Постанова № 9990553, 19.05.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 р. № 53/531 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р.

у справі№53/531

господарського судум.Києва

за позовомУкраїнського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

дофізичної особи підприємця ОСОБА_4

простягнення 19000,00грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Немирська І.А., дов.№787 від 07.05.2010р.;

відповідача:ОСОБА_4;

ОСОБА_6, дов.реєстр.№1109 від 23.12.2009р.; В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009р. Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі Підприємство) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі Підприємець) 19000,00грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно на виконання домовленості з Підприємцем перерахувало останньому 19000,00грн. за надання юридичних послуг, проте Підприємець відповідних послуг не надав та грошових коштів не повернув, у зв'язку з чим має відшкодувати завдані цим збитки.

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.10.2009р. (суддя ГрєховаО.А.) позовні вимоги Підприємства задоволено. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог Підприємства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. (колегія суддів: НовіковМ.М., ЗубецьЛ.П., МартюкА.І.) рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2009р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Постанова мотивована тим, що Підприємство пропустило строк позовної давності та не зверталось до господарського суду з заявою щодо обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2009р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови дійшов до неправильних висновків та порушив ст.ст. 206, 261, 509, 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181 Господарського кодексу України.

Підприємець не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Підприємства, апеляційний господарський суд виходив з того, що 19000,00грн. були перераховані Підприємством на користь Підприємця без достатніх правових підстав, оскільки будь-яких договорів про надання юридичних послуг між Підприємцем та Підприємством не укладалось, при цьому перебіг строку позовної давності розпочався з дати виставлення Підприємцем рахунку-фактури №1-7/06 від 03.07.2006р., на підставі якого Підприємство перерахувало йому вказані грошові кошти, а відтак Підприємство, звернувшись з позовом до Підприємця у вересні 2009р., пропустило строк позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказаний висновок є помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

є набуття або збереження майна;

мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено господарським судом першої інстанцій та не спростовано апеляційним господарським судом, між Підприємцем та Підприємством було досягнуто усної домовленості щодо надання першим юридичних послуг другому.

Зазначене підтверджується і змістом апеляційної скарги Підприємця, у якій він зазначає, що отримав замовлення під Підприємства на надання юридичних послуг, а у подальшому виставив Підприємству для сплати рахунок-фактуру №1-7/06 від 03.07.2006р. на суму у розмірі 19000,00грн., який Підприємство оплатило.

Таким чином, висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що Підприємець отримав від Підприємства 19000,00грн. безпідставно, є помилковим.

Згідно з частиною першою ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виставлення Підприємцем рахунку-фактури №1-7/06 від 03.07.2006р. Підприємству не порушувало права останнього, а відтак є помилковим твердження апеляційного господарського суду про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з дати виставлення Підприємцем рахунку-фактури №1-7/06 від 03.07.2006р. та сплив на момент подачі позову Підприємством.

Викладене свідчить, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. прийнята з порушенням норм матеріального права.

Частиною першою ст.11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. підлягає скасуванню.

При цьому рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2009р. має бути залишено в силі з таких підстав.

Як зазначалось вище, і це встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, Підприємець виставив Підприємству рахунок-фактуру №1-7/06 від 03.07.2006р. за надання юридичних послуг на суму у розмірі 19000,00грн., який Підприємство оплатило платіжним дорученням №1291 від 25.07.2006р.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що Підприємець надав Підприємству відповідні юридичні послуги.

У подальшому Підприємство надіслало Підприємцю лист №1807 від 21.08.2008р., у якому просило повернути перераховані на підставі рахунку-фактуру №1-7/06 від 03.07.2006р. грошові кошти у розмірі 19000,00грн., проте Підприємець зазначених грошових коштів не повернув.

Частина перша ст.193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст.ст.525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Підприємства про стягнення з Підприємця 19000,00грн., а тому рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2009р. має бути залишено в силі.

Згідно зі ст.ст.125 і 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. у справі №53/531 господарського суду м.Києва скасувати.

Рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2009р. у справі №53/531 залишити в силі.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31517060) 95,00грн. державного мита, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.А.Кравчук

Суддя Г.М.Мачульський

Суддя В.І.Шаргало