Ухвала суду № 99916800, 27.09.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/1116/20

Номер провадження 1-кп/237/439/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.21 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі Махно Ю.В.,

за участю:

прокурора Тахтарова М.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кравченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Мар`їнського району Донецької області кримінальне провадження № 12020050690000042, яке внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 17.01.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красногорівка, Мар`їнського району, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2020 року до Мар`їнського районного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження № 12020050690000042 від 17.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурором по даному кримінальному провадженню було подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

В обґрунтування необхідності продовження запобіжного строку прокурор зазначає, що ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК Україні не відпали та продовжують існувати, ступінь вказаних ризиків не зменшилася, що унеможливлює застосування відносно обвинуваченого будь-яких інших альтернативних, більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні обвинувачений проти задоволення клопотання не заперечував. Захисник підтримав позицію обвинуваченого з приводу питання продовження запобіжного заходу.

Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які маються в розпорядженні суду, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 184, 199 КПК України та містить необхідні відомості, які є обов`язковими в розумінні Закону.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, викладені у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не відпали та існують і на теперішній час з огляду на наступне.

ОСОБА_1 під страхом суворого покарання за вчинений злочин може спробувати переховуватися на території Мар`їнського району Донецької області, або у іншому населеному пункті, як на території України, так і за її межами від органів досудового розслідування та суду, оскільки суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечні ніж покарання і процедура його виконання.

Відповідно до п. 36 рішення «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.05.2010 року Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Також, обвинувачений може впливати на свідків та потерпілих шляхом їх вмовлянь або залякування з метою давати покази на свою користь, оскільки показання вказаних осіб мають важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що особа, яка підозрюється у вчиненні розслідуваного злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне може чинити тиск на свідків та потерпілих з метою зміни ними показів та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 раніше вже був судимий за вчинення аналогічного тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, що свідчить про його стійку скихльність до вчинення кримінально караних дій.

Одночасно, згідно із практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиціям ЄСПЛ, зокрема у справі «Самойлович проти України» (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Під час вирішення питання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд враховує і інші обставини, в тому числі: наявні у розпорядженні суду докази про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, тобто за ч. 2 ст. 121 КК України, яке в розумінні статті 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, вік обвинуваченого, стан здоров`я, його репутацію, а саме те, що він посередньо характеризується за місцем мешкання, майновий стан, міцність його соціальних зв`язків, відсутність офіційного місця працевлаштування.

Вищевикладені обставини в сукупності свідчать про високі ризики того, що обвинувачений може ухилятися від суду, впливати на достовірність показань свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, які в розумінні суду, з урахуванням обставин даної справи, є значними суспільними ризиками, що, в даному випадку, переважають над правом особистої свободи обвинуваченого і є достатніми для продовження строку тримання під вартою, який є співмірним із наявними ризиками.

Судом не встановлено стримуючих факторів чи обставин, які б слугували гарантіями уникнення встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та усунення зазначених ризиків.

Так само суд вважає, що викладені у своїй сукупності обставини свідчать про відсутність зменшення ризиків та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, що з урахуванням сутності обвинувачення, створює значні суспільні ризики, які переважать над правом особистої свободи ОСОБА_1 , альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин, враховуючи, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою наявні, враховуючи особу обвинуваченого, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 3 ст. 199 КПК України, враховуючи також і те, що на даний час ризики, які існували при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та не відпали, а саме з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи також і те, що більш м`які запобіжні заходи, не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , та неможливість завершення судового розгляду з об`єктивних підстав, зокрема Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань не завершено досудове розслідування за ч. 2 ст. 365 КК України з приводу заяв обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування відносно нього фізичного насильства в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, а тому суд приходить до висновку, що дію запобіжного заходу слід продовжити на шістдесят діб.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 177, 199, 202, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Маріупольский слідчий ізолятор» строком на 60 (сорок) діб, тобто до 25 листопада 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 28 вересня 2021 року.

Суддя Я.Ю. Кучко