Рішення № 99920693, 27.09.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5691/21

Справа №754/11481/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що вони проживали однією сім`єю, у період спільного проживання у сторін по справі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2016 року сторони проживають окремо, дитина залишилася проживати разом з позивачкою та перебуває на повному її утриманні. Після припинення спільного проживання відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини.

19.08.2021 року до суду надійшов Відзив відповідача на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач вказує про те, що після припинення спільного проживання він постійно надає матеріальну допомогу на утримання дитини, перераховуючи щомісячно грошові кошти на банківський рахунок. Крім того, він придбає для дитини одяг, іграшки, вітає дитину з усіма святами. На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив врахувати при розгляді справи пояснення відповідача, викладені у відзиві на позов, а також зазначив, що сторона відповідача не заперечує проти задоволення позовних вимог та стягнення аліментів.

На початку судового розгляду відповідач позовні вимоги визнав. Зазначив, що заперечує проти обставин, викладених у позовній заяві, але не заперечує проти стягнення з нього аліментів у судовому порядку у розмірі, вказаному позивачкою. У подальшому відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, у період спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Після припинення спільного проживання сторін з вересня 2016 року малолітній ОСОБА_5 залишився проживати з матір`ю.

На даний час малолітній ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю, знаходиться на її утриманні, що підтверджується відповідною довідкою.

Позивачка ОСОБА_3 на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідною довідкою та свідоцтвом про народження дитини.

Як встановлено судом, відповідач на даний час працює, але доходу не має, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також ту обставину, що матеріальну допомогу відповідач надає, але розмір такої допомоги не влаштовує позивачку, бажання позивачки, щоб відповідач сплачував аліменти в офіційному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров?я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4)інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням вимог діючого законодавства, пояснень сторін, наданих ними письмових доказів, при визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує той факт, що малолітня дитина перебуває на утримання своєї матері, яка на даний час не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, 2020 року народження, те, що на утриманні відповідача перебуває ще одна малолітня дитина, а також матеріальний стан батька дитини, який має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, є працездатною особою.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, судом враховуються вимоги ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України, обставини справи, а тому суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів у частковому відношенні, а саме у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.

Саме такий розмір аліментів суд вважає достатнім для задоволення потреб дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 27 липня 2021 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 28 вересня 2021 року.

Суддя О.В.Лісовська