Рішення № 99935397, 28.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 вересня 2021 р. справа № 520/12499/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, Харківська область, код ЄДРПОУ 41313928) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення сплати заборгованості по страховим виплатам за період з 27.11.2015 року;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області відновити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам починаючи з 27.11.2015 року;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати;

- рішення суду в частині стягнення заборгованості за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України. До 2014 року позивач отримувала щомісячні страхові виплати у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області, як особа яка має на це право, що підтверджується довідкою МСЕК про причинно-слідчого зв`язку від 28.11.2002 року. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Єнакієве, позивач була змушена покинути своє місце проживання. Отримавши довідку ВПО (2014 р.), як внутрішньо переміщена особа позивач звернулася із заявою до Ізюмського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області за продовженням нарахування страхових виплат. Страхові виплати отримувала з жовтня 2014 по 26 листопада 2015 року включно. 27.11.2015 року нарахування страхових виплат відділенням ВД ФССНВВП у м. Ізюм Харківської області (далі - відділення у м. Ізюм) в односторонньому порядку мені було припинено. 03.06.2021 року позивач звернулася до відповідача - Управління ВД ФСС України в Харківській області з заявою про продовження страхових виплат, які були припинені мені в односторонньому порядку та виплаті заборгованості по щомісячним страховим виплатам за попередній час. Однак, відповідачем листом №21.01-30/449 від 07.06.2021р. відмовлено позивачу в продовженні нарахування щомісячних страхових виплат та виплаті заборгованості за попередні роки. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом за для захисту своїх порушених прав.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що постановою від 31.10.2014 року №2016/40652.1/40652.1/15 ОСОБА_1 була продовжена раніше призначена страхова виплата, як такій, яка має на це право в разі смерті потерпілого (чоловіка) та є внутрішньо переміщеною особою до м. Ізюм Харківської області. Представник відповідача вказав, що строк дії Довідки ОСОБА_1 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 27.11.2014 року №1524 сплив 26.11.2015 року. Після закінчення строку її дії позивачем не була надана Довідка ВПО з продовженим строком дії або інша довідка ВПО з реєстрацією місця тимчасового проживання на території здійснення відповідачем своїх повноважень. Частиною 1 статті 46 Закону України №1105 встановлений перелік підстав для припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, серед яких є п. 6 - в інших випадках, передбачених законодавством. У даному випадку як інший випадок мається на увазі відсутність підстав для прийняття на облік та продовження страхових виплат Позивачу у Відділенні. Ця норма кореспондується з Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105, п. 2 розділу 1 і п. 2 розділу 3 Порядку №20 та ст. 1,4 Закону №1706, які у сукупності є законною та достатньою підставою для припинення страхових виплат. На зазначеній підставі постановами від 27.11.2015р. №2016/40652.1/40652.1/24, №2016/40652.1/40652.1/25 та №2016/40652.1/40652.1/26 щомісячна страхова виплата позивачу відповідно була припинена, ОСОБА_1 та страховий випадок зняті з обліку. Зважаючи на викладене вище, відповідачем в повному обсязі були дотримані вимоги діючого законодавства при прийнятті рішення щодо продовження та припинення позивачу страхових виплат, що, в свою чергу, свідчить про відсутність в діях відповідача протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до позивача. З огляду на викладене, представник відповідача з адміністративним позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України. До 2014 року позивач отримувала щомісячні страхові виплати у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області, як особа яка має на це право, що підтверджується довідкою МСЕК про причинно-слідчого зв`язку від 28.11.2002 року.

27.11.2014 року позивачем отримано довідку №6314001524 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

З наявних матеріалів справи вбачається, що постановою від 31.10.2014 року №2016/40652.1/40652.1/15 ОСОБА_1 була продовжена раніше призначена страхова виплата, як такій, яка має на це право в разі смерті потерпілого (чоловіка) та є внутрішньо переміщеною особою до м. Ізюм Харківської області.

Страхові виплати позивач отримувала з жовтня 2014 по 26 листопада 2015 року включно, що не заперечувалось сторонами у справі.

27.11.2015 року нарахування та виплата позивачу страхових виплат відділенням ВД ФССНВВП у м. Ізюм Харківської області в односторонньому порядку було припинено.

Судом встановлено, що постановами ВВД ФСНВУ у Ізюмському районі від 27.11.2015р. №2016/40652.1/40652.1/24, №2016/40652.1/40652.1/25 та №2016/40652.1/40652.1/26 щомісячна страхова виплата позивачу відповідно була припинена, ОСОБА_1 та страховий випадок зняті з обліку, на підставі закінчення терміну дії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території.

На запит позивача від 03.06.2021 року, Ізюмським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області було надано відповідь від 07.06.2021 року №21.01-30/449, в якій повідомлено, що з 27 листопада 2015 відділенням припинені виплати, оскільки позивач не надала довідку про взяття на облік з подовженим терміном її дії. Тобто, Ізюмське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області не має заборгованості перед позивачем щодо сплати щомісячних страхових виплат.

Вважаючи протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення сплати заборгованості по страховим виплатам за період з 27.11.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом за для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Згідно з положеннями ст.4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" в редакції, чинній на момент прийняття рішення про припинення щомісячних страхових виплат позивачу, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.

Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі.

У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону, термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

Положеннями ст. 14 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що позивачем до суду не надано доказів звернення до відповідача із відповідною заявою про продовження нарахування щомісячних страхових виплат.

При цьому, як було встановлено під час розгляду справи, постановами ВВД ФСНВУ у Ізюмському районі від 27.11.2015р. №2016/40652.1/40652.1/24, №2016/40652.1/40652.1/25 та №2016/40652.1/40652.1/26 щомісячна страхова виплата позивачу відповідно була припинена з 27.11.2015 року, ОСОБА_1 та страховий випадок зняті з обліку, на підставі закінчення терміну дії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території.

Суд зазначає, що до суду не надано та судом самостійно в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено доказів продовження строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої на ім`я ОСОБА_1 ..

Також, як встановлено зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов, нової довідки до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області позивачем не було надано.

Суд зазначає, що позивачем доказів на спростування зазначеного до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно положень ст.46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 року №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як передбачено положеннями п.3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 року №1105-XIV, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 року за №6/26451 (далі - Порядок №20).

Відповідно до п.1 Розділу 3 Порядку №20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України та позивачу призначена страхова виплата, як такій, яка має на це право в разі смерті потерпілого (чоловіка), відповідно позивач отримала право на отримання щомісячних страхових виплат, що не заперечувалось сторонами.

Під час судового розгляду справи встановлено, що страхові виплати позивачу припинено з підстав закінчення терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території.

Однак, суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 року №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.

Перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Відповідно до положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Судом встановлено, що на підставі постанов ВВД ФСНВУ у Ізюмському районі від 27.11.2015р. №2016/40652.1/40652.1/24, №2016/40652.1/40652.1/25 та №2016/40652.1/40652.1/26 щомісячна страхова виплата позивачу відповідно була припинена з 27.11.2015 року, ОСОБА_1 та страховий випадок зняті з обліку, за відсутності законодавчо визначених підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що, припиняючи виплату щомісячних страхових виплат позивачу з 27.11.2015, зняття з обліку позивача та страхового випадку, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що з метою повного та всебічного захисту прав позивача, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом скасування постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області від 27.11.2015 року №2016/40652.1/40652.1/24, №2016/40652.1/40652.1/25 та №2016/40652.1/40652.1/26 та зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 27.11.2015 року, а також здійснити виплату ОСОБА_1 суми заборгованості за страховими виплатами за період з 27.11.2015 року.

В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 12.02.2021 року у справі №520/11502/2020.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Стосовно клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в межах виплати пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є пенсійними виплатами, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, Харківська область, код ЄДРПОУ 41313928) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області від 27.11.2015 року №2016/40652.1/40652.1/24, №2016/40652.1/40652.1/25 та №2016/40652.1/40652.1/26.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, Харківська область, код ЄДРПОУ 41313928) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ) нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 27.11.2015 року, а також здійснити виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ) суми заборгованості за страховими виплатами за період з 27.11.2015 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, Харківська область, код ЄДРПОУ 41313928) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.09.2021 року.

Суддя Біленський О.О.