Рішення № 99935341, 28.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2021 року № 520/12948/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України (вул. Чернишевська, буд. 94,м. Харків,61023) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Національного Університету цивільного захисту України, яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку Національного Університету цивільного захисту України від 02.06.2021 №23-33 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019;

- Зобов`язати Національний Університет цивільного захисту України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту».

В обґрунтування позову зазначив, що бездіяльність Національного університету цивільного захисту України, яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" до довідки від 02.06.2021 №23-33 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 є протиправною. Внаслідок такої протиправності відповідача були порушені права позивача. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.07.2021 відкрито спрощене провадження у справі в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача 11.08.2021 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно ч. 4 ст. 63 Закону України №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Постанови Кабінету Міністрів України №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”. Виплата пенсії проводиться відповідно до п. 2 Постанови №103. Отже, дії відповідача не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови №103, положення якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Також вказав, що встановлені ст. 59 Закону №1556-VII гарантії не поширюються на позивача в період проходження ним військової служби, оскільки він не виконував трудову функцію працівника згідно з укладеним трудовим договором, а був військовослужбовцем вищого військового навчального закладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач з 30.06.2003 року перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Національним університетом цивільного захисту України 02.06.2021 складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області довідку від 02.06.2021 № 23-33 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, для перерахунку пенсії позивача.

У зазначеній довідці, зокрема, було визначено доплату за науковий ступінь кандидата наук, та вчене звання доцент в розмірі 5 % від посадового окладу відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704.

Водночас згідно ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" науково- педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу.

Таким чином положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 суперечать положенням Закону України "Про вищу освіту", отже під час визначення розміру доплати за науковий ступінь та вчене звання у довідці для перерахунку пенсії застосуванню підлягає нормативно-правовий акт який має вищу юридичну силу.

Позивач звернувся через свого представника до відповідача із заявою від 10.06.2021щодо виготовлення та направлення до пенсійного органу нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року та з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".

Відповідач на особистому прийомі повідомив, що доплату за науковий ступінь кандидат наук визначено у розмірі 5% посадового окладу відповідно до пп. 2, п. 6 Постанови КМУ №704.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про вищу освіту", законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту", вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України "Про вищу освіту", державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Аналіз вищевказаних вказує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників.

В той же час, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту".

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.

Отже, вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання без відносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи просто вищим навчальним закладом.

Судовим розглядом встановлено, що Національний університет цивільного захисту України, в якому позивач проходив військову службу на посаді першого проректора, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, а тому матеріальне забезпечення працівника такого закладу має здійснюватися, з урахуванням вимог, в тому числі, ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".

В той же час, обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь та за вчене звання, відповідач послався на те, що грошове забезпечення, а саме доплати за науковий ступінь та вчене звання нараховується відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу та деякі інших осіб" та Наказу Міністерства Оборони України від 07.07.2018 р. № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяких інших осіб".

Відповідно до пп. 2, 3 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 р. передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу встановлено відповідно до пп. 2 п. 6 Постанови № 704 доплату за науковий ступінь кандидата наук.

Разом з цим до спірних правовідносин за участю позивача як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися норми Закону України "Про вищу освіту" та, зокрема, встановлюватися доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15% посадового окладу, а також за вчене звання доцент не менше 25% посадового окладу.

Таким чином, позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нівелює його право на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірі, що встановлений статтею 59 "Закону України "Про вищу освіту".

Правила визначення доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлені пп. 2, 3 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".

Також встановлення науково-педагогічним працівникам в залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь та вчене звання слід розглядати як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання, та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України "Про вищу освіту", отримують доплати в менших розмірів ніж працівники освіти, які працюють в вищий навчальних закладах освіти.

Отже, до спірних правовідносин повинна застосовуватись норма, яку містить ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", а не норма, яку містить підзаконний акт - пп. 2 п. 6 Постанови № 704.

Суд наголошує, що при визначенні надбавки за науковий ступінь позивачу, відповідачу необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь від посадового окладу від посадового окладу за спірний період відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що бездіяльність Національного Університету цивільного захисту України, яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку Національного Університету цивільного захисту України від 02.06.2021 №23-33 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 – є протиправною.

З метою відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати Національний Університет цивільного захисту України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національного Університету цивільного захисту України, яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку Національного Університету цивільного захисту України від 02.06.2021 №23-33 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019;

Зобов`язати Національний Університет цивільного захисту України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту».

Стягнути на користь за рахунок бюджетних асигнувань Національного університету цивільного захисту України (вул. Чернишевська, буд. 94, м. Харків,61023, код ЄДРПОУ 08571363) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.