Рішення № 9991367, 01.06.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2010 р. Справа № 06/88-38 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем’як В.М., розглянувши справу

за позовом Приватної виробничо – комерційної фірми «Пані Крістіна», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВПК», м. Луцьк

про стягнення 7268 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача : не прибув

          Суть спору: позивач - Приватна виробничо – комерційна фірма «Пані Крістіна» звернувся із позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВПК» про стягнення 7268 грн. з них: 6500 грн. основного боргу; 409 грн. пені; 299 грн. інфляційних нарахувань; 60 грн. – 3% річних.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на видаткову накладну № РН – 0003195, № РН - 0003194 від 08.12.2009р., № РН – 0003096, № РН - 0003091 від 26.11.2009р., від 10.12.2009р., від 13.01.2010р.; банківські виписки від 21.01.2010р., від 18.02.2010р., від 12.03.2010р.; договір дистрибуції № 152 з додатками від 11.11.2009р.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не прибув, вимог ухвал суду від 27.04.2010р. та від 18.05.2010р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали по справі, господарський суд

встановив:

11 листопада 2009 року між Приватною виробничо – комерційною фірмою «Пані Крістіна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВПК» було укладено договір дистрибуції № 152.

Відповідно до умов вказаного договору продавець – ПВКФ «Пані Крістіна» зобов’язався передати у власність покупцю – ТзОВ «Торговий дім «ВПК» продукцію, а останній прийняти її та оплатити на протязі 14 календарних днів з моменту отримання.

На виконання умов договору № 152 від 11.11.2009р. ПВКФ «Пані Крістіна» відпустило, а ТзОВ «Торговий дім «ВПК» отримало товар, на загальну суму 73756 грн. 96 коп., що стверджується видатковими накладними № РН – 0003195, № РН - 0003194 від 08.12.2009р., № РН – 0003096, № РН - 0003091 від 26.11.2009р., від 10.12.2009р., від 13.01.2010р.

Між тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті продукції виконав частково – в сумі 67256 грн. 96 коп., що підтверджується банківськими виписками від 21.01.2010р., від 18.02.2010р., від 12.03.2010р.

Заборгованість на день розгляду справи становить 6500 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Як встановлено, цивільні права та обов’язки у сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу товару № 152 від 11.11.2009р.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з викладеного, позовна вимога в частині стягнення 6500 грн. основного боргу підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.

Разом з тим, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 299 грн. інфляційних нарахувань та 60 грн. - 3% річних, підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 9 договору № 152 від 11.11.2009р. передбачено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну прострочення від суми неоплаченої продукції.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення пені за неналежне виконання зобов’язань в сумі 409 грн., за період з 22.12.2009р. по 22.04.2010р., підлягають до задоволення.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита, послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст.ст.11, 526 ,546, 548, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 44, 49, 83, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити в сумі 7268 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВПК» (м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 18/72, р/р 2600701032205 в 4-му відділенні ВАТ «БМ Банк», м. Луцьк, МФО 380913, код ЄДРПОУ 36606322) на користь Приватної виробничо – комерційної фірми «Пані Крістіна» (м. Херсон, пр-т Текстильників, 5, р/р 26004870934711 в ООФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016, код ЄДРПОУ 23135010) 6500 грн. основного боргу; 409 грн. пені; 299 грн. інфляційних нарахувань; 60 грн. – 3% річних та 102 грн. в повернення витрат по оплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя