Рішення № 99926233, 23.09.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2021 р. Справа № 924/689/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі с/з Крупська В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Еталон-прилад", м. Харків

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Нетішин, Хмельницька обл.

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача – Санін А.О. згідно ордера

від відповідача – не з`явився

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору № 16268/53-124-01-20-11971 від 26.03.20 у розмірі 449 012, 63 грн., з яких: 385 560 грн. основний борг, 13 240, 70 грн. річні, 50 211, 93 грн. інфляційні.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що поставивши відповідачу обумовлений договором товар, він виконав свої зобов`язання належним чином. В свою чергу, відповідач, не оплативши у передбачені договором строки повну вартість товару (лише частково), допустив прострочення. Нарахування річних та інфляційних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦКУ.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що згідно наявних у справі матеріалів вбачається, що у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати вартості товару, і така вартість погоджена обома сторонами з урахуванням ПДВ. Тому, враховуючи правову природу нарахувань, які передбачені ст. 625 ЦКУ, останні підлягають застосуванню до спірних правовідносин на всю суму боргу (повну вартість товару, яка не оплачена).

Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, оскільки сам факт існування карантину не є такими обставинами. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе неможливість виконання зобов`язань через карантин. У такому випадку, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, відповідачу потрібно звернутися до Торгово-промислової палати за відповідним сертифікатом про такі обставини, чого зроблено не було.

Крім того, скрутне матеріальне становище відповідача також не є форс-мажорною обставиною в законодавчому розумінні. В даному випадку саме політика держави (власника ДП "НАЕК "Енергоатом") у сфері енергетики призвела до зменшення частки генерації електроенергії атомними станціями та недоотримання АЕС коштів за відпущену електроенергію. А тягар таких дій чомусь покладається на позивача - підприємство, яке належним чином виконало свої зобов`язання та поставило товар відповідно з договором. Таким чином, має місце порушення принципу "належного урядування". Ризик будь-яких помилок державних органів повинен покладатися на державу, а виправлення таких помилок не може бути здійснено за рахунок осіб, що не причетні до таких помилок.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника до суду не направив. Належність повідомлення відповідача про дату, місце і час судового засідання підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями від 31.08.21 про вручення йому (з підписом про отримання) ухвали суду з відповідними відомостями. У наданому відповідачем відзиві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У наявному у справі відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначає, що він своєчасно подав до облікової системи „Фінансові потоки” заявку на використання коштів для оплати поставленого позивачем товару. Однак, ВП ХАЕС не був профінансований через вкрай низький рівень розрахунків за відпущену електроенергію в умовах функціонування нового ринку електроенергії. Опинившись в умовах функціонування нового ринку, відповідач зазнав значного фінансового навантаження, адже тих грошових коштів, що надходили від продажу електроенергії було недостатньо для виконання попередніх та поточних договірних зобов`язань з оплати товарів. При цьому, значна частина коштів спрямовувалась для оплати невідкладних першочергових платежів в бюджет, а також для забезпечення безпеки роботи АЕС.

Таким чином, відповідач не мав можливості виконати свої договірні зобов`язання внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин. Невиконання договору відповідачем не пов`язано з ризиками господарської діяльності та не є наслідком неефективної роботи відповідача. Відповідач опинився в таких умовах не в силу своїх намірів, а через законодавчі зміни, що призвели до функціонування ринку електроенергії у нових умовах. Вказані обставини відповідач розцінює як надзвичайні та невідворотні.

Також, відповідач вважає необґрунтованим проведення нарахувань річних та інфляційних на суму ПДВ. Так, застосування ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступає способом захисту майнового права, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошей внаслідок інфляції та отримання компенсації за неналежне виконання контрагентом свого обов`язку. ПДВ, виходячи з правової природи останнього, не входить до ціни придбаних або проданих товарів, та фактично не належить продавцю, який є платником даного податку, оскільки він (ПДВ) підлягає перерахуванню до бюджету у порядку, встановленому ПКУ. При цьому, ПКУ не передбачає а ні обов`язку, а ні права платника ПДВ на здійснення коригування суми останнього. Таким чином, незалежно від того, прострочено чи не прострочено зобов`язання покупця з оплати вартості товару, що включає ПДВ, податкове зобов`язання постачальника за такою операцією залишається незмінним (не збільшується та не зменшується). Тобто, ПДВ, фактично не є прибутком позивача, а тому відсутні підстави для твердження про те що він поніс будь-які втрати в цій частині внаслідок прострочення відповідача, на які (втрати) можливо нарахування, встановлені ст. 625 ЦКУ.

Крім того, відповідач зазначає, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних здійснено позивачем без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.20 № 902/417/18 та від 26.06.20 № 905/21/19.

Матеріалами справи встановлено.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Еталон-прилад", м. Харків та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") 26.03.2020р. укладено договір поставки №16268/53-124-01-20-11971.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця електовимірювальні прилади, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти і оплатити даний товар. Найменування, виробник, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору строк поставки товару становить 90 календарних днів з дати укладання сторонами договору.

Згідно п. 3.2. договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/склад №6, вул. Енергетиків, 36).

Як передбачено п.п. 3.4., 3.5. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором. Постачальник має право на дострокову поставку товару за письмовим погодженням з покупцем.

У відповідності до п. 4.1. договору ціна товару по договору становить всього 561 402 грн.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1.

До ціни товару включена вартість упакування, маркування та доставки (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо кількості та якості.

Згідно п. 6.1. договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача у відповідності з Інструкціями № П-6 (1965р.) та № П-7 (1966р.), затвердженими постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до Стандарту державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017 (даний Стандарт є загальнодоступними електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти "НАЕК "Енергоатом" за адресою: http:www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).

У відповідності до п.п. 6.3., 6.4. договору з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Розділом 7 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення. У разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії. Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти понад 60днів, то кожна із сторін буде мати право достроково розірвати цей договір в установленому порядку. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків. Докази виникнення форс мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ "Про Торгово-промислові палати України).

Відповідно до п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 11.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їхнім печатками.

Сторонами підписано специфікацію № 1 до договору №16268/53-124-01-20-11971 від 26.03.2020р. про поставку товару вартістю 561 402 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Еталон-прилад" згідно договору №16268/53-124-01-20-11971 від 26.03.2020р. поставлено державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "НАЕК Енергоатом" товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-0000256 від 27.05.2020р. на суму 110 520 грн.; № РН-0000445 від 04.08.2020р. на суму 288000 грн.; № РН-0000419 від 06.11.2020р. на суму 58320 грн.; № РН-0000318 від 18.06.2020р. на суму 25740 грн.; № РН-0000650 від 20.10.2020р. на суму 39240 грн.; від 04.05.20 № РН-0000220 на суму 39582 грн. та товарно-транспортними накладними: від 18.06.20 № ТТН 1806/4, від 04.08.20 № ТТН 0408/4, від 27.05.20 № ТТН 2705/2.

На підтвердження часткових оплат поставленого товару позивач подав виписки банку за 13.04.21 та 09.06.21.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові заяви по суті справи та надані докази, при аналізі норм діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар: амперметр цифровий СА3010/3, мультиметр цифровий Fluke 287, частотомір щитовий ЕПЧ 100-2, термометр 10КВ МІ 3210, амперметр ЕРА-102DС, вольтметр ЕРV 102 АС, синхроскоп світлодіодний F96YX, 100B, кліщі електровимірювальні цифрові АРРА А3АR, загальною вартістю 561 402 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000256 від 27.05.2020р. на суму 110 520 грн.; № РН-0000445 від 04.08.2020р. на суму 288000 грн.; № РН-0000419 від 06.11.2020р. на суму 58320 грн.; № РН-0000318 від 18.06.2020р. на суму 25740 грн.; № РН-0000650 від 20.10.2020р. на суму 39240 грн.; від 04.05.20 № РН-0000220 на суму 39582 грн. та товарно-транспортними накладними: від 18.06.20 № ТТН 1806/4, від 04.08.20 № ТТН 0408/4, від 27.05.20 № ТТН 2705/2.

При цьому, прийняття товару відповідачем за вищевказаними видатковими накладними підтверджується підписом та печаткою працівника складського приміщення відповідача на вказаних накладних. Також, отримання товару не заперечується відповідачем в відзиві.

Обов`язок оплати поставленого товару, відповідно до договору, виникає у відповідача протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Враховуючи дати поставок згідно видаткових накладних, оплата мала бути здійснена: 03.06.20 за накладною від 04.05.20 № РН-0000220; 27.06.20 за накладною від 27.05.20 № РН-0000256; 03.09.20 за накладною від 04.08.20 № РН-0000445; 06.12.20 за накладною від 06.11.20 № РН-0000419; 18.07.20 за накладною від 18.06.20 № РН-0000318; 19.11.20 за накладною від 20.10.20 № РН-0000650. Станом на 06.12.20 (оплата останньої накладної) весь обсяг товару мав бути оплачений. Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата у вказаний вище строк, та станом на час розгляду справи у повному обсязі не проведена. Згідно виписок банку від 13.04.21 та 07.06.21 відповідач частково оплатив поставлений товар на суми: 12 960 грн., 43 200 грн., 54 360 грн., 39 582 грн. та 25 740 грн. Всього на 175 842 грн. Докази повної оплати у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати товару пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (561 402 грн. вартість всього поставленого товару за всіма накладними мінус 175 842 грн. часткової оплати) 385 560 грн.

За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

При цьому, не враховуються доводи відповідача щодо наявності надзвичайних та невідворотних обставин, враховуючи таке. Обґрунтовуючи наявність вищевказаних обставин, відповідач зазначає, що невиконання договірних зобов`язань зумовлено вкрай важким фінансовим становищем відповідача, спричиненим законодавчим переходом до нових правил господарювання в умовах зміненого ринку електроенергії. Відповідач, внаслідок вищевказаних обставин недоотримав фінансування, в тому числі за зобов`язаннями, що є предметом спору.

За ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 ГКУ у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналізуючи вищевказані законодавчі норми, невиконання своїх зобов`язань контрагентами відповідача та відсутність коштів в останнього (що покладено в основу відповідних обґрунтувань) не можуть вважатись надзвичайними і невідворотними обставинами, в силу прямого законодавчого виключення їх з числа останніх.

Крім того, слід зазначити, що порядок застосування обставини форс-мажору прямо передбачено договором сторін. Так, розділом 7 договору № 16268/53-124-01-20-11971 від 20.03.20 передбачено, що: сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ „Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін; сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення; доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Серитфікат Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ „Про Торгово-промислові палати України”.

Таким чином, наявність обставин, які звільняють відповідача від відповідальності щодо виконання договору мають бути документально підтвердженими. При цьому, це мають бути спеціально передбачені докази – Сертифікат ТППУ. Отже, за відсутності в матеріалах справи вищевказаного сертифікату, а також доказів письмового повідомлення відповідача про настання вищезгаданих обставин, посилання та такі обставини є необґрунтованими.

Отже, враховуючи встановлений судом факт виникнення заборгованості у відповідача щодо оплати поставленого товару, обґрунтованими є і нарахування річних та інфляційних. Так, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, не приймаються до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованості нарахування річних та інфляційних на суму ПДВ, оскільки підстави застосування ст. 625 ЦК України виникають саме за наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання (яке, як встановлено судом – має місце), незалежно від виду платежу. При цьому, простроченням з точки зору ст. 625 ЦК України є нездійснення в передбачений договором строк оплати будь-якого грошового платежу, в тому числі вартості товару за договором, зі всіма її (вартості) складовими, в тому числі ПДВ. З точки зору законодавчого поняття заборгованості (до якої можливе застосування ст. 625 ЦК України) вид складових простроченого платежу немає значення.

Інші доводи відповідача щодо неправильного розрахунку вищевказаних нарахувань також не приймаються, оскільки заявлений позивачем розмір цих нарахувань підтверджується перевіреним судом розрахунком. При цьому, суд зазначає, що: розрахунок річних здійснено з урахуванням виникнення заборгованості через 30 днів з моменту поставки (виходячи з дат накладних) та кінцевих дат, що враховують часткові оплати/їх відсутність (по сумах, що неоплачені взагалі); розрахунок інфляційних також проведено за періоди, з початку виникнення прострочення, виходячи з дат накладних та 30 денного періоду, коли виникає обов`язок оплати. При цьому, у період нарахування включено місяці, в яких існувало прострочення на суми поставки, без урахування місяців, після часткової оплати.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, в силу ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача. Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПКУ судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог (тобто, при повному задоволенні позову - на відповідача у 100% розмірі).

Слід також зазначити, що сума позову у даній справі, яка була заявлена у позові становить 449 012, 63 грн. (основна сума боргу, річні та інфляційні) та підлягає задоволенню у повному обсязі. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає оплаті за подання даного позову (1, 5 ціни позову) та яка підлягає відшкодуванню відповідачем складає 6 735, 18 грн.

В той же час, як видно з платіжного доручення від 02.06.21 № 3551 позивач оплатив за подання даного позову 7 603, 37 грн. судового збору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 6 735, 18 грн., решта суми 868, 19 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Питання витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено в порядку ч. 8 ст. 129 ГПКУ.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, ЄДРПОУ 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Еталон-прилад” (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295, ЄДРПОУ 40711560) 385 560 грн. (триста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 13 240, 70 грн. (тринадцять тисяч двісті сорок грн. 70 коп.) 3% річних, 50 211, 93 грн. (п`ятдесят тисяч двісті одинадцять грн. 93 коп.) інфляційних, 6 735, 18 грн. (шість тисяч сімсот тридцять п`ять грн. 18 коп.) судового збору.

Судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення від 02.06.21 № 3551 (платник – ТОВ „НВП „Еталон-прилад”, код 40711560, банк платника – АТ „Банк „Грант”, м. Харків, рахунок UА 773516070000000026007073654, отримувач – ГУК у Хмельн обл/Хмельниц МТТ/22030101, код 37971775, банк отримувача – Казначейство України, рах. UА 878999980313191206083022775) у розмірі 868, 19 грн. (вісімсот шістдесят вісім грн. 19 коп.) повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Еталон-прилад” (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295, ЄДРПОУ 40711560) з державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 28.09.21.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295)

3 - відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20)

Всім рекомендованим з повідомленням