Рішення № 9993360, 26.05.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.10 р.Справа № 13/38-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапак", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод", м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

про стягнення 96 939,33 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Берус Н.В. - представник ТОВ"Мегапак", довіреність від 15.03.2010р. б/н ;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапак»(далі –позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 96939,33 грн., з яких: 43501,62 грн. –сума основного боргу, 41892,57 грн. –пеня за користування чужими коштами, 5 987,29 грн. –інфляційні нарахування, 3% річних - 1557,85 грн., 4000,00 грн. - витрати на юридичні послуги адвоката, та судові витрати у справі у сумі 969,40 грн. –державне мито, 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов’язків щодо сплати за товар за договором купівлі-продажу №2503/1 від 25.03.2008 р.

В ході розгляду справи позивач уточнив розрахунок суми позову та просив стягнути з відповідача суму у розмірі 77032,63 грн., в тому числі: 43501,62 грн. –сума основного боргу, 18138,37 грн. –пеня за користування чужими коштами, 7684,99 грн. –інфляційні нарахування, 3% річних - 2502,25 грн., 4000,00 грн. - витрати на юридичні послуги, судові витрати у справі у розмірі 969,40 грн. –державне мито, 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у судовому засіданні 08.04.2010 р., 06.05.2010 р., 18.05.2010 р. не з’явився, відзив на позов не надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапак»(продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2503/1 (надалі –договір) (а.с. 17-20) на поставку товару –гофроящиків в асортименті, відповідно до специфікації №1 до цього договору на суму 694320,00 грн. (з НДС).

Згідно п.1.1. Договору, продавець зобов’язався поставити, а покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти від постачальника товар та оплати його, згідно умов договору.

На виконання своїх зобов’язань по укладеному договору, позивач за період з березня по жовтень 2008 року поставив відповідачу товар на суму 403297,64 грн.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними №№0506/1 від 05.06.2008 р., 1408/1 від 14.08.2008 р., 2208/1 від 22.08.2008 р., 1709/2 від 17.09.2008 р., 1009/3 від 10.09.2008 р., 2509/1 від 25.09.2008 р., 0810/3 від 08.10.2008 р., та довіреностями на отримання товару виданими ТОВ "Верхньодніпровський сирзавод" своїм робітникам (а.с. 21-33).

Згідно п.3.4. Договору, покупець зобов’язаний сплатити за товар безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 днів з дати поставки кожної партії товару.

Відповідач за період з 18.04.2008 р. по 05.05.2009 р. частково сплатив за отриманий товар суму у розмірі 359796,02 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 34-37). Таким чином, заборгованість відповідача за цим договором виникла у розмірі 43501,62 грн. Відповідач визнав суму боргу і зобов’язався її погасити до лютого 2009 р., що підтверджується графіком погашення заборгованості, який підписаний представниками обох сторін 10.11.2008 р. за №260 (а.с. 51).

Але, в порушення вимог договору та графіку погашення заборгованості, відповідач не виконав зобов’язання по сплаті за товар за договором в повному обсязі.

Станом на 01.03.2010 р. неоплачена сума за отриманий відповідачем товар за договором складає 43501,62 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 23.12.2009 р. (а.с. 52).

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Пункт 3.5. договору передбачає, що за порушення умов договору покупець - відповідач несе відповідальність за несвоєчасну сплату у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Позивач 18.05.2010 р. уточнив розрахунок суми позову (а.с. 77-86), згідно до якого просив стягнути з відповідача суму у розмірі 77032,63 грн., в тому числі: 43501,62 грн. –сума основного боргу, 18138,37 грн. –пеня за користування чужими коштами, 7684,99 грн. – інфляційні нарахування, 2502,25 грн. - 3% річних, 4000,00 грн. - витрати на юридичні послуги адвоката, та судові витрати у справі.

Згідно розрахунків позивача доданих до уточнених позовних вимог:

- сума основного боргу 43501,62 грн.;

- позивач нарахував пеню по кожній простроченій по оплаті накладній за період з 05.06.2008 р. по 27.11.2008 р. відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у розмірі 18138,37 грн. (а.с. 82-83);

- інфляційні нарахування за період з липня 2008 р. по 10.05.2010 р. - 7684,99 грн. (а.с.84);

- 3% річних за період з 14.07.2008 р. по 10.05.2010 р. –2502,25 грн. (а.с.85-86).

Відповідач доказів погашення зазначеної заборгованості на час розгляду справи не надав.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач належним чином не виконав свої, встановлені договором №2503/1 від 25.03.2008 р. майново-господарські зобов’язання перед позивачем з оплати отриманого товару, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі - 43501,62 грн., пені за користування чужими коштами у розмірі - 18138,37 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 7684,99 грн., 3% річних - 2502,25 грн., всього на суму 71827,23 грн. - є обґрунтованими.

Щодо судових витрат, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Позивачем, у зв’язку з розглядом даної справи, були понесені витрати на оплату послуг адвоката, які відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України належать до складу судових витрат. Судові витрати позивача у розмірі 4 000,00 грн. підтверджує калькуляція вартості надання правової допомоги адвокатського об’єднання ”Правова ініціатива” до договору №2/1 від 25.02.2010 р., що укладено між адвокатським об’єднанням ”Правова ініціатива” та ТОВ „Мегапак”, платіжним дорученням №184 від 11.05.2010 р., банківською випискою по рахунку за 11.05.2010 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №0623 від 15.12.1995 р. виданого на ім’я Берус Наталії Володимирівни. Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн. обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі основного боргу у розмірі 43501,62 грн., пені за користування чужими коштами у розмірі - 18138,37 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 7684,99 грн., 3% річних - 2502,25 грн., всього суму - 71827,23 грн.

Витрати на оплату послуг адвоката з розмірі 4 000,00 грн. відносяться до судових витрат та не входять до складу позовних вимог за договором.

Позивач сплатив державне мито за подання позовної заяви №121 від 12.03.2010 р. до господарського суду у розмірі 969,40 грн., але згідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року № 7-93 “Про державне мито”, державне мито у розмірі 1% від суми зменшених позовних вимог позивача - 71827,23 грн. складає суму 718,27 грн.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно в частині задоволених позовних вимог, а саме на відповідача в сумі 718,27 грн. витрат на оплату державного мита, та 174,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, решту судових витрат покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод"

(51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Титова, 198;код ЄДРПОУ 31716783; р/р 26009105911591 в ВДОФ АКБ «Укрсоцбанк”, м. Дніпродзержинськ, МФО 305017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапак»(49050, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Панфілова, 1/2; ЄДРПОУ 32687984; р/р 26006232502 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Дніпропетровськ, МФО 305653) основний борг у сумі 43501,62 грн. (сорок три тисячі п’ятсот одна грн. 62 коп.), пені у розмірі - 18138,37 грн. (вісімнадцять тисяч сто тридцять вісім грн. 37 коп.), інфляційні нарахування у розмірі 7684,99 грн.(сім тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 99 коп.), 3% річних - 2502,25 грн. (дві тисячі п’ятсот дві грн. 25 коп.), оплата послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.), 718,27 грн. (сімсот вісімнадцять грн. 27 коп.) - витрати на оплату державного мита, 174,86 грн. (сто сімдесят чотири грн. 86 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Рішення підписано 31.05.2010 р.