Рішення № 9991392, 01.06.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2010 р. Справа № 4/92-40 за позовом малого підприємства "Дует", м. Луцьк до відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго", м. Луцьк

про стягнення 37405,35грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Рязанцев О. Є. - директор

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - мале підприємство "Дует", м. Луцьк звернувся в господарський суд з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго", м. Луцьк про стягнення 37405,35грн. збитків.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшло клопотання № 529/1247 від 27.05.2010р. про зупинення провадження у справі, в зв’язку з поданням до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 01.02.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р.

Позивач в поясненні від 01.06.2010р. та представник позивача судовому засіданні заперечив проти клопотання про зупинення провадження у справі та зауважив, що обидва оскаржених судових рішення, у відповідності до ст.85 ГПК України, набрали законної сили, підстави для зупинення провадження у справі набранням цими судовими рішеннями законної сили усунуті, у відповідності до ст.79 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі немає. Адже у ч. 1 ст.79 ГПК України йдеться про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Однак набранням рішенням суду законної сили справа вважається вирішеною. Відповідно усуваються обставини, що зумовили її зупинення.

Рішенням третейського суду від 31.01.2007р. у справі за позовом Кооперативу "Ласка" до Малого підприємства "Дует" з останнього стягнуто загалом 37405,35 грн., в т.ч. 35505,35 грн. штрафу та 1900,00 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.

Підставою для перерахування МП "Дует" на рахунок підприємця Рязанцева О.Є. 37405,35 грн. (платіжне доручення № 1 від 28.09.2007р.) є укладений 17.03.2007р. між Кооперативом "Ласка" та підприємцем Рязанцевим О.Є. договір відступлення останньому права вимоги стягнення з МП "Дует" збитків за цим рішенням третейського суду.

Договір укладено у повній відповідності до діючого законодавства, зокрема, відповідно до вимог ст. 512 ЦК України. У зобов'язаннях такого характеру, на відміну від зобов'язань, передбачених ст. 515 ЦК України, заміна кредитора є допустимою. При цьому, заміна кредитора не потребує жодного узгодження з будь-якими третіми особами, в т.ч. й з боржником, яким в даному випадку є МП "Дует". Така заміна може бути допущена на будь-які стадії вирішення справи, включаючи виконання судового рішення.

Відтак договір відступлення права вимоги від 17.03.2007р., як і виконане на його підставі перерахування МП "Дует" 37405,35 грн. на рахунок підприємця Рязанцева О.Є. в якості відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язань за договором на користування електроенергією від 17.09.2002р., повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Розглянувши заявлене вище клопотання про зупинення провадження у справі, господарський суд вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення, оскільки відповідач не подав суду доказів про розгляд справи № 06/60-92, а саме ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив. поважності причин неявки не навів, хоча в установленому порядку був повідомлений про дату та час слухання справи.

Враховуючи те, що судом вчинено процесуальні дії щодо повідомлення сторін про розгляд справи, сторони мали можливість подати письмові докази поштою, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

16 вересня 2002 року між малим підприємством "Дует" та відкритим акціонерним товариством "Волиньобленерго" було укладено договір № 395 на користування електричною енергією.

На підставі п.1.10 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції, що діяла на час укладення договору), у відповідності до п.п.1, 2.1 договору № 395 від 16.09.2002р. та Додатку № 1 до цього договору, яким встановлено граничні величини відпуску електроенергії з врахуванням "Субспоживачів", малим підприємством "Дует", як споживачем електроенергії, 17.09.2002р. укладено договір на користування електричною енергією з кооперативом "Ласка", як з субспоживачем.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.02.2010р. № 06/60-92 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" до відповідачів: 1. Малого підприємства "Дует" 2. Кооперативу "Ласка" про визнання недійсним договору на користування електричною енергією, укладеного між Малим підприємством "Дует" та Кооперативом "Ласка" 17.09.2002р. як такого, що укладений з порушенням вимог ст.48 ЦК УРСР від 18.07.1963р., тобто як угода що не відповідає вимогам закону, в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2010р. рішення господарського суду Волинської області від 01.02.2010 року у справі № 06/60-92 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

А тому в суду відсутні підстави вважати договір укладений між МП "Дует" та коперативом "Ласка" на користування електричною енергією від 17.09.2002р. недійсним або не укладеним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

11 лютого 2004 року відповідач в односторонньому порядку розірвав договір № 395 та припинив електропостачання.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.05.2005р. у справі № 01/12-24 визнано недійсним вчинений ВАТ “Волиньобленерго” правочин - одностороннє розірвання договору на користування електроенергією №395 від 16.09.2002р.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005р. касаційну скаргу малого підприємства “Дует” задоволено частково. Постанову від 20 липня 2005 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 01/12-24 (06/35-91) скасовано. Рішення від 10 травня 2005 року господарського суду Волинської області в даній справі залишено в силі.

Внаслідок протиправного розірвання відповідачем зазначеного договору можливості користуватись електроенергією був позбавлений кооператив "Ласка", як субспоживач електроенергії за договором від 17.09.2002р.

У зв'язку з невиконанням МП "Дует" взятих на себе зобов'язань за договором від 17.09.2002р. щодо поставки електроенергії кооперативу "Ласка", як субспоживачеві, рішенням третейського суду від 31.01.2007р. з МП "Дует" на користь кооперативу "Ласка" загалом стягнуто 37405,35 грн.

За договором відступлення права вимоги від 17.03.2007р. кооператив "Ласка" відступив право вимоги стягнення зазначеного боргу третій особі.

У зв'язку з цим, в рахунок відшкодування заподіяних кооперативу "Ласка" збитків, МП "Дует" 28.09.2007р. сплатило цій третій особі 37405,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 28.09.2007р.

Отже заподіяння позивачеві зазначених збитків є безпосереднім наслідком допущеного відповідачем порушення взятих на себе господарських зобов'язань.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не представлено відповідних заперечень.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 193, 216, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго", (м. Луцьк, вул. Залізнична, 1, код 00131512) на користь малого підприємства "Дует", (м. Луцьк, пр-кт. Молоді, 13/3, код 01198501) 37405,35грн. збитків, 374,05грн. витрат, пов’язаних з оплатою держмита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                  П. Р. Слободян