Рішення № 99924589, 22.09.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6406/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Романченко Є.В.;

від відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Степаненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича (м.Нікополь, Дніпропетровська область)

до Приватного підприємства "Авігея СТ" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів від 04.01.2021 у загальному розмірі 2 640 766 грн. 02 коп. Суддя

та

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Авігея СТ" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

до Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про визнання договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 недійсним

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Романченко Євген Вікторович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства "Авігея СТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди транспортних засобів від 04.01.2021 у загальному розмірі 2 640 766 грн. 02 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 2 550 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 90 766 грн. 02 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди транспортних засобів від 04.01.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період оренди з 04.01.2021 по 03.06.2021, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 2 550 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 10.02.2021 по 08.07.2021 в сумі 90 766 грн. 02 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 611 грн. 49 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем подано заяву про усунення недоліків (вх. суду № 36261/21 від 23.07.2021), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи відповідні докази та відкрити провадження у справі.

Від Фізичної особи-підприємця Романченка Євгена Вікторовича надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 36259/21 від 23.07.2021), в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, розміщені в установах банків Приватного підприємства "Авігея СТ" до вирішення судом спору по суті. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що з відомостей Єдиного реєстру боржників вбачається, що відповідач - Приватне підприємство "Авігея СТ" є боржником за виконавчими провадженнями: № 65264092, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Селезньова М.О.; № 65785567, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Ванжі О.В.; № 65044686, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Дніпро Хохлової А.А., у зв`язку з чим відповідач є ненадійним контрагентом і може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 10.08.2021.

Ухвалою суду від 26.07.2021 було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №38857/21 від 09.08.2021), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду №38857/21 від 09.08.2021), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з тим, що відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 02.08.2021 та останньому потрібен час для підготовки відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 10.08.2021 з`явився позивач, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Судом також відзначено, що ухвала про відкриття провадження у справі від 26.07.2021 отримана відповідачем 02.08.2021, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930016345123, яке залучено до матеріалів справи (а.с. 57), у зв`язку з чим строк на подання відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.08.2021 підготовче засідання було відкладено на 02.09.2021.

Від відповідача надійшли пояснення у справі (вх. суду № 39570/21 від 11.08.2021), в яких він зазначив про те, що між сторонами дійсно був укладений договір оренди транспортних засобів від 04.01.2021 та в період з 04.01.2021 до часу подачі вказаних пояснень, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем підприємства, сплата орендних платежів не здійснювалася, при цьому заборгованість відповідач визнає у повному обсязі.

До суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. суду № 7051/21 від 25.08.2021) Приватного підприємства "Авігея СТ" до Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича про визнання договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 недійсним.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані таким:

- після отримання позовної заяви з додатками, службою безпеки ПП "Авігея СТ" проведено службове розслідування по господарській операції та взаємовідносинах ФОП Романченка Євгена Вікторовича, згідно договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021. В ході проведення службового розслідування перевірено: Книги пропуску (в тому числі транспортник засобів) на територію ПП "Авігея СТ" за період з 01.01.2021 по 03.08.2021, відомості бухгалтерського обліку, Книгу реєстру договорів, гаражні приміщення, склади та інші приміщення, де можуть знаходитись транспортні засоби та проведено опитування працівників на предмет використання та обслуговування спірних транспортних засобів, які орендуються. За результатами проведених дій встановлено: в Книгах пропуску (в тому числі транспортних засобів) на територію ПП "Авігея СТ" за з період 01.01.2021 по 03.08.2021 відсутні записи про пропуск на територію спірних транспортних засобів; в бухгалтерському обліку на рахунках відсутні операції по сплаті орендної плати, списання паливно-мастильних матеріалів на використання вказаних транспортних засобів, проведення поточного та капітального ремонту тощо; в бухгалтерському обліку заборгованість по договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 за період часу з 04.01.2021 по час на дату подання зустрічного позову відсутня; по податковому обліку також відсутня інформація по господарським операціям з ФОП Романченком Є.В, згідно з договором оренди транспортних засобів від 04.01.2021; в Книзі реєстру договорів відсутня інформація та записи по договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021, укладеного з ФОП Романченком Є.В.; відсутній оригінал договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021; опитані працівники (в тому числі охоронці) ПП "Авігея СТ" на предмет використання та обслуговування зазначених вище транспортних засобів повідомили, що зазначені транспортні засоби не перебували в гаражах, не використовувались та взагалі про їх наявність нікому не відомо; наявність транспортних засобів не встановлено; транспортні засоби в діяльності ПП "Авігея СТ" не використовувались;

- договір оренди транспортних засобів від 04.01.2021, укладений між ПП "Авігея СТ" та ФОП Романченком Євгеном Вікторовичем укладався лише на папері, виконання договірних зобов`язань сторонами щодо транспортних засобів фактично та фізично не передавалось, і як наслідок, вони не використовувались в господарській діяльності ПП "Авігея СТ", підписання вказаного договору було лише на папері, без фактичного його виконання та проведення господарської діяльності, договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримання транспортних засобів, використання в господарській діяльності, отримання прибутку та оплата орендної плати. Договір оренди транспортних засобів від 04.01.2021 був підписаний директором ПП "Авігея СТ" та ФОП Романченком Євгеном Вікторовичем лише для стягнення орендної, плати з орендаря;

- вбачається умисел у директора ПП "Авігея СТ", який усвідомлюючи, що оспорюваний договір суперечить інтересам підприємства, свідомо допускав настання наслідків (стягнення орендної плати) та ФОП Романченка Євгенія Вікторовича, який усвідомлював, що транспортні засоби не передавались, і як наслідок використовуватись орендарем не будуть, а буде стягнута орендна плата (спільна мета сторін). Обидві сторони не збирались виконувати оспорюваний договір;

- договір оренди транспортних засобів від 04.01.2021, укладений між ПП "Авігея СТ" та ФОП Романченком Євгенієм Вікторовичем, є фіктивним, укладеним за умислом представників сторонами та без мети реального настання наслідків з передачі в оренду транспортних засобів.

Також позивач за зустрічним позовом просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 30.08.2021 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Авігея СТ" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №42577/21), в якому він просив суд провести підготовче засідання 02.09.2021 без участі представника відповідача, у зв`язку з хворобою останнього.

У підготовче засідання 02.09.2021 з`явилися позивач та представник відповідача.

У вказаному засіданні позивач за первісним позовом повідомив, що отримав зустрічну позовну заяву, але подавати відзив на зустрічний позов наміру не має, при цьому зазначив, що останнім будуть подані пояснення щодо заявлених позовних вимог за зустрічним позовом на стадії розгляду справи по суті.

Крім того, у вказаному засіданні представниками сторін були заявлені усні клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які були задоволені судом.

У підготовчому засіданні 02.09.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.09.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2021.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 43255/21 від 06.09.2021), в якому він посилався на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача засобами електронного шляху надійшли письмові пояснення (вх суду №44359 від 1309.2021), в яких він наголошує на тому, що єдиним законним представником Приватного підприємства "Авігея СТ" є керівник підприємства, відомості про якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Степаненко А.М. Позивач зазначив, що обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, є способом ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 49703/21 від 2109.2021), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на післяопераційну реабілітацію представника.

Від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. суду № 46092/21 від 22.09.2021), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи копії технічних паспортів на передані в оренду за спірним договором транспортні засоби.

У судове засідання 22.09.2021 з`явилися позивач та представник відповідача.

Суд не вбачав підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки: у судове засідання з`явився представник відповідача, повноваження якого були перевірені судом перед початком судового засідання, шляхом запиту до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; більше того, жодного доказу на підтвердження викладених у клопотанні обставин подано суду не було.

У вказаному судовому засіданні оголошувалась перерва з 12:30 до 16:00.

У судовому засіданні 22.09.2021 всіма учасниками справи була висловлена правова позиція з приводу позовних вимог у даній справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 22.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди транспортних засобів, строк дії договору, умови передачі транспортних засобів та повернення їх з оренди, факт передачі транспортних засобів в оренду, час користування ними орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені у заявленому розмірі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 04.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Романченком Євгеном Вікторовичем (далі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Авігея СТ" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди транспортних засобів (далі - договір, а.с. 17-21), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове оплатне користування транспортні засоби, вказані у пункті 1.2. договору, а орендар зобов`язується прийняти їх в тимчасове оплатне користування.

У пункті 4.3. договору сторони узгодили, що договір є укладеним та набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення строку оренди, вказаного в пункті 4.1. договору або до моменту припинення дії договору (розірвання договору). У будь-якому випадку зобов`язання сторін за договором, які виникли під час дії договору, зберігають свою дію та є чинними до повного їх виконання.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору предметом оренди є такі транспортні засоби:

- марка HITACHI ZX 180LC, екскаватор гусеничний, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4330 см. Куб, маса машини 18800 грн, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_3

- марка MAN, модель TGA 32.350, тип-спеціальний вантажний - спеціальний вантажний бетонозмішувач -С, номер шасі НОМЕР_4 , повна маса 32000, маса без навантаження 13915, категорія С, об`єм двигуна 10518, тип пального D, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік випуску 2007, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ;

- марка DAF, модель FT XF-105, тип-спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач -Е, номер шасі НОМЕР_7 , повна маса 20500, маса без навантаження 7757, категорія С, об`єм двигуна 12902, тип пального D, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_8 , рік випуску 2010, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 ;

- марка CARNEXL, модель CHKS-HH, тип-спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/ПР-самоскид-Е, номер шасі НОМЕР_10 , повна маса 34000, маса без навантаження 7250, категорія СE, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_11 , рік випуску 2007, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 ;

- марка FORD, модель TRANSIT, тип-спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон рефрижератор-В, номер шасі НОМЕР_13 , повна маса 3500, маса без навантаження 2340, категорія B, об`єм двигуна 2402, тип пального D, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_14 , рік випуску 2005, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 ;

- марка SCHMITZ, модель S334STP01EKB, тип-спеціалізований напівпричіп - спеціалізований Н/ПР-самоскид-Е, номер шасі НОМЕР_16 , повна маса 39000, маса без навантаження 6510, категорія CE, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_17 , рік випуску 2008, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 ;

- марка DAF, модель FT XF-105, тип-спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач -Е, номер шасі НОМЕР_19 , повна маса 20500, маса без навантаження 7756, категорія С, об`єм двигуна 12902, тип пального D, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_20 , рік випуску 2010, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_21 ;

- марка МЗКТ, модель 65158, тип-спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид, номер шасі НОМЕР_22 , повна маса 36000, маса без навантаження 15000, категорія С, об`єм двигуна 14600, тип пального D, колір оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_23 , рік випуску 1999, який належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_24 .

У пункті 2.1. договору сторони вказали, що транспортні засоби орендуються з метою: для використання у господарській діяльності.

Відповідно до умов пункті 3.1. договору орендодавець передає орендарю в користування транспортні засоби, зазначені у пункті 1.2., в момент підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 04.01.2021 позивачем були передані відповідачу, транспортні засоби, вказані в пункті 1.2. договору, про що сторонами було складено Акт прийому-передачі транспортних засобів від 04.01.2021 (а.с.22-23).

У судовому засіданні 22.09.2021 судом було оглянуто оригінал договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 та оригінал Акт прийому-передачі транспортних засобів від 04.01.2021.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що строк оренди - до 31.12.2021.

Відповідно до умов пункту 3.2. договору орендар повертає орендодавцю транспортні засоби, зазначені в пункті 1.2. договору, у день припинення договору.

Доказів повернення переданих на виконання умов договору та згідно з Актом від 04.01.2021 транспортних засобів матеріали справи не містять.

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту приймання-передачі транспортних засобів, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендодавцем обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідних транспортних засобів.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

У пунктах 5.1. та 5.2. договору сторони визначили, що орендна плата складає 510 000 грн. 00 коп. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця НОМЕР_25 в АТ "КБ Приватбанк", до 10 числа кожного місяця за попередній місяць оренди.

Позивач зазначає, що відповідачем орендна плата за спірним договором в період з 04.01.2021 по 03.06.2021 в сумі 2 550 000 грн. 00 коп. не сплачена, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2 550 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3. договору позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 10.02.2021 по 08.07.2021 в сумі 90 766 грн. 02 коп. Вказане і є причиною спору за первісним позовом.

В свою чергу відповідачем у даній справі було висловлену суперечливу правову позицію, а саме:

- в заяві від 11.08.2021 за підписом директора Приватного підприємства "Авігея СТ", повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі;

- у відзиві на позовну заяву, а також у зустрічній позовній заяві, яка були підписані адвокатом Кайданович Е.Й. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2021 (а.с.77) відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недійсність договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021; зазначав, що договір оренди транспортних засобів від 04.01.2021, укладений між ПП "Авігея СТ" та ФОП Романченком Євгенієм Вікторовичем, є фіктивним, укладеним за умислом представників сторонами та без мети реального настання наслідків з передачі в оренду транспортних засобів.

З приводу заяви відповідача про визнання позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У частині 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи суперечливу позицію відповідача, а також викладені у відзиві на позовну заяву та зустрічному позові обставини, суд вважає за доцільне відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та надати оцінку всім наявним у справі доказам.

З приводу долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, а також додаткових доказів (копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів) на стадії розгляду справи по суті суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, на підтвердження вимог за зустрічним позовом до матеріалів справи було долучено такі докази:

- довідку від 12.08.2021 за підписом засновника ПП "Авігея СТ" ОСОБА_6 щодо відсутності в період часу з 01.01.2021 по 03.08.2021 інформації по бухгалтерському обліку щодо виконання договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 (а.с.79),

- довідку від 12.08.2021 за підписом засновника ПП "Авігея СТ" ОСОБА_6 щодо відсутності записів Книги пропуску транспортних засобів на територію підприємства ПП "Авігея СТ" про проїзд на територію підприємства переданих за договором транспортних засобів (а.с.80);

- пояснення охоронця ПП "Авігея-СТ" Богданова П.В. від 03.08.2021 щодо того, що в період часу з 04.01.2021 по 24.04.2021 на територію ПП "Авігея-СТ" передані з спірним договором оренди транспортні засоби не заїжджали та не виїжджали (а.с.82-83);

- довідку від 12.08.2021 за підписом засновника ПП "Авігея СТ" ОСОБА_6 щодо відсутності оригіналу спірного договору оренди від 04.01.2021, а також відсутності інформації про вказаний договір в Книзі реєстрації господарських договорів за період часу з 01.01.2021 по 03.08.2021 (а.с.84);

- службову записку начальника СБ ПП "Авігея-СТ" Гончарова А.П. від 04.08.2021, в якій вказано, що відповідно до книги обліку трудових книжок ПП "Авігея-СТ" значаться директор - ОСОБА_1 , начальник Служби безпеки - Гончаров А.П. та інженер ОСОБА_2 (а.с.85).

- пояснення директора ПП "Авігея-СТ" ОСОБА_1 щодо підписання спірного договору у червні 2021 року (а.с.86-87);

- пояснення охоронця ПП "Авігея-СТ" ОСОБА_3 від 03.08.2021 щодо того, що в період часу з 04.01.2021 по 31.07.2021 на територію ПП "Авігея-СТ" передані з спірним договором оренди транспортні засоби не заїжджали та не виїжджали (а.с.88-89);

- пояснення охоронця ПП "Авігея-СТ" ОСОБА_4 від 03.08.2021 щодо того, що в період часу з 04.01.2021 по 31.07.2021 на територію ПП "Авігея-СТ" передані з спірним договором оренди транспортні засоби не заїжджали та не виїжджали (а.с.90-91);

- службову записку начальника СБ ПП "Авігея-СТ" Гончарова А.П., в якій вказано, що відповідно до книги обліку трудових книжок ПП "Авігея-СТ" значаться директор - ОСОБА_1 , начальник Служби безпеки - Гончаров А.П. та інженер ОСОБА_2 (а.с.92);

- службову записку начальника СБ ПП "Авігея-СТ" Гончарова А.П., в якій вказано, що спірний договір оренди від 04.01.2021 було підписано директором ОСОБА_1 самовільно, без згоди з відповідальними працівниками ПП "Авігея-СТ" (а.с.93).

З приводу вказаних доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про визнання договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 недійсним є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке:

- у судовому засіданні 22.09.2021 судом було оглянуто оригінал договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 та оригінал Акт прийому-передачі транспортних засобів від 04.01.2021, які відповідають наявним в матеріалах справи копіям;

- вказані договір та Акт підписані директором ПП "Авігея-СТ" Степаненком А.М., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як станом на момент укладення спірного договору, так і станом на час розгляду справи судом;

- директором ПП "Авігея-СТ" Степаненком А.М. у судових засіданнях підтверджено факт підписання спірного договору та Акту з боку ПП "Авігея-СТ" єдиною уповноваженою особою - керівником підприємства, а також підтверджено фактичне його виконання сторонами. Так, директором ПП "Авігея-СТ" надано пояснення, що вказана техніка на території ПП "Авігея-СТ" за місцем його реєстрації у м Нікополь (про що вказано у довідках, долучених до зустрічної позовної заяви) ніколи не знаходилась; за юридичною адресою підприємства відсутня можливість зберігання важкої техніки, оскільки територія є невеликою; вся орендована за спірним договором техніка працювала на території Херсонської області та м. Хотин Черновицької області, де ПП "Авігея-СТ" виконувались роботи за укладеними договорами підряду;

- у матеріалах справи наявні свідоцтва про реєстрацію кожного з транспортних засобів, вказаних у пункті 1.2. договору та Акті прийому-передачі транспортних засобів, з яких вбачається фактичне перебування вказаних транспортних засобів у власності позивача - Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича;

- надані довідки та пояснення не є належними доказами по справі, оскільки підписані особами, які є підлеглими на підприємстві, а засновник підприємства не може вчиняти дії від імені підприємства у господарських правовідносинах та за своїм підписом складати будь-які документи щодо господарської діяльності підприємства; більше того, такі довідки та пояснення не відповідають вимогам щодо заяви свідка, визначеним статтею 88 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.

Щодо вимог за первісним позовом суд зазначає таке.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений умовами договору (пункти 5.1. та 5.2. договору), строк внесення орендної плати за період користування транспортними засобами за період з 04.01.2021 по 03.06.2021 в сумі 2 550 000 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати за період з 04.01.2021 по 03.06.2021 в сумі 2 550 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем за первісним позовом своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду транспортних засобів, а також встановлене судом порушення строків внесення орендної плати з боку відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 2 550 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 550 000 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У пункті 7.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення орендарем строку сплати орендної плати, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період прострочення від розміру орендної плати за 1 календарний день.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 10.02.2021 по 08.07.2021 в сумі 90 766 грн. 02 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с. 27-31), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості, але невірно визначено періоди прострочення, оскільки не було враховано, що відповідно до норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, розрахунок пені, долучений до позовної заяви (а.с.27-31), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, господарський суд встановив наступне:

- за прострочення сплати орендної плати в сумі 510 000 грн. 00 коп. в період з 11.02.2021 по 08.07.2021 пеня складає 26 575 грн. 89 коп.;

- за прострочення сплати орендної плати в сумі 510 000 грн. 00 коп. в період з 11.03.2021 по 08.07.2021 пеня складає 21 797 грн. 26 коп.;

- за прострочення сплати орендної плати в сумі 510 000 грн. 00 коп. в період з 13.04.2021 по 08.07.2021 пеня складає 15 803 грн. 01 коп.;

- за прострочення сплати орендної плати в сумі 510 000 грн. 00 коп. в період з 12.05.2021 по 08.07.2021 пеня складає 10 535 грн. 34 коп.;

- за прострочення сплати орендної плати в сумі 510 000 грн. 00 коп. в період з 11.06.2021 по 08.07.2021 пеня складає 5 086 грн. 03 коп., а всього 79 797 грн. 53 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 79 797 грн. 53коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 39 446 грн. 96 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича до Приватного підприємства "Авігея СТ" про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів від 04.01.2021 у загальному розмірі 2 640 766 грн. 02 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Авігея СТ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Орлика Пилипа, будинок 2; ідентифікаційний код 33796221) на користь Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_26 ) - 2 550 000 грн. 00 коп. основного боргу, 79 797 грн. 53 коп. - пені та 39 446 грн. 96 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства "Авігея СТ" до Фізичної особи - підприємця Романченка Євгена Вікторовича про визнання договору оренди транспортних засобів від 04.01.2021 недійсним - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом - Приватне підприємство "Авігея СТ".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко