Рішення № 9991368, 01.06.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2010 р. Справа № 06/86-38 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем’як В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД, м. Луцьк

до відповідача Приватного підприємства «Майстер Логістик», м. Луцьк

про стягнення 2721 грн. 74 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Долінко В.В. (дов. від 17.05.2010р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Майстер Логістик» 2721 грн. 74 коп., з них: 2450 грн. основного боргу; 20 грн. 72 коп. – 3% річних; 109 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань; 141 грн. 77 коп. пені.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 01.06.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 2672 грн. 80 коп., з них: 2450 грн. основної заборгованості; 127 грн. 24 коп. пені; 18 грн. 60 коп. – 3% річних; 76 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань.

Вказана заява, відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір на послуги по наданню бортів транспортних засобів під розміщення зовнішньої реклами з додатками № 11 від 01.03.2009р.; акт приймання виконаних робіт № 407 від 02.11.2009р., № 440 від 01.12.2009р., № 2 від 06.01.2010р., № 37 від 01.02.2010р., № 66 від 25.02.2010р.; рахунок № 44 від 25.02.2010р.; баланс, станом на 01.04.2010р.; картки рахунку 37.7 за період з 01.11.2009р. по 30.04.2010р.; оборотно – сальдову відомість по рахунку 37.7. за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р.; довідку про наявність заборгованості, станом на 01.04.2010р.

Відповідач письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, вимог ухвал суду від 26.04.2010р., від 18.05.2010р. не виконав, в судове засідання не прибув, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

1 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД та Приватним підприємством «Майстер Логістик» було укладено договір на послуги по наданню бортів транспортних засобів під розміщення зовнішньої реклами № 11.

          Відповідно до умов вказаного договору, замовник – ПП «Майстер Логістик» набув права використання зовнішніх поверхонь автобусів виконавця – ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД під розміщення реклами. Сторони погодили, що назва реклами, терміни прокату, маршрути руху автобусів, кількість, вартість експонування рекламного матеріалу встановлюється додатком до наведеного договору.

          Вартість прокату та порядок оплати наданих послуг, сторони затвердили п. 3 договору № 11 від 01.03.2009р. та у додатку №1 до нього. Зокрема, відповідач зобов’язався сплачувати 550 грн. за один місяць експонування рекламного матеріалу на одному транспортному засобі до 15 числа у формі попередньої оплати за послуги в поточному місяці, на підставі наданих позивачем рахунків. В останній день поточного місяця сторони зобов’язались підписувати акти прийому - здачі виконаних робіт.

          Відповідно до п. 2.2.4 договору № 11 від 01.03.2009р. замовник зобов’язався оплатити демонтаж рекламного матеріалу з транспортного засобу в сумі 250 грн., на протязі 5 робочих днів з дня закінчення терміну розміщення реклами, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

На виконання умов вказаного договору та додатків до нього, ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД було розміщено рекламу ПП «Майстер Логістик» на період з 01.03.2009р. по 28.02.2010р. на транспортному засобі, який є власністю першого. Даний факт стверджується актами приймання виконаних робіт № 407 від 02.11.2009р., № 440 від 01.12.2009р., № 2 від 06.01.2010р., № 37 від 01.02.2010р., скріпленими підписами повноважних представників сторін та круглими печатками юридичних осіб. Вартість наданих послуг, зафіксована та узгоджена у вказаних актах, становить 2500 грн.

Водночас, позивачем було здійснено демонтаж рекламного матеріалу з транспортного засобу, що зафіксовано у акті приймання виконаних робіт № 66 від 25.02.2010р. Рахунок № 44 за надану послугу відповідачу, на суму 250 грн., надіслано на його адресу виконавцем.

Разом з тим, ПП «Майстер Логістик» взяті на себе зобов’язання не виконало, наданих послуг не оплатило. Вказаний факт підтверджується балансом, станом на 01.04.2010р.; картками рахунку 37.7 за період з 01.11.2009р. по 30.04.2010р.; оборотно – сальдовою відомістю по рахунку 37.7. за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р.; довідкою про наявність заборгованості, станом на 01.04.2010р.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, ст.144 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з викладеного, позовна вимога в частині стягнення 2450 грн. основного боргу підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.

Разом з тим, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 18 грн. 60 коп. 3% річних та 76 грн. 96 коп. інфляційних втрат підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 4 договору № 11 від 01.03.2009р. сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцеві пеню за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 127 грн. 24 коп., за період листопад 2009р. – лютий 2010р. підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст. ст. 11, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

вирішив:

1. Позов задовольнити в сумі 2672 грн. 80 коп.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Майстер Логістик» (м. Луцьк, вул. Гордіюк, 8/6, код ЄДРПОУ 36347557, р/р 2600701861469 в філії ВАТ «ДЕР.ЕКС-ІМП. Банку України», м. Луцьк, МФО 303547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД (м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 1, код ЄДРПОУ 21738684, р/р 26000301000182 в ВАТ «ВТБ Банк») 2450 грн. основного боргу; 127 грн. 24 коп. пені; 18 грн. 60 коп. – 3% річних; 76 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 102 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя