Ухвала суду № 99912263, 21.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 761/4392/21

Провадження № 2/932/4569/21

21 вересня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Куцевола В.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», третя особа – акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», третя особа – акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення недійсним, яка протоколом від 20.09.2021 року передана у моє провадження.

Додатком до позовної заяви ОСОБА_1 є заява про забезпечення позову у якій він прохає до набрання законної сили рішенням у цій справі заборонити будь-яким особам, будь-яким чином відчужувати квартиру АДРЕСА_1 чи вчинення щодо неї будь-яких реєстраційних дій, в тому числі, щодо реєстрації права власності чи зміни власника.

Заяву обґрунтовує наступним чином. 24.07.2008 року він уклав із АТ «КБ «Надра» кредитний договір, який забезпечений іпотекою квартири АДРЕСА_1 . 01.06.2009 року банк направив йому претензію про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Внаслідок використання кредитором права на дострокове повернення кредиту, строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 01.06.2012 року. 30.04.2020 року позивач почав отримувати погрози від невстановлених осіб про передання їм у власність предмета іпотеки. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався про те, що новим іпотекодержателем квартири є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». З 06.09.2020 року він отримує про відібрання у нього предмета іпотеки та виселення з житла не дивлячись на встановлений законом мораторій. Вважає, що той факт, що обтяжувачем майна іпотекою на цей час є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вже свідчить про можливу зміну власника майна, а тому і про можливе виселення його з квартири узимку. Через те, що він може залишитись на вулиці без засобів до існування у холодну пору року, а також тому, що його позов має бути задоволеним, звернувся до суду з цією заявою.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про залишення її без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, видом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язані із предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, яку імплементовано у державі, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного. Так, предметом спору є визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення недійсним. Отже, майбутнє рішення суду примусовому виконанню не підлягатиме та підстави для вжиття заходів забезпечення позову з метою уникнення труднощів у виконанні майбутнього рішення суду відсутні, як і відсутні ризики невиконання рішення суду.

Оскільки предметом оскарження договір відчуження нерухомого майна не є, відсутні і підстави для вжиття заходів забезпечення позову з метою збереження майна у його титульного власника.

Позов може бути забезпечений і задля ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Однак, для вжиття заходів забезпечення позову з цією метою суд має переконатись у реальності спору з відповідачем, у співмірності обраного позивачем способу забезпечення позову позовним вимогам, в обґрунтованості заявлених ризиків.

В цей же час, позивачем не долучено до позовної заяви копії оспореного ним договору, письмових доказів наявності заборгованості за кредитом, тобто порушення прийнятого ним на себе зобов`язання і як наслідок – існування підстав для звернення стягнення на нерухоме майно. Відсутні докази отримання позивачем будь-яких вимог з боку відповідача чи третьої особи на час подання позову.

Отже, суд приходить до висновку, що надані документи не підтверджують реальності спору з відповідачем, не доводять існування ризиків, що зумовлюють вжиття заходів забезпечення позову, а обраний позивачем спосіб забезпечення позову не можна визнати співмірним пред`явленим позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя В.В. Куцевол