Рішення № 99938568, 27.09.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3335/21

2-а/583/60/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Якубович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 3 УПП в Сумській області Толкачова Богдана Олеговича, Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

25.08.2021 представник позивача звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, згідно якого просить скасувати постанову поліцейського роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Суми Толкачова Б.О. серія ЕАО№4568821 від 19.08.2021,

за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та

застосоване стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП

та закрити провадження у даній адміністративній справі, вирішити питання про стягнення судових витрат на користь позивача. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 19.08.2021 близько 12-10 ОСОБА_1 , на автомобілі «Део Нексія» державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Н-12, рухаючись в м. Охтирка по пров. Кириківському в бік вул. Перемоги був зупинений відповідачем 1 за нібито перевищення швидкості. Перед зупинкою, під час руху, позивач спостерігав, як з обочини дороги, відповідач 1, крокуючи назустріч його руху тримав в руках прилад, зовні схожий на прилад для вимірювання швидкості автомобіля, направляючи його на автомобіль, яким керував позивач. Після зупинки поліцейський показав відповідачу дані з цього приладу, де була зафіксована швидкість - 79 км/год. Так як керуючи автомобілем позивач контролював швидкість свого руху в межах дозволеного, він заявив клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, щоб розібратись в цій ситуації та залучити фахівця в галузі права для представлення його інтересів на що відповідач 1 відповів відмовою, та виніс оскаржувану постанову. Під час розгляду справи відповідач 1 демонстрував позивачу відео з прибору TruCam, яким нібито зафіксовано правопорушення, але з даного відео не ідентифікувати ні автомобіль ні особу водія позивач не зміг. Поряд з цим прибор виміру швидкості поліцейський тримав в руках (не закріплений стаціонарно), що суперечить статті 40 Закону України «Про національну поліцію», при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу фото і відео техніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим пристроєм), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото і відеотехніки для вимірювання та фіксації суперечить принципам статті 40 названого Закону. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням поліцейського, бо вважає себе невинним, постанову серія ЕАО № 4658821 від 19.08.2021 незаконною, та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків поліцейського фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.08.2021 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

06.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 21-41), з якого вбачається, що 19.08.2021, згідно з розстановкою сил та засобів роти № 3 батальйону УПП в Сумській області, він ( ОСОБА_2 ) ніс службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в Сумській області. Близько 12 год. 07 хв. 19.08.2021 в м. Охтирка Сумської області по пров. Кириківському поблизу будинку № 27 позивач, керуючи транспортним засобом Daewoo Nexia державний номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті, рухався зі швидкістю 79 км/год, що на 29 км/год перевищує дозволену, правопорушення зафіксоване на прилад TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС008384), чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. П. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» надає право поліцейському зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм ПДР. Зупинка автомобіля позивача працівниками поліції відбулася через порушення позивачем вимог ПДР України. Він ( ОСОБА_2 ) підійшов до позивача, відрекомендувався, пояснив суть правопорушення, попросив надати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Роз`яснив позивачу, що він порушив п. 12.4 ПДР, а саме: керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 79 км/год, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП. В подальшому роз`яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомив, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення. 19.08.2021 розглянувши матеріали адміністративної справи, поліцейський Толкачов Б.О. виніс постанову ЕАО № 4658821 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та вручив копію постанови позивачу. Під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем враховано відеозапис вчиненого позивачем правопорушення та усні пояснення позивач по даній справі. Відповідач зазначив, що прилад TruCAM LT 20/20 для фіксації правопорушень у ручному режимі володіє додатковою функцією фото-, відео, але не автоматичним засобом фото, кінозйомки у розумінні ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», прилад працює у неавтоматичному режимі. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., вважав, що враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, витрати з надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн. не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, не свідчать про реальну співмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу з накладеним на позивача стягненням, просив залишити без змін постанову ЕАО № 4658821 від 19.08.2021, а позовну заяву без задоволення.

06.09.2021 до суду надійшов відзив представника Департаменту патрульної поліції, який відповідає змісту відзиву відповідача Толкачова Б.О. та просив залишити без змін постанову серії ЕАО № 4658821 від 22.10.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Толкачовим Б.О., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

23.09.2021 надійшло заперечення на відзив представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фальченка Ю.Л., відповідно до якого представник позивача не погодився з викладеними у відзиві матеріалами та додатками та зазначив, що відповідачами в якості доказу надано електронні носії DVD-R з копіями відеозаписів з таких носіїв як службовий відеореєстратор Хіаоmі моделі Yi Саr DVR та відеореєстратор персональний мобільний DМТ1 та приладу ТruСаm 20/20, однак відповідно до ч. 1 cт. 99 КАСУ даний доказ підпадає під категорію електронних доказів, а отже згідно з ч. 2 ст. 99 КАСУ повинен бути засвідчений електронним цифровим підписом. Вважав, що надані відеодокази не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами оскільки отримані з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, зазначив, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), поза як вказане обумовлено частиною 2 статті 40 Закону № 580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку повинно бути розміщено у видному місці. Натомість постанова серії ЕАО № 4658821 від 19.08.2021, винесена відповідачем, не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення фототехніки та відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі швидкісного режиму. Щодо посилання відповідачів на не відповідність витрат на правничу допомогу адвоката зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо посилань відповідачів на відсутність детального опису робіт передбачених ч. 4 ст. 134 КАС, звернув увагу, що зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником Позивача, а отже є визначеним.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до положень ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Сумській області Толкачовим В.Б. 19.08.2021 винесено постанову серія ЕАО № 4658821 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Зі змісту зазначеної постанови ОСОБА_1 19.08.2021 о 12 год. 07 хв. в м. Охтирка по пров. Кириківському, 27, керуючи транспортним засобом в населеному пункті рухався зі швидкістю 79 км/год, що на 29 км перевищує дозволену швидкість, зафіксовано на прилад вимірювання швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 008384, чим порушив п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з пунктом 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів..

Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км./год.

Відповідно до пункту 12.6 ПДР, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю, зокрема на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Наведене свідчить про те, що приписи ст. 251 КУпАП надають право працівникам поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення. В той же час, нормами ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року) визначено спосіб використання та встановлення (монтування) спеціальних приладів.

З оскаржуваної постанови вбачається, що порушення зафіксоване лазерним вимірювачем TruCam ІІ LT1 20/20, який, зокрема, отримав сертифікат відповідності, зареєстрований 23.12.2020 за № UA.TR.001 22 054-20. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.

Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 р. № 1747 і становить 1 рік.

Відповідно до інформації, зазначеній у додатковому метрологічному маркуванні на лазерному вимірювачі швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ серійний номер NTC008384 періодичну повірку необхідно буде провести у листопаді 2021.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду надано відеозапис, на якому міститься процедура розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Дослідивши наданий відповідачем відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль «Део Нексія» державний номерний знак НОМЕР_1 інспектором патрульної поліції наведено ціль та здійснювався замір швидкості.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM LTІ 20/20, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

За положеннями ПДР обмеження швидкості руху встановлені в залежності від місця керування транспортним засобом: в населеному пункті – 50 км/год (п. 12.4), за межами населеного пункту, в залежності від категорії дороги швидкість має бути від 90 до 130 км/год (п.12.6).

До адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП може бути притягнута особа, яка допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Отже, в залежності від місця керування транспортним засобом залежить який швидкісний режим встановлений на даній автомобільній дорозі, за перевищення якого на 20 двадцять кілометрів на годину настає адміністративна відповідальність.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, які обмеження швидкості руху транспортних засобів діяли на ділянці автодороги Р-46 Харків-Охтирка 99 км, де працівники органів поліції здійснювали контроль за додержанням безпеки дорожнього руху, що унеможливлює встановлення судом факту перевищення швидкості руху транспортного засобу.

Факт встановлення на зазначеній автодорозі дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» не доведений.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів розміщення на автодорозі дорожніх знаків 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень правил дорожнього руху», що є обов`язковим на ділянках дороги, де органами поліції здійснюється контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні результати роботи приладу TruCam, такі як фотознімок та/або відео-фрагмент, а тому підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення позивачем вимог 12.4 ПДР України не підтверджується зібраними у справі належними та допустимими доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови серії ЕАО № 4658821 від 19.08.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Приписами ч. 1, 3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1, 3 ст. 132 КАС України – судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до договору № 08/20 про надання правничої допомоги та представлення інтересів від 20.08.2021, укладеного між адвокатом Фальченком Ю.Л. та ОСОБА_1 , фіксований розмір оплати витрат на правову допомогу склав 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 03/08 від 20.08.2021 (а.с.9-10,11).

У відзиві на позов відповідачем надано обґрунтування щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Вказано, що даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. Зазначено, вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи, є заздалегідь завищеними.

При цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.

В даному випадку суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача.

При цьому, позовна заява у даній категорії справ не потребує складних правових досліджень.

На переконання суду, витрати в сумі 5000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З урахуванням наведеного вище, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача з Департаменту патрульної поліції судові витрати в розмірі 1454,00 грн., що складаються з судового збору - 454,00 грн. та витрат на професійну (правничу) допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського роти № 3 Управління патрульної

поліції в м. Суми Толкачова Б.О. серії ЕАО№4568821 від 19.08.2021 про

накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – інспектор батальйону № 1 роти № 3 УПП в Сумській області Толкачов Богдан Олегович, місцезнаходження: вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми.

Відповідач - Управління патрульної поліції в Сумській області, місцезнаходження: вул.Білопільський шлях, 18/1, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, юридична адреса: вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко