Ухвала суду № 99935291, 28.09.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2229/21

н\п 2/490/3021/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Петровій І.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ-13-Г» (далі - ОСББ «ПГУ-13) - адвокат Зозуля О.М.,

розглянула у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «ПГУ-13-Г» про визнання загальних зборів співвласників ОСББ такими, що не відбулися,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила визнати загальні збори співвласників ОСББ «ПГУ-13» від 20.05.2020 року такими, що не відбулися.

Позовну заяву мотивувала тим, що адміністрацією ОСББ порушені її права щодо участі в управлінні об`єднанням через особисту участь у прийнятті рішень загальними зборами.

15.12.2018 року протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення ОСББ -13 Г, та затверджено Статут ОСББ.

28.12.2018 року ОСББ зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно протоколу №1 від 15.12.2018 року на установчих зборах співвласниками було обрано правління ОСББ у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У лютому 2021 року випадково дізналась, що на підставі рішення від 30.05.2020 року загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №4, склад правління обрано новий.

Під час організації проведення і оформлення результатів загальних зборів ОСББ, керівництвом допущені грубі порушення діючого законодавства: повідомлення про проведення зборів в загальних місцях не розміщувались та не повідомлялось; не була ознайомлена з пропозиціями осіб, які увійдуть до нового складу правління ОСББ; збори проведені без участі Миколаївської міської ради; голосування проводилось без підтвердження відомостей про право власності на квартири, які вважали себе власниками та осіб, які не приймали особистої участі у загальних зборах; відсутні листки письмового опитування співвласників, що особисто не брали участі у зборах та не голосували; рішення зборів не оприлюднювалось, під розпис позивачу не надавалось та поштою не надсилалось; відсутні нотаріально посвідчені довіреності на представництво і право підпису від імені відсутніх власників квартир; форма протоколу загальних зборів не відповідає формі, затвердженій наказом Мінрегіону від 25.08.2015 року № 203.

Таким чином, як вважає позивач, загальні збори відбулися з грубим порушенням ЗУ «Про ОСББ», Статуту ОСББ, що прямо впливає на її законні права щодо участі в управлінні об`єднання через особисту участь у прийнятті рішень загальними зборами, а тому належним способом відновлення прав позивача є визнання загальних зборів такими, що не відбулися.

ІІ. Рух справи у суді та процесуальні дії .

Протоколом автоматизованого розподілу від 26.03.2021 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П. та отримана останньою 29.03.2021року.

Після отримання даних з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про реєстрацію осіб в житловому приміщенні, ухвалою від 02.04.2021 року дана позовна заява залишена без руху.

12.04.2021 року позивачем надана позовна заява, в якій просила визнати загальні збори співвласників ОСББ таким, що не відбулися.

Ухвалою від 13.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження, та з урахуванням надмірного навантаження, призначено підготовче судове засідання на 24.06.2021 року.

Підготовче засідання відкладено на 27.09.2021 року (враховуючи відпустку судді).

У підготовчому судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, просила про залучення до матеріалів справи реєстру співвласників ОСББ.

Представник відповідача не заперечував, та ухвалою суду дане клопотання задоволено.

Представник відповідача - адвокат Зозуля О.М. позов не визнав та заявив клопотання про закриття провадження у справі, так як даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 вважала, що даний позов слід розглядати в порядку цивільного судочинства, і свою позицію щодо визначення юрисдикції виклала повністю в уточненій позовній заяві.

ІІІ. Позиція Суду

За протоколом №4 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ-13» по АДРЕСА_1 , від 30.05.2020 року, порядком денним являлась зміна правління. ОСОБА_1 входила до попереднього складу членів правління. Збори вирішили змінити склад правління. Позивач ОСОБА_1 , до його складу не ввійшла. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просила задовольнити позов.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Право на доступ до суду є невід`ємною складовою права на справедливий суд, передбачений частиною першою статті 6 Конвенції. Уперше поняття «право на доступ до суду» пролунало в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (1975 року). Основним у ньому було питання про те, чи обмежується зазначений пункт цього акту гарантіями для позивача в судовому процесі, який уже ведеться, чи він гарантує також це право, тобто право ініціювати судовий розгляд і обов`язок суду розпочати і провести його. У своєму рішенні ЄСПЛ указав: «якби пункт 1 статті 6 Конвенції розумівся як такий, що стосується виключно провадження у справі, що вже розпочата в суді, Договірна держава могла б, не порушуючи цього припису, позбутися судової системи чи обмежити судову юрисдикцію щодо певних видів провадження й доручити цю справу іншим органам, які залежать від уряду. Такі невіддільні від небезпеки свавілля влади припущення мали б серйозні наслідки, що прямо суперечать згаданим вище принципам (праву на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом). Було б неприйнятним, з позиції ЄСПЛ, якби пункт 1 статті 6 Конвенції детально визначав процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечуючи того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, тобто доступ до суду. Характеристики справедливості, публічності й оперативності судового провадження були б марними за його відсутності».

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Позивач у позовній заяві вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . на установчих зборах співвласників будинку була обрана до правління ОСББ, загальні збори 20.05.2020 року, які відбулись з грубим порушенням закону, Статуту ОСББ, прямо впливають на її законні права в управлінні об`єднанням та вирішення питань порядку денного зборів , а саме зміна правління ОСББ, та як власник житлового приміщення у будинку, де створено ОСББ, має право вимагати створення складу статутних органів у спосіб, визначений законом.

Разом із тим спірні правовідносини виникли між співвласниками будинку, які створили ОСББ «ПГУ-13», і ОСОБА_1 щодо її участі в обранні членів правління об`єднання.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Разом із тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є корпоративним спором.

За таких обставин, суд вважає, якщо фізична особа, яка є членом ОСББ, є співвласником майна членів ОСББ, є власником та користувачем нерухомого майна у будинку, у якому діє ОСББ, створене правління якого оспорюється, то такий спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Саме з огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин суд і вважає, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Ч.2 статті 4 ЗУ 2866-111 постановлено, що об`єднання створюються як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження та використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими Законами України.

Згідно з ч.1 статті 85 ЦК України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина 1 ст.98, ч.1 ст.99 ЦК України).

Ураховуючи, що позивач є власником квартири, спір стосується захисту її права як співвласника майна у багатоквартирному будинку, порушеного на її думку створенням нового складу правління, тому пов`язаний зі спором, пов`язаним з діяльністю, припинення діяльності правління юридичної особи, а тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року, від 06.02.2019 року, та № 473/2005/19 від 26.02.2020 року .

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права- це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні), що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають , змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші, передбачені Статутом.

З урахуванням наведеного, члени ОСББ незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та об’1єднанням, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності, а також відносини між засновником, учасником, членом ОСББ є корпоративними.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», передбачено, що вирішуючи питання підсудності, суди повинні враховувати, що відповідно до ч.6 ст.30 ГПК України, якою передбачена виключна підсудність, спори, що виникають з корпоративних відносин. В тому числі спори між учасниками, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням, і т.д., а також, що виникають із правочинів щодо корпоративних прав в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Пунктами 1.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За такого, провадження у справі підлягає закриттю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідноч.2 ст.255 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно положень п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір». Сплачена сума судового збору повертається в разі, зокрема, закриття провадження у справі ( крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову).

За такого, сплачений за квитанцією 276 від 22.01.2021 року судовий збір в сумі 840, 80 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.255 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «ПГУ-13-Г» про визнання загальних зборів співвласників ОСББ такими, що не відбулися – закрити.

Повернути ОСОБА_1 сплачений в ПАТ «МТБ Банк» судовий збір у розмірі 840,80 грн., згідно квитанції № ПН276 від 22.01.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду та з інших поважних причин.

Повний текст ухвали виготовлено 28.09.2021 року.

Суддя : Черенкова Н.П.