Рішення № 9992288, 31.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. ,303

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2010Справа №2-17/27-2010 За позовом Приватного підприємства «Левант-Бест»

До відповідача Ялтинської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення 10-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 379 від 30.05.2007 року «Про відмову в передачі в оренду ПП «Левант-Бест» земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради»; зобов’язання розглянути та затвердити на найближчий сесії міської ради проект землеустрою ПП «Левант-Бест» по відведенню в оренду земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради; зобов’язання здійснити усіх необхідних дій для укладення в нотаріальному порядку з ПП «Левант-Бест» договору оренди земельної ділянки0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради; зобов’язання укласти з позивачем нотаріальний договір оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Поленова Є.В., представник

Від відповідача – Подружко В.Н., представник

Сутність спору: Позивач звернувся з позовом згідно якого просить визнати незаконним та скасувати рішення 10-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 379 від 30.05.2007 року «Про відмову в передачі в оренду ПП «Левант-Бест» земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради»; зобов’язати розглянути та затвердити на найближчий сесії міської ради проект землеустрою ПП «Левант-Бест» по відведенню в оренду земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради; зобов’язати здійснити усі необхідні дії для укладення в нотаріальному порядку з ПП «Левант-Бест» договору оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради; зобов’язати укласти з позивачем нотаріальний договір оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради, у зв’язку з порушенням прав та законних інтересів позивача, в зв’язку з тим, що відповідач дав дозвіл на розробку землеустрою по відведенню земельної ділянки, однак спірним рішенням відповідач незаконно відмовив в передачі земельної ділянки в оренду в порушення діючого законодавства, в тому числі ст.19 Конституції України, та ч.10 ст.123 ЗК України.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що Ялтинська міська рада є колегіальним органом, який приймає рішення шляхом голосування його депутатського корпусу. Ялтинська міська рада розглянула питання про надання позивачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку та прийняла рішення відмовити в наданні такої ділянки, тим самим реалізувавши своє право, яке надане йому діючим законодавством України.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 233 39-ї сесії Ялтинської міської ради 4-го скликання від 08.02.2006 року «Про надання дозволу МПП «Левант-Бест» на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,8000 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, в районі будинку № 16 на землях Ялтинської міської ради» МПП «Левант-Бест» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,8000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирних, багатоповерхових будинків та інфраструктури до них, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, в районі будинку № 16, на землях Ялтинської міської ради.

Рішенням № 379 10-ї сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради від 30 травня 2007 року «Про відмову в передачі в оренду ПП «Левант-Бест» земельної ділянки площею 0,8000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирних, багатоповерхових будинків та інфраструктури до них, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, в районі будинку № 16, на землях Ялтинської міської ради» - рішення № 233 39-ї сесії Ялтинської міської ради 4-го скликання від 08.02.2006 року «Про надання дозволу МПП «Левант-Бест» на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянку орієнтовною площею 0,8000 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, в районі будинку № 16 на землях Ялтинської міської ради» - відмінено; відмовлено у передачі в оренду ПП «Левант-Бест» земельної ділянки площею 0,8000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирних, багатоповерхових будинків та інфраструктури до них, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, в районі будинку № 16, на землях Ялтинської міської ради.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Вимога про визнання незаконним та скасування рішення 10-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 379 від 30.05.2007 року «Про відмову в передачі в оренду ПП «Левант-Бест» земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов’язанні діяти тільки на підставі Конституції та законів України.

Про це також вказується відносно спірного випадку ч.10 ст.123 ЗК України, згідно якої підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Однако, в порушення вказаних вимог спірне рішення відповідача законними підставами не мотивоване.

Згідно ч.11 ст.123 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно ч. 1 статті 21 ЦК України суд має право визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування спірного рішення є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Вимога про зобов’язання розглянути та затвердити на найближчий сесії міської ради проект землеустрою ПП «Левант-Бест» по відведенню в оренду земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 123 Земельного кодексу України до компетенції відповідача відноситься вирішення питань щодо надання у користування (оренду) земельних ділянок із земель, що знаходяться у його віданні.

Відповідно, до компетенції Ялтинської міської ради відноситься прийняття рішень про надання земельної ділянки у користування або відмова в його наданні.

Таким чином, дані норми закону зобов’язують Ялтинську міську раду розглядати питання та прийняти по ньому рішення, що Ялтинською міською радою і було зроблено. Повторне розглядання цього питання законом не передбачено.

Більш того у даному випадку способом захисту порушеного права згідно ч.11 ст.123 ЗК України є його оскарження.

Окрім цього у відповідності до ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада проводить роботу сесійно, сесія складається із пленарних засідань, на яких приймаються рішення.

За результатами розгляду земельного питання рада у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» приймає рішення.

Відповідно, спірне рішення Ялтинська міська рада приймає як колегіальний орган, який приймає рішення шляхом голосування його депутатського корпусу.

Діючим законом не передбачено, що депутат зобовязан голосувати саме так, як будь хто побажає всупереч його волі.

Більш того голосування – це волевиявлення, котре реалізується на розгляд голосующего.

Вимога про зобов’язання здійснити усі необхідні дії для укладення в нотаріальному порядку з ПП «Левант-Бест» договору оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Дана вимога не конкретна.

Так, позивачем не указано - які саме дії необхідно виконати відповідачу.

При цьому необхідно відмітити що виходячи із закріпленої ст.129 Конституції України принципу деспозитивності сторін суд не повинен обґрунтовувати позовні вимоги за позивача, а також не вправі розглядати вимоги, які позивачем у встановленому порядку не заявлені, тобто доповнювати чи змінювати вимоги з власної ініціативи.

Так, ст. 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом, свободи в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, що надані зацікавленими сторонами.

Окрім цього згідно ст. 54 ГПК України обґрунтування позову покладається на позивача.

Необхідно також відмітити що згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі змінити підстави або предмет позову,збільшити розмір позовних вимог лише до прийняття рішення.

Також необхідно відмітити, що рішення суду не може бути засновано на припущенні.

Окрім цього, згідно ч.2 ст.187 ГК України день набрання законної сили рішення, яким вирішено питання про предговірному спорі, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Таким чином підстав для зобов’язання здійснювати дії для укладення договору в нотаріальній формі не існує.

Вимога про зобов’язання укласти з позивачем нотаріальний договір оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку № 16 на землях Ялтинської міської ради задоволенню також не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Так, позивною вимогою є зобов’язання укладення нотаріального договору.

Однак, згідно ч. 2 ст.187 ГК України підстав для цього не існує.

При цьому необхідно відмітити що виходячи із закріпленого ст.129 Конституції України принцип диспозитивності сторін суд не повинен з власної ініціативи змінювати вимоги.

Також необхідно відмітити,що згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити підстави або предмет позову,збільшити розмір позовних вимог лише до прийняття рішення по справі.

Окрім цього згідно ч. 2 статті 181 ГК України проект договору може бути запропоновано будь якій із сторін. В Випадку якщо проект договору состав лен як єдиний документ, він надається іншій стороні в двох прімірниках.

Однак, позивачем не надано доказів надіслання вищезазначених пропозицій про укладення договору відповідачу.

Ст. 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом, а також передбачено що сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглянути справу по тим доказам, що надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Окрім цього, згідно ст. 33 ГПК України докази в обґрунтування позовних вимог покладаються на позивача.

Також необхідне відзначити, що позовна заява не є пропозицією, передбаченою ч. 2 ст. 181 ГК України. Так, позовна заява передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Більш того, із сенсу ст.181 ГК України пропозиція повинна бути ще до подання позову.

Більш того, на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна заява не може розглядатися як пропозиція в розумінні ч. 2 ст. 181 ГК України.

Така пропозиція відноситься до норми Господарського кодексу України, тобто, до матеріального, а не до процесуального права.

Необхідно також відмітити, що передбачена ч. 2 ст. 181 ГК України пропозиція не є претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а вказана пропозиція – до матеріального права.

Претензія відноситься до питання прийняття позову до розгляду, чи його повернення.

При цьому також необхідно відмітити, що відсутність вказаної пропозиції не впливає на право позивача на звернення до суду, та розгляду спору судом, оскільки позов прийнято до розгляду, та розглядається судом по суті.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 ГК України, та ч. 2 та ст. 181 ГК України не визнані Конституційним Судом України такими, що не підлягають застосуванню, а тому не приймати їх до уваги немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Таким чином щодо укладання договору право позивача на цей час не порушене, оскільки із відповідною пропозицією згідно ч.2 ст.181 ГК України до відповідача він не звертався.

Згідно ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення.

Однак, з врахуванням вказаних вимог ч.2 ст. 181 ГК України неможливо вважати, що право та інтерес позивача на цей час порушене.

Оскільки право та інтерес позивача на цей час не порушені, підстав для задоволення позову у цій частині не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Не порушене право та інтерес не можуть захищатись.

При цьому необхідно відмітити, що помилка власного недбальства, незнання закону чи неправильне його тлумачення однією зі сторін не є поважною причиною, про що також вказується у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Із сенсу ч. 2 ст. 181 ГК України, та практиці розгляду вказаних питань Вищим Господарським Судом України, вказана пропозиція повинна бути до звернення до суду.

Окрім цього позивачем не вказані умови,на яких він бажає укласти договір, а суд не має права припускати таки умови,що також відповідає практиці розгляду вказаного питання Вищим Господарським судом України.

Таким чином вказана позовна вимога також не конкректна та не обґрунтована.

Окрім цього в аналогічному випадку позовною вимогою повинна бути вимога не про зобов’язання укласти договір, а про укладення договору.

Так, відповідно до постанови Вищого Господарського Суду України від 01 вересня 2009 року (№13\31-09) в разі розгляду спору про внесення змін до договору судом, зацікавлена сторона або прокурор в її інтересах повинен ставити перед судом питання про внесення змін в договір, а не про зобов’язання відповідача внести такі зміни до договору. оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є домовленістю 2 або більше сторін, зобов’язання в судовому порядку другої сторони внести до нього зміни позбавлено правового сенсу, та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином способ захисту права та інтересу у даному випадку не відповідає закону. Згідно інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

Таким чином є декілька підстав для відмови по кожній позовній вимоги, в яких у позові відмовляється.

Судові витрати позивача підтверджуються квитанціями № КП222/1 від 02 грудня 2009 року на суму 85,00 грн. з державного мита, та квитанцією № КП225\1 від 02 грудня 2009 року на суму 236,00 грн. по сплаті судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. «б» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х5=85 грн.).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

Судові витрати згідно ч. 5 статті 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам, та складають по державному миту у сумі 21,25 грн. (85,00 грн. : 4 (кількість позовних вимог) = 21,25 грн. (задоволена одна позовна вимога, тобто це пропорційно 1/4 позовних вимог)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 59, 00 грн. (236,00 грн. :4 (кількість позовних вимог) = 59,00 грн. (задоволена одна позовна вимога, тобто це пропорційно 1/4 позовних вимог)).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 10-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 379 від 30.05.2007 року «Про відмову в передачі в оренду ПП «Левант-Бест» земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради».

В частині зобов’язання розглянути та затвердити на найближчий сесії міської ради проект землеустрою ПП «Левант-Бест» по відведенню в оренду земельної ділянки площею 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради; зобов’язання здійснити усі необхідні дії для укладення в нотаріальному порядку з ПП «Левант-Бест» договору оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку № 16 на землях Ялтинської міської ради; зобов’язання укласти з позивачем нотаріальний договір оренди земельної ділянки 0,8 га для будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та інфраструктури до них за адресою: м. Ялта. вул. Сеченова, у районі будинку №16 на землях Ялтинської міської ради - у позові відмовити.

Стягнути з Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська 1, ідентифікаційний код 25149223) на користь Приватного підприємства «Левант-Бест» (98600, м. Ялта, вул. Українська 5-Б, ідентифікаційний код – 32290125) судові витрати з державного мита в сумі 21,25 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59, 00 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.