Рішення № 99922894, 28.09.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6889/13-ц

Провадження № 2-др/345/6/21

Д О Д А Т К О В Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2021 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Войнилівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Держземагенство в Калуському районі про визнання недійсним рішення Войнилівської селищної ради від 23.04.2009 року в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,2500 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,6139 га та визнання недійсними державних актів серії ЯЖ №569835, ЯЖ №569836 виданих 26.11.2009 року на ім`я ОСОБА_3 , суд -

в с т а н о в и в :

рішенням Калуського міськрайонного суду від 28.05.2021 року у задоволені позову ОСОБА_2 - відмовлено

Проте при винесенні рішення Калуським міськрайонним судом не було вирішено питання про судові витрати. Тому відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачки ОСОБА_2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу (гонорар) в сумі 16200 грн., витрати пов`язані з проведення експертизи в сумі 26150,40 грн..

Представник відповідачки ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримали та просять її задоволити.

Позивачка ОСОБА_2 та представник позивачки ОСОБА_5 вважають, що сума витрат на правову допомогу є завищеною. Позивачка являється пенсіонером і пенсія є її єдиним джерелом доходу. Просять врахувати її матеріальний стан.

Дослідивши матеріали цивільної справи після ухвалення вказаного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2. ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Встановлено, що правнича допомога надавалась відповідачці ОСОБА_1 адвокатом Іванів О.Б.

Разом із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача подав до суду: розрахунок-перелік послуг, які надані адвокатом - (Т.3 а.с.68), оригінал квитанції на підтвердження оплати винагороди в розмірі 16 200 грн.- (Т.3 а.с.69).

Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що з позивачки ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 200 грн., які можна вважати необхідними і неминучими для відповідача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.

Разом з тим, суд констатує, що у відповідності до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, тому з позивачки ОСОБА_2 також підлягають стягненню в користь відповідачки ОСОБА_1 витрати, пов`язані із проведенням судової земельно-технічної експертизи, згідно квитанцій від 21.09.2020 року в сумі 26150,40 грн. (Т.3 а.с.70).

Частино 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За змістом ч. ч. 3 та 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі наведеного відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволити.

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Войнилівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Держземагенство в Калуському районі про визнання недійсним рішення Войнилівської селищної ради від 23.04.2009 року в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,2500 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,6139 га та визнання недійсними державних актів серії ЯЖ №569835, ЯЖ №569836 виданих 26.11.2009 року на ім`я ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 - 16 200 грн. за надання професійної правничої допомоги та 26150,40 грн. за проведення експертизи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: