Рішення № 99924897, 16.09.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

____________

______________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/332/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С. - довіреність №14-115 від 09.04.2021 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Сичов Д.В. - довіреність №1/04 від 01.04.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплозабезпечення

про стягнення 25 315 654,20грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.05.2021)

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 42 784 731,02 грн.

Ухвалою від 01.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2021.

Ухвалою від 29.04.2021 відкладено підготовче засідання на 31.05.2021.

Ухвалою від 31.05.2021 прийнято до розгляду заяву від 18.05.2021 про зменшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження до 12.07.2021 та відкладено підготовче засідання на 12.07.2021.

Ухвалою від 12.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/332/21 до судового розгляду по суті на 02.09.2021.

Ухвалою від 02.09.2021 суд відклав розгляд справи на 14.09.2021.

14.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду.

В судовому засіданні 14.09.2021 оголошувалася перерва до 16.09.2021.

15.09.2021 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення.

16.09.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання, згідно якого останній просить залишити заяву про відстрочку виконання рішення суду без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечував щодо заяви про відстрочку виконання судового рішення.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 84-141) відповідач обґрунтував свої заперечення щодо позову. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував наявності боргу у визначеній позивачем сумі. Просив суд залишити заяву про відстрочку виконання рішення суду від 14.09.2021 без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплозабезпечення (споживач, відповідач) укладено Договір №5226/18-ТЕ-10 на постачання природного газу (далі - Договір (а.с.17-27)), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).

В період з 22.10.2018 по 22.04.2019, до вказаного Договору сторони уклали ряд додаткових угод (а.с. 28-44), згідно яких до Договору вносились зміни, зокрема, в частині зміни періодів передачі природного газу, обсягу газу, порядку та умов передачі природного газу, ціни газу та строку дії Договору.

Позивач вказав, що на виконання умов вищевказаного Договору, в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 95668528,43 грн, однак відповідач у повному обсязі розрахунок не здійснив, заборгувавши 42784731,02 грн.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с .149-150), у зв`язку із здійсненням часткової проплати, станом на 12.05.2021, позивач просив суд стягнути з відповідача 25315654,20 грн.

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України, ст. 11-16, 258,525, 526, 530, 610-612, 625, 712 ЦК України.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 84-90), пояснив, що діяльність підприємств теплозабезпечення є збитковою та характеризується значними обсягами кредиторської та дебіторської заборгованості. Зауважив, що придбаний у позивача природний газ використаний виключно для виробництва теплової енергії для надання відповідної комунальної послуги населенню. Вказав, що розрахунки за спожитий газ проводяться з рахунку, який має спеціальний режим використання та регулюється Постановою КМУ №217 від 18.06.2014 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", згідно якого кошти на погашення заборгованості, перераховувались зі спецрахунку на спецрахунок, тобто, без його участі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору №5226/18-ТЕ-10 на постачання природного газу від 02.10.2018, з додатковими угодами до нього (а.с. 17-44).

Відповідно до ч. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с.45-51) підтверджено, що в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 рік позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 95668528,43 грн (а.с.45-51).

За ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 5.1. Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 (а.с.31-40), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу...

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу у термін, визначений у п.5.1 Договору виконав неналежним чином, сплативши 52883797,41 грн, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, банківськими виписками по особовому рахунку АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та платіжними дорученнями (а.с. 131-138).

Внаслідок вказаного, станом на час звернення позивача із позовом до суду, заборгованість відповідача склала 42784731,02 грн (95668528,43 грн - 52883797,41 грн).

Вподальшому, згідно платіжних доручень (а.с. 119-141), відповідач додатково сплатив 16790290,77 грн, внаслідок чого станом на 30.04.2021, заборгованість відповідача склала 25994440,25 грн (42784731,02 грн - 16790290,77 грн), що також вбачається з підписаного сторонами Акта звіряння розрахунків (а.с.226).

Надаючи правову оцінку вказаному акту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, яка полягає в тому, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

З огляду на викладене, суд вважає, що в сукупності з таким первинним документом як Акти приймання-передачі природного газу та платіжні доручення, підписаний сторонами Акт звірки розрахунків є додатковим доказом існування заборгованості у розмірі 25994440,25 грн станом на 30.04.2021.

Платіжними дорученнями №3254377907 від 05.05.2021, №3952299307 від 06.05.2021, №4708213507 від 07.05.2021, №7091079507 від 11.05.2021 та №7791339407 від 12.05.2021 (а.с.174-176) підтверджено, що відповідач додатково сплатив 618786,05 грн, внаслідок чого станом на 12.05.2021 заборгованість останнього склала 25315654,20 грн (25994440,25 грн - 618786,05 грн), у зв`язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 149-150).

Також суд встановив, що в період з 13.05.2021 по 03.06.2021, згідно платіжних доручень (а.с. 169-179,191), відповідач додатково перерахував позивачу 3465654,20 грн, внаслідок чого сума боргу станом на час вирішення спору склала 21850000,00 грн (25315654,20 грн - 3465654,20 грн), що було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

Оскільки під час розгляду справи суді відповідач сплатив 3465654,20 грн, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи, що доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 21850000,00 грн матеріали справи не містять, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зсилання відповідача у відзиві на позовну заяву на Постанову КМУ №217 від 18.06.2014 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", на думку суду є безпідставними, оскільки Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16).

Зокрема, у постанові від 16.10.2020 у справі №903/918/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду вказала, що положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 21850000,00 грн. основного боргу. Провадження у справі в частині стягнення 3465654,20 грн основного боргу суд закриває на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Заяву Комунального підприємства теплозабезепечення від 14.09.2021 про відстрочку виконання рішення суду, суд залишає без розгляду на підставі клопотання останнього (а.с. 224).

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому 262036,15 грн судового збору підлягає поверненню позивачу, згідно його заяви про зменшення розміру позовних вимог, за ухвалою суду, на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір".

Також судом взято до уваги приписи п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", згідно якого в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Натомість, на дату ухвалення рішення суду у даній справі, такої заяви позивачем не надано.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплозабезпечення задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 8 А, ід. код 31871157) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ід. код 20077720):

- 21850000,00 грн. основного боргу;

- 327750, 00 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 3465654,20 грн.

4. Заяву про відстрочку виконання рішення залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.21

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).