Рішення № 9990951, 01.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 червня 2010 р.           Справа 9/84-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 21 смт. Тростянець Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (20150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8)

до: Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" в особі Тростянецького відокремленого підрозділу ВОКВП "Вінницяводоканал" (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. ХХ Партз"їзду, буд. 46)

про стягнення 1 082,33 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Вонсович Д.В. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі цеху телекомунікаційних послуг № 21 (смт. Тростянець) Вінницької філії "Укртелеком" суму у розмірі 1082,33грн., в тому числі: 1005,18грн. - основного боргу за надані послуги електрозв"язку, який утворився станом на 01.04.2010р., пені в розмірі - 24,01 грн., 43,54 грн. - інфляційних втрат та 9,60 грн. - 3 % річних.

07.05. 2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/84-10 та призначено її до розгляду на 01.06.10р.

В судовому засіданні 01.06.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач вимог суду щодо забезпечення явки в судове засідання уповноваженого представника та надання витребуваних доказів не виконав, письмових пояснень з обгрунтованням поважності причин невиконання вимог суду не надав. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, оскільки ухвалу від 07.05.2010р. про порушення провадження у справі № 9/84-10 було направлено відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві: 24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. ХХ Партз"їзду, буд. 46, отримання якої останнім стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20001610 від 14.05.10р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.05.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі центру електрозв"язку № 7 (смт. Тростянець) Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв'язку) та Тростянецьким відокремленим підрозділом ВОКВП "Вінницяводоканал" (споживач) укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 221, відповідно до умов якого підприємство зв"язку зобов"язалося забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу послуг телефонного зв'язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Згідно п. 4.2. договору споживач сплачує послуги електрозв"язку за спільною погодженою авансовою з поданням рахунків системою оплати.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5 договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані послуги зв'язку оплату не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача станом на 01.04.2010р. склала 1005,18 грн., яка утворилась за період з листопада 2009р. по 01.04.2010р., підтвердженням чого є обгрунтований розрахунок боргу, витяг з оборотної відомості, рахунки на оплату наданих послуг електрозв"язку за період з литопада 2009р. по квітень 2010р. та підписаний обома сторонами акт звіряння розрахунків за послуги зв"язку станом на 01.04.2010 року.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №221 від 22.05.2006року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг електрозв'язку належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору № 221 від 22.05.2006 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1005,18 грн. за період з листопада 2009 року по 01.04.2010 року, про що свідчать рахунки за надані телекомінікаційні послуги, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 року, а також відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1005,18 грн. заборгованості за надані послуги зв"язку за період з листопада 2009р. по 01.04.2010р. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 24,01 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

У відповідності до п. 5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв"язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24,01 грн. - пені заявлено правомірно і підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 43,54 грн. - інфляційних втрат та 9,60 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення 43,54 грн. - інфляційних втрат та 9,60 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" код ЄДРПОУ 03339012 (21022, вул. Київська, 173, м. Вінниця) в особі Тростянецького відокремленого підрозділу ВОКВП "Вінницяводоканал" (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. ХХ Партз"їзду, буд. 46) (р/р 2600530140157 Вінницька філія АКБ "Мрія", м. Вінниця, МФО 302259) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 21 смт. Тростянець Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", м. Вінниця, вул. Соборна, 8 (ідентифікаційний код - 01182204, р/р № 260027412 в ВОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Вінниці, МФО 302247) 1005,18 грн. - основного боргу, 24,01 грн. - пені, 43,54 грн. - інфляційних втрат, 9,60грн. - 3% річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (20150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8)

3 - відповідачу (21022, вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022), (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. ХХ Партз"їзду, буд. 46)