Рішення № 9992178, 09.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2010Справа №2-2/1540-2010 За позовом Фонду майна АР Крим, ( 95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» ( 98312, м. Керч, вул. Кірова, 46 )

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ДП «Керченський морський торговельний порт» ( 98312, м. Керч, вул. Кірова, 28)

про стягнення 6573грн60 грн. та повернення майна

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Від третьої особи – не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості по орендній платі за період з 12.02.2008 р. по 22.02.2009 р. в сумі 65,81 грн., пені у розмірі 6,28 грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 23.02.2009 р. по 15.02.2010 р. в сумі 6501,51 грн., а всього: 6573,60 грн., про зобов’язання повернути на баланс ДП «Керченський морський торговельний порт» державне нерухоме майно – прохідну (літ. Х), загальною площею 17,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46, за актом приймання -передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором оренди щодо сплати орендної плати, що привело до виникнення заборгованості у розмірі 65,81 грн. Також позивач вказує, що укладений між сторонами договір оренди припинився 22.02.2009 р., але передане в оренду майно не було відповідачем повернено балансоутримувачу і у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідач має сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Таким чином, за період з 23.02.2009 р. по 15.02.2010 р. розмір вказаної неустойки складає 6501,51 грн.

12.4.2010 року від третьої особи надійшло пояснення від 31.3.2010 року №юр./1607, у якому зазначено, що комісія з реорганізації повідомила Фонд майна відносно реорганізації – ДП «Керченський морський торговельний порт», комісія з реорганізації надіслала на адресу відповідача листи щодо необхідності повернення майна, проте, до наступного часу майно не повернено.

29 квітня 2010 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для підписання та узгодження актів звірки.

Враховуючи заявлене клопотання розгляд справи був відкладений.

25 травня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Соловйової К. С. (довіреність у справі), представник третьої особи у судове засідання не з’явився.

Представник відповідача також у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується копією реєстру відправлення рекомендованою кореспонденцією ухвали ГС АРК від 29.4.2010р по справі №2-2/1540-2010.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача 25.5.2010р у судовому засіданні уточнив позовні вимоги у частині стягнення пені та зазначив, що просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 6грн56коп за період з 13.3.2009р по 12.9.2009р, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Тотожні положення зафіксовані у ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між Фондом майна Автономної Республіки Крим, як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ Инк», як орендарем, було укладено договір від 28 лютого 2006 року №565/06 оренди державного нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 27.02.2006 № 139 "Про передачу державного нерухомого майна - будівель та нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 1203,1 кв. м, що знаходяться на балансі Державного підприємства аварійно-рятувальних і підводно-технічних робіт, розташованих за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46, в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "МТ Инк" і затвердження висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна" передає державне нерухоме майно – склад майна плав составу (літ.Г) загальною площею 104,6кв.м, електрозварювальний цех (літ.Л) загальною площею 52,2кв.м., механічні майстерні (літ.М) загальною площею 71,9кв.м, гараж (літ.У) загальною площею 147,7кв.м, прохідна (літ.Х) загальною площею 17,0кв.м, механічні майстерні (літ.З) загальною площею 245,1 кв. м, що знаходяться на балансі Державного підприємства аварійно-рятувальних і підводно-технічних робіт, розташованих за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46, а Орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання - передачі (Додаток № 1). Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Відповідно до п.1.2 договору орендодавець, враховуючи, що зазначене майно знаходиться на балансі Державного підприємства аварійно – рятувальних та підводно – технічних робіт (балансоутримувач), доручає балансоутримувачу підписати акт приймання – передачі майна. Зазначеного у п.1.1 (додаток 1).

Вищезазначений договір було укладено строком дії до 26.02.2007р. (п.10.1 договору).

На виконання умов договору від 28 лютого 2006 року №565/06 оренди державного нерухомого майна Державне підприємство аварійно – рятувальних та підводно – технічних робіт передало Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» в строкове, платне використання майно, вказане у п.1.1 договору, про що свідчить акт прийому-передачі від 28.02.2006р.

29.11.2006          між Фондом майна та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1.1 якої було змінено площу орендованого майна. На виконання вищезазначеної додаткової угоди 29.11.2006 між Відповідачем і Балансоутримувачем було підписано акт приймання - передачі, відповідно до якого Відповідач повернув державне нерухоме майно - склад майна плавскладу (літ. Г) загальною площею 104, 6 кв. м, електрозварювальний цех (літ. Л), загальною площею 52,2 кв. м, механічні майстерні (літ. М), загальною площею 71, 9 кв. м, гараж (літ. У), загальною площею 47,7 кв. м, механічні майстерні (літ. 3), загальною площею 245. 1 кв. м, що розташоване за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46.

В оренді Відповідача залишилась лише прохідна (літ. X), загальною площею 17.0 кв. м, що розташована за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями). Сума орендної плати за кожен наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, встановлений Мінстатом України.

Пунктом 3.5. договору оренди передбачено, що сплата орендних платежів відбувається щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним: у розмірі 70% до державного бюджету України, у розмірі 30% та ПДВ на повну суму – балансоутримувачу – ДП аварійно – рятувальних і підводно – технічних робіт.

10.5.2007р          між Фондом майна та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до вищезазначеного договору оренди, відповідно до якої було збільшено суму орендних платежів та встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями) і становить за базовий місяць порахунку грудень 252,97грн, у тому числі: до державного бюджету України 70% - 177,08грн, 30% - балансоутримувачу – 75,89грн. Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Пунктом 5.10 Договору передбачено, що у разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету і Балансоутримувачу орендну плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом приймання - передачі, який надається орендодавцю у 10-денний термін після підписання.

Однак, договірні зобов'язання, щодо сплати орендної плати до Державного бюджету у встановлені строки та встановленому об’ємі, за використання орендованого майна, які взяло на себе Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» (орендар), в порушення р.3 договору від 28 лютого 2006 року №565/06 оренди державного нерухомого майна та норм чинного законодавства, які регулюють орендні правовідносини, не виконувалися відповідачем належним чином, в результаті чого станом на 15.02.2010р заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» по орендній платі склала 65,81 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору від 28 лютого 2006 року №565/06 оренди державного нерухомого майна в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.

Враховуючи те, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі не перераховувалися платежі з орендної плати, йому на підставі п.3.7 договору та діючого законодавства була нарахована пеня у сумі 6грн56коп за період з 13.3.2009р по 12.9.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України і ч. 1 статті 27 Закону України "'Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, і на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України)

Як вже зазначалося, спірний договір було укладено строком дії до 26.02.2007р (п.10.1).

У п.10.6 договору сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, про припинення дії або зміни умов цього договору, договір вважається продовженим, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Фонд майна листом від 02.3.2009 № 03/570 попередив орендаря, що термін дії Договору скінчився, договір слід вважати таким, що припинив свою дію з 22.02.2009. У цьому листі також зазначалося, що Відповідачу необхідно повернути майно.

До цього часу лист Фонду майна залишено відповідачем без відповіді, майно не передане балансоутримувачу.

Отже, судом встановлено, що договірні відносини, які виникли на підставі договору від 28 лютого 2006 року №565/06 оренди державного нерухомого майна, укладеного між сторонами припинили свою дію.

У зв'язку з тим, що договір було припинено, але майно не було передано балансоутримувачу, як було встановлено договором, тоді як правові підстави для знаходження об’єкту оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» відсутні, згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідачу було нараховано неустойку за період з 23.02.2009р по 15.02.2010р у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у розмірі 6 501,51 грн.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 21.10.2008р №1287, Державне підприємство аварійно – рятувальних і підводно – технічних робіт реорганізоване шляхом приєднання до Державного підприємства «Керченський морський торгівельний порт». Вказаним наказом також встановлено, що ДП «Керченський морський торгівельний порт» є правонаступником усіх прав і обов’язків Державного підприємства аварійно – рятувальних і підводно – технічних робіт.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі, а також передачі позивачу переданого ним за договором від 28 лютого 2006 року №565/06 в оренду відповідачу майна та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок та повернення спірного майна.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості по орендній платі за період з 12.02.2008 р. по 22.02.2009 р. в сумі 65,81 грн., пені у розмірі 6,56грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 23.02.2009 р. по 15.02.2010 р. в сумі 6501,51грн., а також щодо зобов’язання повернути на баланс ДП «Керченський морський торговельний порт» державне нерухоме майно – прохідну (літ. Х), загальною площею 17,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46, за актом приймання - передачі, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

У засіданні суду оголошувалась перерва на 09.6.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 09.6.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» (вул. Кірова, 46, м. Керч, 98312, ідентифікаційний код 19447655) повернути на баланс Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» ( 98312, м. Керч, вул. Кірова, 28) державне нерухоме майно - прохідну (літ. X), загальною площею 17,0 кв. м, що розташована за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 46, за актом приймання – передачі.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» (вул. Кірова, 46, м. Керч, 98312, ідентифікаційний код 19447655) на користь Фонду майна АР Крим, ( 95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, код платежу 222080300, банк отримувача – Головне управління Державного казначейства України АР Крим м.Сімферополь, ЄДРПОУ 34740946, МФО 824026, р/р 31110094700019, отримувач - Державний бюджет України) 65,81грн заборгованості з орендної плати, 6,56грн пені, 6 501,51грн неустойки за безпідставне користування майном,

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» (вул. Кірова, 46, м. Керч, 98312, ідентифікаційний код 19447655) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 187,00грн. державного мита.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Инк» (вул. Кірова, 46, м. Керч, 98312, ідентифікаційний код 19447655) удоход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.