Ухвала суду № 99920668, 27.09.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16101/20

провадження № 2/753/2863/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у підготовому засіданні.

У вересні 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

1) заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користуванні:

-трикімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112.2 кв.м.. житловою площею 51,4 кв.м.;

-садибним (індивідуальним) житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м.;

-легковим автомобілем «Chevrolet Aveo» 2004 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 14.10.2004 року;

-гаражем, побудованим за спільні кошти подружжя на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:79:142:0064, успадкованій Відповідачем від свого батька - ОСОБА_4 .

2) Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передавати третім особам у користування (найм, піднайм, оренду тощо):

-трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м. або окремі кімнати цієї квартири;

-садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м. або окремі його поверхи, квартири, кімнати;

-легковий автомобіль «Chevrolet Aveo» 2004 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 14.10.2004 року;

-гараж, побудований за спільні кошти подружжя на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:79:142:0064, успадкованій Відповідачем від свого батька - ОСОБА_4 ;

3) Вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку Відповідачу вчинити певні дії, а саме:

-повернути легковий автомобіль «Chevrolet Aveo» 2004 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 14.10.2004 року, на місце паркування перед 3 під`їздом будинку АДРЕСА_1 , де зареєстрована Відповідач і де постійно проживає Позивач;

-передати позивачу повний комплект дійсних ключів від вхідних дверей квартир, котельної, гаражу (в т.ч. воріт), всіх вхідних калиток на ділянку до садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м., збудованого подружжям господарським способом за спільні кошти подружжя у 2010 році, зареєстрований на праві власності державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Пономаренко О.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №44385089 від 03.12.2018;

-передати позивачу нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу щодо легкового автомобіля «Chevrolet Aveo» 2004 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаного 14.10.2004, яке було відновлене відповідачем внаслідок подання відповідної заяви до органів поліції на заміну старого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ;

-передати для відповідального зберігання позивачу обладнання, придбане за спільні кошти подружжя:

а)за договором купівлі-продажу № МТО 080218 від 08.02.2018 з ООО «НПО Медитех» про придбання Обладнання по методу БАК (Біоакустичної Коррекції) за 487000,00 рос. руб.;

б)за договором купівлі-продажу № МТО 140218 від 14.02.2018 з ООО «НПО Медитех» про придбання Обладнання по методу Мікрополяризації головного та спинного мозку за 86000,00 рос. руб.;

в)за договором купівлі-продажу № ГПО 140218 від 14.02.2018 з ООО «ГосПартнер» про придбання Інтреактивного метроному марки «В-Trainer» за 222372,00 рос. руб.

г)за рахунком № 70 від 14.02.2018 на оплату мінігарнітури для звукопроведення, оснащену динамічним фільтром і мікрофоном, маркі «FORBRAIN» модель «FOR» за 19450,00 рос. руб.;

д)кисневий концентратор;

е) світлодіодний стіл-пісочницю,

в зв`язку з припиненням Відповідачем його використовувати внаслідок її працевлаштування бухгалтером в ТОВ «Квалітек»;

є) будівельний електроінструмент, в тому числі: кутошліфувальна машина (болгарка) Sparky Heavy Duty, перфоратор Makita HR2470, зварювальний апарат, бетономішалка;

- повернути назад та встановити у вхідні двері трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., обидва італійські замки від цих дверей, які були зняті нею в липні 2020 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 13.05.2021 про забезпечення позову судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину:

- трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м.;

- садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 146,3 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №44385089 від 03.12.2018;

- легкового автомобіля «Chevrolet Aveo» 2004 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаний 14.10.2004.

У іншй частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Так позивач вказує та те, що на виконання цієї ухвали накладені відповідні арешти. Разом з тим, це виявилося недостатнім для захисту прав позивача, оскільки в клопотанні заборонити ОСОБА_2 чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні вказаною квартирою, будинком та автомобілем судом було відмовлено.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що всі оригінали документів на зазначене вище спільне майно відповідач забрала з дому, погрожуючи позивачу тим, що вона зробить все можливе, щоб він не мав можливості користуватися майном, що належить нам на праві спільної сумісної власності. Відповідач неодноразово наголошувала на тому, що її зв`язки та гроші допоможуть їй розпоряджатися спільним майном без моєї безпосередньої участі. Відповідач прагне безперешкодно розпорядитися вищезгаданим майном шляхом передачі його третім особам, в т.ч. в оренду.

Невжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість відповідачу всупереч чинного законодавства розпоряджатися квартирою, будинком, автомобілем та речами для професійних занять без моєї на те згоди у тому числі передавати спільне майно на користь третіх осіб в будь-який час. Це може призвести до пошкодження і знецінення спільного майна або й взагалі до його знищення або зникнення, що свідчитиме про неможливість або ж ускладнення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене по даній справі на мою користь, та неможливості позивачем поновити порушені відповідачем права на його частину майна.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення позивачем не вбачається.

Враховуючи викладене, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, вивчивши зміст заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вимоги вказаної заяви не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою, частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження№ 14-88цс20).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

У своїй постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 278/260/19-ц (провадження № 61-8580св19) зазначив про те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (із змінами від 12 червня 2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суддя, з урахуванням вимог ст.ст. 149, 150 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування, дослідивши матеріали заяви у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням предмету спору та обраного виду забезпечення позову, відсутності наведених підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зважаючи на прохальну частину вимог заяви, з урахуванням принципу дистозитивності, предмету спору та обраного виду забезпечення позову, суд не може виходити за межі вимог.

Вирішуючи питання про можливість забезпечення позову, суд має встановити факт реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, проте саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких підстав, за відсутності обґрунтування заяви про забезпечення позову, судом встановлена відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Зважаючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обрані позивачем види забезпечення позову не можуть бути застосовані судом, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем було обрано заходи забезпечення позову, які за своєю суттю є тотожними пред`явлених позовних вимог, що є недопустимим.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 13.05.2021 про забезпечення позову судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірного майна.

Вимоги заяви щодо застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні спірним майном, судом було розглянуто та відмовлено у задоволенні заяви позивача у цій частині, з тих підстав позивачем жодним чином не обґрунтувана необхідність застосуванні заявленого виду забезпечення з посиланням на належні та допустимі докази, враховуючи імперативне право на судовий захист.

Зважаючи на вищенаведене, передбачені ЦПК України підстави для задоволення заяви прозабезпечення позовувідсутні.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: