Рішення № 99927420, 23.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Справа № 160/11669/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 року №Ф-40936-57-У на суму 18 143,56 гривень, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 589,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність прийняття оскарженої вимоги, оскільки у вимозі визначено суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску із розміру мінімального страхового внеску період І.ІІ,ІІІ,ІV квартал 2019, 2020 року, тобто у період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, за який він мав обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску. Однак, позивач у зазначені періоди був найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року відкрито провадження у справі №160/11926/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

10.08.2021 До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли докази в підтвердження надання правової допомоги.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну 16.08.2021.

Доводи щодо законності винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач обґрунтовує наступним:

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449.Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

На дату формування оскаржуваної вимоги позивач не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, і як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01.01.2017, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В інформаційній системі органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні нарахування за 2020 рік:

4- квартал 2019 у сумі 2754,18 грн. по строку 20.01.2020 нарахування не сплачені.

1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн. по строку 21.04.2020 року нарахування не сплачені.

2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн. по строку 20.07.2020 року, нарахування не сплачені.

3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн. по строку19.10.2020 року, нарахування не сплачені.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні нарахування за 2021 рік:

-4 квартал 2020 року у сумі 3300,00 грн., по строку 19.01.2020, нарахування не сплачені. Сума недоїмки станом на 03.02.2021 становила 18143,56 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 №Ф-40936-57.

Відповідач зазначає, що не здійснення позивачем підприємницької діяльності і не отримання доходів не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464.

Виходячи з п. 4 розд. VІ Інструкції №449 обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Щодо твердження позивача про сплату єдиного соціального внеску за нього роботодавцем, відповідач вказує про необхідність врахування на якій саме посаді працював позивач. В даному випадку види діяльності позивача за трудовим договором і як фізичної особи-підприємця не співпадають з КВЕД 49.41 –Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідач звертає увагу на те, що п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору 9 контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. В той час, як згідно ч. 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Тобто, роботодавці і фізичні особи- підприємці розглядаються як окремі платники ЄСВ.

Відповідач також просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з того, що дана справа відноситься до справ незначної складності. Оцінивши докази складу і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст. 19,20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи ціну позову, яка є не більшою за розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та конкретні обставини справи, яка не є складною по суті виконаних послуг, відповідач вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є надмірною.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 з 19.04.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

01.03.2021 на підставі заяви фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За поясненнями позивача в період реєстрації як фізична особа-підприємець він не здійснював господарську діяльність, оскільки працював повний робочий день на посаді головного юрисконсульта Управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення і стягнення боргів в АТ «Сбербанк», тобто є найманим працівником, за якого роботодавець кожного місяця сплачує єдиний внесок, що виключає обов`язок по повторній сплаті ОСОБА_1 єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем.

08.08.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформувало та направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-40936-57, в якій повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 3039,90 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої вимоги. Борг, який було запропоновано до сплати розрахований за період І і ІІ квартал 2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №160/8858/19 задоволено позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-40936-57.

09.07.2021 позивачу з Єдиного порталу державних послуг «Дія» стало відомо про прийняття державним виконавцем Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №65982634 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18143,56 грн. на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Виконавчим документом за виконавчим провадженням є вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф040936-57-У від 03.02.2021.

У зв`язку з відкриттям виконавчого провадження ОСОБА_1 було внесено до Державного реєстру боржників, а на все його майно згідно постанови державного виконавця від 09.07.2021 накладено арешт.

Позивач не отримував за місцем реєстрації зазначеної вимоги, оскільки фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що було відомо відповідачу.

Вказану вимогу позивач вважає протиправною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх порушених прав і інтересів з відповідною позовною заявою до суду.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України на кожного покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (надалі – Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Стаття 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску відносить, зокрема:

роботодавців:

-підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);

-фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

За п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI).

За ч.8. ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом, є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно з частинами другою та третьою статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Те тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020р. У справі №480/4656/18, від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 4 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами врегульовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449).

Відповідно до абзацу 2. п 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абз. 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 п. 4 р. VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків підтверджується, що у період , за який була сформована спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 №Ф-40936-57 підтверджується факт перебування позивача у трудових відносинах у статусі найманого працівника, та сплата роботодавцем за нього кожного місяця єдиного внеску.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності, у спірному періоді, суд погоджується з позивачем про неправомірність нарахування відповідачем єдиного внеску на соціальне страхування за періоди, в яких єдиний внесок за позивача сплачувався його роботодавцем.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно пункту 60.1 статті60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: підпункт 60.1.1. пункту 60.1статті 60 ПКУ- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Положеннями пункту 3 розділу І Порядку № 422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Аналіз наведених положень ПК України та Порядку свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відтак, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом є належним способом захисту порушеного права позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги та відображення суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків, ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним і обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 23.12.2019 року у справі №813/3277/18 (№К/9901/22863/19), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги та відображення суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків, то ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

В позовній заяві позивач також просить стягнути на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі. 20000,00 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 09.07.2021, укладений з адвокатом Кошлій Романом Васильовичем, який за умовами договору зобов`язався надати правову допомогу з представництва інтересів та захисту прав Ягодки О.О. (Клієнт), пов`язаних з оскарженням вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-40936-57-У від 03.02.2021, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та оскарженням постанови державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. про відкриття виконавчого провадження ВП №65982634 про стягнення з Клієнта заборгованості.

Ціна договору складає вартість послуг, що надаються за цим договором становить 30000,00 грн., з яких:

-20000,00 гривень становить вартість послуг, пов`язаних з оскарженням рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-40936-57-У від 03.02.2021);

-10000,00 грн. –вартість послуг, пов`язаних з оскарженням рішень державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. (постанова державного виконавця).

Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що після завершення надання послуг за договором, сторони підписують Акт та разом із Актом Адвокатом Клієнту надається Звіт.

02.08.2021 адвокатом і клієнтом підписано до договору про надання правової допомоги Акт наданих послуг з переліком наданих послуг і витрачених годин по кожній.

Повноваження адвоката Кошлій Романа Васильовича підтверджуються копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/1173 від 09.06.2017.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Розглянувши заперечення відповідача щодо заявленого розміру судових витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою, які обґрунтовані тим, що справа є незначної складності, дослідивши вищезазначені документи подані на підтвердження понесених витрат, обсяг витраченого часу та надані послуги, суд приходить до висновку про їх не співмірність з огляду на наступне.

В даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Так, ознайомлення з документами наданими клієнтом, підготовка копій необхідних документів, які додаються до адміністративного позову та надсилання документів до суду, підготовка проектів запитів до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області і Криворізького районного відділу державної виконавчої служби є тими діями, які входять до складу підготовки і складання позовної заяви.

Виділення в окремий пункт підготовку копій необхідних документів, які додаються до заяви про вжиття заходів забезпечення позову є недоречним оскільки вказані документи були додані до позовної заяви і не потребували 3-х годин роботи.

Щодо підготовки проектів запитів, зазначених у пунктах 8 і 9 Акту наданих послуг, в матеріалах справи відсутні докази підготовки і направлення таких документів.

Суд також звертає увагу на те, що Акт наданих послуг не відображає вартість години за певний вид послуги.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку, зменшити суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 10000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в сумі 908,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №6973859 від 12.07.2021 року і витратами зі сплатою судового збору за заявою про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 681,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6973931 від 12.07.2021.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову і заяви про вжиття заходів забезпечення до суду в сумі 1589,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст.139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 року №Ф-40936-57-У на суму 18 143,56 гривень, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп., витрати зі сплатою судового збору за заявою про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня) 00 коп. і витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 (десять тисяч гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона