Рішення № 99925365, 28.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2021Справа № 910/18802/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"

до Фізичної особи-підприємця Голікова Віталія Євгеновича

про стягнення 110 661,19 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Голікова Віталія Євгеновича (відповідач) про стягнення 110 661,19 грн., з яких 94 444,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,05 грн. заборгованості по відсоткам, 14 944,44 грн. заборгованості по комісії, 1 272,70 грн. пені за Заявкою - договором № ID 7435413 від 12.12.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив своєчасну оплату за користування кредитними коштами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18802/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105476302435 повернуто до суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/18802/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2019 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Фізичною особою-підприємцем Голіковим Віталієм Євгеновичем було укладено Заяву-договір №ID7435413 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі також - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, строк Кредиту 36 місяців з дати укладення Кредитного договору, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Таскомбанк» з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.

Згідно з п. 2.3.1. Кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом 0,0001% річних.

Відповідно до п. 2.3.2. Кредитного договору розмір комісійної винагороди є диференційованим та складає:

-1,89 % якщо період користування кредитом від 1 до 548 календарних днів (включно);

-1,69 % якщо період користування кредитом від 549 до 1096 календарних днів (включно), від суми виданого кредиту (щомісячно).

Згідно з п. 2.3.3. Кредитного договору розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: 2,9 % від суми виданого кредиту (одноразово).

З матеріалів справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Голіков Віталій Євгенович, 12.12.2019 скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинив правочин, підписавши Заяву-договір №ID7435413 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним підписом та відображенням ЕЦП на самому Договорі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.

Однак, позичальником було порушено норми чинного законодавства України та умови Кредитного договору, а саме:

п.1.1 Кредитного договору: позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

п.2.4. Кредитного договору: терміни і порядок погашення Кредиту, п. 3.1. Кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення Кредиту.

Відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість за договором у визначений строк не погасив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору №ID7435413 від 12.12.2019, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Голікова Віталія Євгеновича 94 444,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,05 грн. заборгованості по відсоткам, 14 944,44 грн. заборгованості по комісії, 1 272,70 грн. пені.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Заява-договір №ID7435413 від 12.12.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» є договором приєднання.

Згідно з ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач, на підставі ст. 641 та ст. 644 Цивільного кодексу України, взяв на себе зобов`язання перед особами, які його приймуть (акцептують), надавати банківські послуги в порядку та на умовах, передбачених договором.

Заявою-договором №ID7435413 від 12.12.2019 сторони погодили, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, в той час як позичальником допущено порушення виконання зобов`язання за договором приєднання в частині своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Наявною в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позичальника підтверджується заборгованість відповідача за кредитом у сумі 94 444,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У п. 2.3.1, 2.3.2 Кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних та розмір комісійної винагороди:

-1,89 % якщо період користування кредитом від 1 до 548 календарних днів (включно);

-1,69 % якщо період користування кредитом від 549 до 1096 календарних днів (включно), від суми виданого кредиту (щомісячно).

Згідно з п. 2.3.3. Кредитного договору розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: 2,9 % від суми виданого кредиту (одноразово).

За розрахунком позивача заборгованість по відсоткам становить 0,05 грн. та заборгованість по комісії - 14 944,44 грн.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем заборгованість за кредитом та за процентами не спростована.

Право на дострокове стягнення передбачено умовами Кредитного договору, зокрема, в п. 4.2.1 зазначено, що умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Згідно з п. 18.2.23.8 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Так, відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Законом (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1. цих Правил.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання з повернення кредитних коштів у сумі 94 444,00 грн., зі сплати відсотків у сумі 0,05 грн. та зі сплати комісії у сумі 14 944,44 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках відповідачем не надано, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості по кредиту у сумі 94 444,00 грн., зі сплати відсотків у сумі 0,05 грн. та зі сплати комісії у сумі 14 944,44 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1 272,70 грн. за період з 06.04.2020 по 05.10.2020.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1 272,70 грн. у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов`язання по сплаті на користь позивача 94 444,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,05 грн. заборгованості по відсоткам, 14 944,44 грн. заборгованості по комісії, 1 272,70 грн. пені. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Фізичної особи-підприємця Голікова Віталія Євгеновича про стягнення 110 661,19 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голікова Віталія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, ідентифікаційний код 09806443) 94 444 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 0,05 коп. заборгованості по відсоткам, 14 944 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн. 44 коп. заборгованості по комісії, 1 272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 70 коп. пені, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2021

Суддя С. В. Стасюк