Рішення № 9993942, 08.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2010Справа №2-24/1148-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" (54031, м. Миколаїв, пров. Первомайський, 63, кв. 77, ідентифікаційний код 32938115)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" ( 98320, АР Крим, м. Керч, пер. Клабукова, 7/49/5, ідентифікаційний код 31415962)

про стягнення 38 382,80 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління"

( 98320, АР Крим, м. Керч, пер. Клабукова, 7/49/5, ідентифікаційний код 31415962)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" (54031, м. Миколаїв, пров. Первомайський, 63, кв. 77, ідентифікаційний код 32938115)

про стягнення 13891,9 грн.

За участю третьої особи - Державне підприємство «Дельта Лоцман» (54000, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27).

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Яковішин Я.М. – представник, довіреність № 01 від 11.01.2010р.

Від відповідача – Якутін В.А - представник, довіреність № 111-10 від 31.03.2010 р., паспорт ЕС 523126 від 16.12.1997р.

Від третьої особи - не з’явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" суми заборгованості у розмірі 38 382,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов договору підряду № 10/04 від 10.04.2008р. та норм чинного законодавства, порушив взяті на себе зобов’язання з повної та своєчасної сплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" підрядних робіт та лише частково оплатив їх, на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" сформувалась заборгованість, яка за ствердженням позивача по справі, підлягає стягненню у примусовому порядку.

Так, позивач посилається на факт несплати відповідачем 490, 00 грн. за підписаним актом виконаних робіт за червень 2008 року, а також на факт безпідставного не підписання ним акту виконаних робіт за серпень 2008 року та несплати за цим актом заборгованості у розмірі 37792,80 грн.

Відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 15 березня 2010 року.

Так, відповідно до відзиву відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити, головним чином посилаючись на факт існування переплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" за договором № 10/04 від 10.04.2008р. у розмірі 14103,14 грн.

Сторони у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку його задовольнити та ухвалою від 17.03.2010 р. продовжив строк розгляду справи.

21 квітня 2010 року до Господарського суду АР Крим від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

Відповідно до вказаних заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" на користь позивача по справі суми заборгованості у розмірі 38282,80 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" судові витрати, спростовуючи правову позицію відповідача.

21 квітня 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд до суми вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" у розмірі 52274,7 грн. зарахувати суму вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" у розмірі 38382,8 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" суму заборгованості у розмірі 13891,9 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" у повному обсязі та у строк підрядні роботи виконані не були, що стало підставою для відмови замовника за договором 10/12 ДП «Дельта Лоцман» - генерального підрядника від їх прийняття. Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на факт існування у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" перед ним заборгованості за надані послуги відповідно до пункту 3 договору підряду № 10/04 від 10.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22 квітня 2010 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у межах справи № 2-24/1015-2010.

13 травня 2010 року до Господарського суду АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" надійшли пояснення на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" на зустрічні позовні вимоги.

Суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Дельта Лоцман» (54000, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27), про що було зазначено в ухвалі від 18.05.2010 р., оскільки судом встановлено правовий зв'язок між спірними правовідносинами сторін по справі за договором підряду № 10/04 від 10.04.2008р. та правовідносинами, що склались між Державним підприємством «Дельта Лоцман» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" за договором 10/12 від 10 грудня 2007 року, відповідно до якого Державне підприємство «Дельта Лоцман» виступає генеральним підрядником.

Позивач за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом у запереченнях від 08.06.2010 р. повідомив про те, що не згоден з сумою вимог в частині вартості робіт, виконаних в серпні 2008 р., оскільки до акту виконаних робіт за серпень 2008 р. було включено витрати на доставку металоконструкцій вежі РЛС Н = 26 у розмірі 6440,40 грн., однак дані витрати не були обумовлені при узгодженні договірної ціни і не входили до складу кошторису 2.1.1 на вежу РЛС Н = 26.

Також позивач за зустрічним позовом представив заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" суму заборгованості перед ТОВ "Будтехуправління" у розмірі 15223,5 грн. Також просить суд зобов’язати ТОВ Будівельна інжинірингової компанія "Арка телеком інжиніринг" виконати зобов’язання по договору підряду №10/04 від 10.04.2008 р. шляхом передачі вежі РЛС Н = 14 ТОВ "Будтехуправління".

Суд приймає уточнення позовних вимог за зустрічним позовом в частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" суму заборгованості перед ТОВ "Будтехуправління" у розмірі 15223,5 грн., оскільки це фактично є зміною позовних вимог. Сума позовних вимог у розмірі 15223,5 грн. розрахована за зустрічним позовом як 15% від суми виконаних робіт, які, на думку позивача, повинні бути сплачені відповідачем за зустрічним позовом на підставі п. 30 договору підряду № 10/04. Вказане було також однією з підстав первоначально заявленого зустрічного позову.

Вимоги в частині зобов’язання ТОВ Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" виконати зобов’язання по договору підряду №10/04 від 10.04.2008 р. шляхом передачі вежі РЛС Н = 14 ТОВ "Будтехуправління", суд до розгляду не приймає, в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У п. 2 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи можлива з огляду на приписи частини четвертої статті 22 ГПК одночасна зміна підстав і предмета позову, відповів, що за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Позивач за зустрічним позовом фактично заявив нову позовну вимогу додатково до раніш заявлених - зобов’язання ТОВ Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" виконати зобов’язання по договору підряду №10/04 від 10.04.2008 р. шляхом передачі вежі РЛС Н = 14 ТОВ "Будтехуправління".

Вказану вимогу обґрунтовує тим, що неготовність будівельної площадки для монтажу РЛС Н =14 не звільняє відповідача за зустрічним позовом від виконання обов’язку по передачі вежі позивачу в натурі. Також звернув увагу на те, що зобов’язання відповідача по доставці вежі прямо передбачено в кошторисі 2-1-2. Таким чином, позивач вважає, що не виконання зобов’язання відповідачем в частині передачі РЛС Н = 14 позивачу є порушенням чинного законодавства України, а також прав і законних інтересів позивача. Вказане обґрунтовує також положеннями ст. ст. 11, 14, 526, 530, 525, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

При таких обставинах, суд не приймає до розгляду додаткову позовну вимогу, а саме зобов’язання ТОВ Будівельна інжинірингової компанія "Арка телеком інжиніринг" виконати зобов’язання по договору підряду №10/04 від 10.04.2008 р. шляхом передачі вежі РЛС Н = 14 ТОВ "Будтехуправління", оскільки одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельною інжиніринговою компанією "Арка телеком інжиніринг" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" (Замовник) був укладений договір підряду № 10/04.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт по будівництву АРЛП «Ені - Кале».

Відповідно до п. 3 вказаного договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені документацією та договірною ціною.

Відповідно до п. 4 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що підрядник розпочинає виконання робіт протягом трьох днів з дня виконання замовником зобов’язань щодо сплати авансу і завершить виконання робіт не пізніше 60 – ти днів з дня одержання авансу.

Відповідно до п. 7 вказаного договору договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід’ємною частиною договору і складає 182 895,60 грн., в тому числі ПДВ – 30482,60 грн.

Відповідно до п. 25 вказаного договору протягом семі днів з дня підписання договору замовник надасть підряднику аванс для закупки матеріалів та організації об’єкту будівництва у розмірі 60000 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки відповідач за первісним позовом сплатив 17.04.2008 р. на користь позивача аванс на виконання робіт по будівництву АРЛП «Ені - Кале» у розмірі 60000 грн. ( а. с. 19 ).

Відповідно до п. 14 вказаного договору забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням та послугами здійснює підрядник. Вартість матеріалів визначається підрядником на момент їх придбання. Підрядник забезпечує постачання металоконструкцій.

Відповідно до п. 21 вказаного договору підрядник забезпечує виконання робіт у строк, вказаний у договорі.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов вищевказаного договору підряду №10/04 позивачем за первісним позовом було виконано робіт на загальну суму 101490,00 грн., що підтверджується підписаним та погодженим сторонами договору актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. ( а.с. 14 – 18 ).

Відповідно до п. 1 сторінки 2 вказаного акту відповідач прийняв роботу по виготовленню вежі Н = 26.

Відповідно до п. 12 сторінки 3 вказаного акту відповідач прийняв роботу по виготовленню вежі Н = 14.

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З урахуванням того, що акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. був підписаний обома сторонами, можно зробити висновок про те, що відповідач за первісним позовом прийняв вказані роботи без заперечень.

Пунктом 1 частини 1 ст. 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 26 вищевказаного договору підряду №10/04 сторони дійшли згоди про те, що розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно протягом п’яти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання виконаних робіт №КБ -2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт №КБ -3. Оплата здійснюється за відрахуванням сплаченого авансу. Підрядник визначає обсяги і вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику до третього числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач за первісним позовом виконані підрядні роботи за вказаним актом за червень 2008 р. сплатив лише частково у розмірі 101000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 16.07.2008 р. на суму 4000 грн., від 20.08.2008 р. на суму 4000 грн., від 20.08.2008 р. на суму 33000 грн., враховуючи раніш сплачений аванс. ( а. с. 20 -21 ).

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість за виконані по акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. роботи у розмірі 490 грн.

Відповідач проти факту наявності вказаної заборгованості не заперечує.

При таких обставинах, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 490 грн. за виконані підрядні роботи по акту за червень 2008 р. підлягають задоволенню.

Також на виконання вимог вищевказаного договору підряду №10/04 позивачем за первісним позовом було виконано роботи з монтажу металоконструкцій вежі Н = 26, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. ( а. с. 25 – 29 ). Всього позивачем було здано робіт за вказаним актом на суму 37792,80 грн.

Вказаний акт був направлений 22.09.2008 р. позивачем за первісним позовом відповідачу супровідним листом №43 та був отриманий відповідачем 23.09.2008 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( а. с. 23 ).

Однак відповідач за первісним позовом вищевказаний акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. не підписав та вартість, зазначених в ньому підрядних робіт не сплатив.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 27 вищевказаного договору підряду сторони дійшли згоди про те, що замовник ( відповідач за первісним позовом ) зобов’язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом трьох днів з дня одержання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Однак відповідач за первісним позовом отриманий акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. не підписав та одночасно не обґрунтував причини відмови від його підписання у встановлений договором строк.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку що відповідач за первісним позовом був зобов’язаний сплати вартість робіт, вказаних у акті за серпень 2009 р.

Однак необхідно зауважити на таке.

Як вбачається з ч. 5 акту виконаних робіт за серпень 2008 р. позивач за первісним позовом включив до нього витрати на доставку металоконструкцій ( вежа Н = 26 ) у розмірі 6440,40 грн. ( 5367,00 грн. + ПДВ 20% ).

Однак вказані витрати не були оговорені сторонами при узгодженні договірної ціни і не входили до складу кошторису 2.1.1 на вежу РЛС = 26.

Відповідно до ч. 2 ст. 844 Цивільного кодексу кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вже вказувалося вище, сторонами по справі було визначено твердий кошторис.

Відповідно до ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно з поясненнями представників сторін, вежа Н = 26 станом, як на серпень 2008 р., так і на час розгляду справи на будівельний майданчик не встановлена. Тобто позивач включив до акту приймання – передачі виконаних робіт за серпень 2008 р. роботи, які ще не були виконані.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення вартості виконаних підрядних робіт по акту за серпень 2008 р. у розмірі 6440,40 грн. задоволенню не підлягають.

При таких обставинах, враховуючи все вищевказане, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 31842,40 грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви, з урахуванням останніх змін позовних вимог, прийнятих судом, необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна інжинірингова компанія "Арка телеком інжиніринг" суму заборгованості перед ТОВ "Будтехуправління" у розмірі 15223,5 грн.

Вказане позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що в розрахунках відповідача не була врахована сума оплати послуг позивача у розмірі 15% від суми виконаних робіт відповідно до п. 30 договору підряду №10/04 від 10.04.2008 р. Позивачем в процесі виконання робіт були надані відповідачу наступні послуги: здійснення технічного нагляду, організація приймання і здачі виконаних підрядником робіт замовнику; пожежно – сторожева охорона виконаних робіт і майна підрядника в межах будівельної площадки; здійснення заходів по техниці безпеки і охорони праці загального характеру; благоустрій і утримання будівельної площадки, уборка і вивіз сміття. Таким чином, позивач вважає, що він поніс адміністративно – господарські витрати.

Відповідно до п. 30 вищевказаного договору підряду сторони передбачили, що приймання – передача закінченого об’єкту будівництва буде здійснюватися відповідно до вимог нормативних актів. Послуги замовника складають 15 %.

Всього позивач вважає, що вартість його послуг за договором складає 15223,50 грн.

Однак, оскільки у п. 30 вказаного договору взагалі не вказано від якої суми відраховується 15 % на користь позивача, то стверджувати, що зазначені 15 % відраховують від загальної вартості робіт, не є можливим, тобто вказані доводи відповідача суд до уваги не приймає.

Крім того, умовами договору № 10/04 від 10.04.2008 р. взагалі не передбачена можливість відрахування суми відсотків від загальної вартості робіт, яка підлягає сплаті.

Також необхідно вказати на таке.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського суду держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Дослідивши вказані норми та співставивши їх з заявленою вимогою за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом було обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

При таких обставинах, у задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом необхідно відмовити.

Державне мито у розмірі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 38 282,80 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 382,82 грн., тоді як з платіжного доручення № 38 від 07.04.2009 р. вбачається, що держмито сплачено у розмірі 420,00 грн.

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 37,18 грн. підлягає поверненню позивачу.

Крім того, як вбачається із платіжних доручень № 55 від 12.06.2009 р., № 39 від 07.04.2009 р., позивачем за первісним позовом була сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у загальному розмірі 313,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 » внесені зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів". Відповідно до зазначеної постанови, з 13.08.2009 р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ визначений за ставкою 236,00 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 15.02.2010 р., сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 77,00 грн. зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 55 від 12.06.2009 р. підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополя на користь позивача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14.06.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління", 98320, АР Крим, м. Керч, пер. Клабукова, 7/49/5, ( р/р 26009301392454 у відділенні ПІБ в м. Керч, МФО 324548, ідентифікаційний код 31415962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" (54031, м. Миколаїв, провул. Первомайський, 63, кв.77, ідентифікаційний код 32938115; р/р 26008310061101 в ФАБ «Південний», м. Миколаїв, МФО 326751) 31842,40 грн. заборгованості, 318,41 грн. державного мита та 196,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості за первісним позовом у розмірі 6440,40 грн. у позові відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" (54031, м. Миколаїв, провул. Первомайський, 63, кв.77, ідентифікаційний код 32938115) 37,18 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням № 38 від 07.04.2009 р.

5.          Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач – 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної інжинірингової компанії "Арка телеком інжиніринг" (54031, м. Миколаїв, провул. Первомайський, 63, кв.77, ідентифікаційний код 32938115) 77,00 грн. зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим платіжним дорученням № 55 від 12.06.2009 р.

6.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.