Постанова № 9990540, 07.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 червня 2010 р. № 34/424

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівКота О.В.

Демидової А.М.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010 року

у справі № 34/424

за позовомВідкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра"

до1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Вест Ойл Груп"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватне підприємство "К-Л-О"

за участюПрокуратури м. Києва

простягнення 199397376 грн.

за участю представників:

позивача: Гука О.О.

відповідача-1: Прокопчука С.В.

відповідача-2: Прокопчука С.В.

третьої особи: не з'явилися

прокуратури: не з'явилися

встановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 4 вересня 2009року (Сташків Р.Б.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010року (Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задоволено. Рішення Господарського суду м. Києва від 4 вересня 2009 року у справі 34/424 –скасовано та прийняти нове, яким позов задоволено.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Вест Ойл Груп" на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованість за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 27/4/2008/980-К64 від 8 жовтня 2008 року в межах вартості предмета іпотеки в розмірі 42577920 грн., державного мита в сумі 12750 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156,25 грн. та державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 6375 грн.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор" на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованість за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 27/4/2008/980-К64 від 8 жовтня 2008 року в межах вартості предмета іпотеки в розмірі 156819456грн., державного мита в сумі 12750 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156,25 грн. та державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 6375грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Товариство з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва, оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема п. 4 ст. 91, п. 2 ст. 104, ст. 609 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 59, ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа та прокуратура не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 8 жовтня 2008 року між Банком та ТОВ "К-Л-О" було укладено Кредитний договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів у межах відкритої невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі –Кредитна лінія) на наступних умовах: Банк встановлює ліміт заборгованості за Кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 173000000гривень (підпункт1.1.1); строк користування Кредитною лінією встановлюється з 8 жовтня 2008 року до 8 жовтня 2013 року (включно) (підпункт 1.1.2).

У підпункті 1.1.3 пункту 1.1 Кредитного договору сторонами був узгоджений розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

Пунктом 1.2 Кредитного договору було погоджено, що видача Банком коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими Траншами.

Транші в межах Кредитної лінії надаються на строк до 8 жовтня 2013 року (пункт 2.3 Кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору та додаткових угод до нього № 1 від 3 листопада 2008 року, № 2 від 4 листопада 2008 року, Банк надав ТОВ "К-Л-О" кредитні кошти на загальну суму 173000000грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань по цьому Договору, які полягають у поверненні Траншів у межах Кредитної лінії, сплаті відсотків за користування ними, комісійної винагороди, а також можливої сплаті неустойки (штрафу, пені) Позичальник забезпечує в строк до 7 листопада 2008 року (включно) надати в іпотеку передбачені у цьому пункті земельні ділянки, які належать відповідачам, як майновим поручителям.

Відповідно до підпунктів 3.3.4, 3.3.5, 3.3.6, 3.3.8 пункту 3.3 Кредитного договору Банку надавалось право: перевіряти платоспроможність і фінансовий стан, правоздатність та дієздатність Позичальника; проводити перевірку цільового використання Кредитних коштів в межах Кредитної лінії Позичальником і здійснювати контроль за своєчасним поверненням Кредитних коштів; виявивши нецільове використання кредитних коштів відмовитись від подальшої видачі Траншів в межах відкритої Кредитної лінії і відповідно до частини 3 статті 1056 ЦК України, пред'явити заборгованість за Кредитною лінією разом з відсотками до дострокового погашення; вимагати дострокового повернення Траншів, виданих в межах Кредитної лінії, і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником строку повернення відсотків за користування кредитом та/або Кредиту (його частини), а також у разі порушення Позичальником будь-яких інших умов цього Договору та порушення Заставодавцем/Іпотекодавцем договорів, що забезпечують виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.

На виконання умов Кредитного договору, зокрема, його пунктів 2.1 та 3.2.2, між Банком (Іпотекодержатель) та відповідачами (Іпотекодавці) 7 листопада 2008 року були укладені договори іпотеки, відповідно до яких Іпотекодавці з метою забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з Кредитного договору, цим передали у іпотеку, а Іпотекодержатель прийняв у іпотеку передбачені у цих договорах іпотеки предмети іпотеки (пункти 1.1).

Підпунктами 5.1.6, 5.1.7 пункту 5.1 вказаних Договорів іпотеки передбачено право Банку звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання Зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. У разі порушення Позичальником Зобов'язань, встановлених Кредитним договором та/чи обов'язків Іпотекодавця за цими Договорами, а також інших обов'язків Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Зобов'язання, а в разі його невиконання –отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету іпотеки.

Згідно з пунктами 7.2 даних Договорів іпотеки у випадку припинення діяльності юридичної особи Іпотекодавця та/чи Позичальника (реорганізації або ліквідації), Іпотекодержатель має право на звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від того, настав строк виконання Зобов'язання чи ні.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 10 липня 2009 року, 15 травня 2009 року до цього реєстру було внесено запис про припинення юридичної особи –ТОВ"К-Л-О" (ідентифікаційний код 33421978) –у зв’язку з визнанням її банкрутом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов’язальною стороною за цим Договором (боржником) є ТОВ "К-Л-О".

Статтею 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Аналогічне положення закріплено і частиною 3 статті 205 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідно до положень частини 5 статті 111 ЦК України, частини 7 статті 59 ГК України юридична особа (суб’єкт господарювання) є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані норми кореспондуються із положеннями закріпленими у статтях 6, 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, згідно з частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Абзацом 2 частини 6 статті Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців" передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Станом на дату розгляду справи апеляційною інстанцією поновлення ТОВ "К-Л-О" у державному реєстрі проведено не було.

Доказів поновлення ТОВ "К-Л-О" у реєстрі надано не було.

Згідно з абзацом першим статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").

Місцевий господарський суд прийшов обґрунтованого висновку, що, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Банку не можуть вважатися за законні та обґрунтовані, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.43 ГПК України місцевий господарський суд всебічно, повно та об’єктивно розглянув всі обставини справи, належним чином оцінив докази у справі та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010 року підлягає скасуванню, а помилково скасоване рішення господарського суду м.Києва від 4 вересня 2009року – залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

КасаційнускаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Молпром-Фактор" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010 року у справі №34/424 скасувати.

Рішення господарського суду м.Києва від 4 вересня 2009року у справі №34/424 залишити без змін.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             О.Кот

                     судді                                                             А. Демидова

                                                                                                     С. Шевчук