Рішення № 9990353, 01.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

01.06.2010Справа №2-33/6344.1-2009 За позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро», ( 43016, м. Луцьк, вул.. Кафедральна, 10)

до відповідача кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспилка» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 2)

про стягнення 64 031.00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

представники:

Позивача: Довгоруков Євгеній Геннадійович, представник, довіреність від 01.04.2010р., приватна виробничо-комерційна фірма «Гранд-Агро».

Відповідача: Науменко Ольга Вікторівна, представник, довіреність №3 від 04.01.2010р., КП «Виробниче підприємство управління Кримспоживспілка».

Обставини справи:

Позивач, приватна виробничо-комерційна фірма «Гранд-Агро», звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспилка» про стягнення 64031.00 грн. (т.1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги вмотивовані безпідставним отриманням відповідачем від позивача 362748 кг томатів, коштів та матеріальних цінностей на суму 27756.20 грн., у зв’язку з чим просить стягнути з нього їх вартість, та обґрунтовані посиланнями на статті 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово змінювався розмір позовних вимог, остаточно він просив стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна та коштів в сумі 1 266 812.81 грн. (т.2, а.с. 80, 84, 115).

Зазначена сума складається, згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи від 19 вересня 2008 року № 1483 (т.2, а.с. 55-60), з поставлених позивачем помідорів у кількості 305455 кг на суму 1 221 820.00 грн., цукру у кількості 14 845 кг на суму 38 056.06 грн., мішків у кількості 2 668 шт. на суму 6936.75 грн., всього – 1 266 812.81 грн..

Рішенням господарського суду АР Крим від 16 березня 2009 року у задоволенні позову приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» в частині стягнення з кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспилка» 1 240 584.06 грн. відмовлено, в частині стягнення 26228.75 грн. провадження у справі припинено (т.2, а.с. 167-178).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року рішення господарського суду АР Крим від 16 березня 2009 року залишено без змін (т.3, а.с. 22-33).

Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року рішення господарського суду АР Крим від 16 березня 2009 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 240 584.06 грн. скасовані, в решті частині рішення та постанова залишені без змін (т.3, а.с. 46-50).

Ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2010 року у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року у даній справі відмовлено (т.3, а.с. 81).

29 березня 2010 року справу повернуто до господарського суду АР Крим та за резолюцією голови суду передана на розгляд судді Радвановській Ю.А..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначив, що позивачем пропущений строк на звернення з такими вимогами.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2000 року між Красноперекопською філією СП «Сімферопольський консервно-сушильний завод», правонаступником якого є кооперативне підприємство «Виробниче управління Кримспоживспілка», (виконавець) та приватною виробничо-комерційною фірмою «Гранд-Агро» (замовник) був укладений договір на виробництво продукції на давальницьких умовах №118, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець приймає від замовника томати (помідори) згідно додатку №1 для виготовлення пасти 25% на давальницьких умовах і відпускає замовнику томатну пасту, виготовлену з компонентів згідно додатку № 1, які у подальшому називаються давальницькі (т.1, а.с. 70-71).

Замовник зобов’язується поставити виконавцю компоненти, якість яких повинна відповідати діючим стандартам, в кількості 1 000 тонн у строк до 01 грудня 2000 року (п. 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору замовник зобов’язується провести розрахунки перед виконавцем за послуги по переробці сировини, вартість кількості сировини, що недостає, необхідної для виробництва, у розмірі 86.00 грн. за 1 тонну пасти щомісячно згідно калькуляції з проведенням остаточного розрахунку 01 грудня 2000 року.

Розрахунки за кількість сировини, що недостає, необхідної для виробництва і переробки, замовник за погодженням з виконавцем проводить у грошовій або натуральній формі по мірі відпуску або попередніми розрахунками. Ціна на компоненти, якими проводиться натуральна оплата згідно з пунктом 2.4 визначається оформленням протоколу погодження цін, але не менше 0,4грн./1кг (пункт 3.1 договору).

Строк дії договору встановлений пунктом 8.7 договору - до 31 грудня 2000 року.

Протоколом узгодження асортименту поставки компонентів (помідорів) на переробку від 19 серпня 2000 року, що є додатком №1 до договору від 19 серпня 2000 року № 118, сторони погодили, що замовник зобов’язується поставити 1 000 тонн помідорів за ціною 400.00 грн. за тонну, а виконавець - виготовити томатну пасту у кількості 300 тонн за ціною переробки 86.00 грн. за тонну (т.1, а.с. 71).

21 серпня 2001 року між Красноперекопською філією СП «Сімферопольський консервно-сушильний завод» (завод) та приватною виробничо-комерційною фірмою «Гранд-Агро» (замовник) був укладений договір на переробку давальницької сировини № 67, відповідно до пункту 1 якого замовник поставляє, а завод зобов’язується переробити поставлену сировину та виконати з сировини плодоовочеві консерви у відповідності з узгодженим асортиментом (додаток № 1) (т.1, а.с. 68-69).

У якості розрахунків за виконані роботи по переробці давальницької сировини замовник сплачує на користь заводу вартість переробки, відповідно до рахунків, виставлених заводом (пункт 5 договору).

Замовник зобов’язаний сплатити виконані заводом роботи на розрахунковий рахунок останнього на умовах передоплати. Передоплата здійснюється грошовими коштами або матеріалами, необхідними заводу по узгодженим цінам та у асортименті (пункт 7 договору).

Протоколом узгодження асортименту поставки сировини на переробку та асортименту плодово-овочевих консервів від 21 серпня 2001 року, що є додатком № 1 до договору від 21 серпня 2001 року № 67, сторони погодили, що замовник зобов’язується поставити 500 тонн помідорів за ціною 400.00 грн. за тонну, а виконавець виготовити томатну пасту у кількості 150 тонн за ціною переробки 0,120 грн. за кг (т.1, а.с. 69).

В позовній заяві позивач доводить, що ним було передано відповідачу 362 748 кг помідорів, а також у рахунок оплати переробки помідорів поставлено цукру на суму 24 492.00 грн., мішків поліетиленових на суму 1 736.75грн. та платіжним дорученням від 30 січня 2001 року № 93 сплачено 1 537.45грн. Однак, відповідач свої зобов’язання за договорами не виконав, томатну пасту не виготовив та не поставив на адресу позивача.

З урахуванням висновку експерту від 19 вересня 2008 року №1483 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути вартість 305455 кг помідорів, які передані відповідачу, в сумі 1 221 820.00 грн., цукру у кількості 14 845 кг на суму 38 056.06 грн., мішків у кількості 2 668 шт. на суму 6936.75 грн., всього – 1 266 812.81 грн.( т.2, а.с. 55-60, 80, 84, 115).

Суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду АР Крим від 16 березня 2009 року провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 26228.75 грн. вартості цукру та поліетиленових мішків припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т.2, а.с. 167-178). Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року рішення суду від 16 березня 2009 року в цій частині залишено без змін (т.3, а.с. 46-50).

Однак, стосовно вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача 26228.75 грн., виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, а також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи від 19 вересня 2008 року №1483 (т.2, а.с. 55-60), що позивачем у рахунок сплати за переробку томатів відповідачу були поставлені цукор за накладними:

-          № 414 від 28.09.00 в кількості 4845 кг на суму 13564.06 грн.;

-          № 31/08 від 31.08.01 в кількості 1000 кг на суму 24492.00 грн..

та поліетиленові мішки за наступними накладними:

-          № 13/10 від 13.10.00 в кількості 1000 шт. на суму 2600.00 грн.;

-          б/н від 25.12.00 в кількості 1000 шт. на суму 2600.00 грн.;

-          № 27/09 від 27.09.01 в кількості 668 шт. на суму 1736.75 грн..

Одночасно, суд зазначив, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2003 року у справі № 2-9/14368-2003 на користь приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» з кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» було стягнуто 31416.06 грн. заборгованості, у яку увійшла заборгованість за цукор, поставлений за накладною № 414 від 28.09.00 в кількості 4845 кг на суму 13564.06 грн., та поліетиленові мішки, поставлені за накладною № 13/10 від 13.10.00 в кількості 1000 шт. на суму 2600.00 грн., у зв’язку з чим провадження в частині вимог про стягнення за вказаними накладними підлягає припиненню.

Також, судом було зазначено, що оскільки накладна б/н від 25.12.00, за якою, як стверджує позивач, відповідачу були поставлені поліетиленові мішки в кількості 1000 шт. на суму 2600.00 грн., не містить відмітки про фактичне отримання товару, провадження у цієї частині вимог також слід припинити.

Однак, якщо скласти вартість товару за вищевказаними накладними, - сума дорівнює 18764.06 грн. (13564.06 + 2600.00 + 2600.00 = 18764.06), тоді як суд, дійшовши в цілому вірних висновків, помилково припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення в сумі 26228.75 грн., яка складається з вартості товару, отриманого за несплаченими накладними: № 31/08 від 31.08.01 та № 27/09 від 27.09.01 (24492.00 + 1736.75 = 26228.75), та яка, як суд сам і зазначив, відповідачем відшкодована не була.

При цьому, через таку описку суду сума заявлених позовних вимог – 1 266 812.81 грн. була зменшена на невірну суму – 26228.75 грн., у зв’язку з чим було відмовлено у задоволені позову на суму 1 240 584.06 грн.( 1 266 812.81 - 26228.75 = 1 240 584.06), тоді як сума, у якій на підставі зроблених висновків суд повинен був відмовити складала 1 248 048.75 грн. (1 266 812.81 - 18764.06 = 1 248 048.75).

На зазначену арифметичну помилку не звернув уваги ані суд апеляційної, ані касаційної інстанції.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є вимоги приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» про стягнення з кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» вартості 305455 кг помідорів, які передані відповідачу, в сумі 1 221 820.00 грн., цукру в кількості 10000.00 на суму 24492.00 грн., мішків у кількості 668 шт. на суму 1736.75 грн., всього – 1 248 048.75 грн..

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини між сторонами виникли до 01 січня 2004 року, не припинені в порядку, встановленому статтями 216-223 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, тому при розгляді справи підлягає застосуванню Цивільний кодекс України в редакції 2003 року.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вартості отриманих помідорів, суди виходили з відсутності правових підстав для застосування положень та наслідків статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки підставами набуття відповідачем помідорів на момент їх передачі були договори на виробництво продукції на давальницьких умовах.

Однак, дослідивши матеріали даної справи з урахуванням приписів, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було укладено два договорі від 19 серпня 2000 року № 118 та від 21 серпня 2001 року № 67 (т.1, а.с. 68-71), відповідно до умов яких кооперативне підприємство «Виробниче управління Кримспоживспілка» (виконавець) приймає від замовника, приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро», томати (помідори) для виготовлення пасти на давальницьких умовах і відпускає замовнику томатну пасту, виготовлену з наданих компонентів.

Поставки томатів, цукру та поліетиленових мішків, вартість яких просить відшкодувати позивач, здійснювалися на підставі накладних (т.1, а.с. 8-31, 109, 110,138-139), які містять відмітки відповідача про отримання товару.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши зміст зазначених накладних, суд дійшов висновку, що поставки за ними здійснювалися поза межами договорів від 19 серпня 2000 року № 118 та від 21 серпня 2001 року № 6, оскільки у них лише відображений факт постачання певного товару, але будь-які посилання на зазначені договорі відсутні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Посилання представника відповідача на те, що томати, мішки та цукор передавалися згідно з умовами укладених між сторонами у справі договорів, суд вважає хибними з огляду на вищевикладене та враховуючи приписи статей 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зазначених висновків дійшли також інші суди при вирішенні справи № 2/85-38.

Так, кооперативним підприємством «Виробниче управління Кримспоживспілка» у 2004 року було подано позов до господарського суду Волинської області про стягнення з позивача 64 173.18 грн. заборгованості за відпущений товар – томатну пасту. Рішенням господарського суду Волинської області від 18 серпня 2004 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі (т.1, а.с. 73). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року у справі № 2/85-38 рішення суду першої інстанції було змінено, позов задоволений частково, стягнуто з приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» 26070.60 грн. заборгованості за поставлену томатну пасту, в іншій частині позовних вимог відмовлено у зв’язку з пропуском строків позовної давності (т.1, а.с. 80). Постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2006 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року залишено без змін (т.1, а.с. 76-77).

При цьому, судами загальної юрисдикції було встановлено, що поставки томатної пасти, за якими створилася зазначена заборгованість, здійснювалися поза межами дії договорів, укладених між сторонами у справі, оскільки у накладних та довіреностях на отримання товару, на підставі яких поставлялася паста, відсутні записи про те, що вона відпускалася на виконання зобов’язань по конкретному договору.

Так, зокрема, у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року у справі № 2/85-38 судова колегія визначає правомірність висновку суду першої інстанції про те, що томатна паста відпускалася поза межами дії договорів від 19 серпня 2000 року № 118 та від 21 серпня 2001 року № 67, що не позбавляє приватну виробничо-комерційну фірму «Гранд-Агро» звернутися до кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» з позовом про стягнення з нього вартості томатів, поставлених позивачу (т.2, а.с. 38, об.).

З аналогічних підстав було повернуто і зустрічний позов приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро», поданий у межах розгляду справи № 2/85-38 (т.1, а.с. 78, об.).

Згідно з частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначена правова норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов’язань двох видів: 1) унаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; 2) унаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи.

Умовами виникнення зобов’язань унаслідок безпідставного набуття майна є: 1) збільшення майна в однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

При цьому, правовою підставою може бути договір сторін, а до відсутності правової підстави частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України прирівнює ситуацію, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, факти набуття спірного майна однією особою та втрати іншою безспірно підтверджуються матеріалами справи, як і доказується їх причинний зв'язок. Враховуючи також те, що поставки спірного майна були здійснені поза межами дії договорів, укладених між сторонами у справи, що було встановлено при розгляді даної справи, а також при розгляді справи № 2/85-38, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення майна за рахунок позивача, приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро».

Згідно з частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З висновку судово-економічної експертизи № 1483 від 19 вересня 2008 року вбачається, що позивачем відповідачу було поставлено помідорів у кількості 305455 кг на суму 1 221 820.00 грн., цукру у кількості 14 845 кг на суму 38 056.06 грн., мішків у кількості 2 668 шт. на суму 6936.75 грн., всього – 1 266 812.81 грн.(т.2, а.с. 55-60).

Як вже вище зазначалося, рішенням господарського суду АР Крим від 16 березня 2009 року провадження у справі в частині стягнення по накладним № 414 від 28.09.00, № 13/10 від 13.10.00, б/н від 25.12.00 на суму 18764.06 грн. було припинено, але помилково зазначено суму 26228.75 грн..

Одночасно, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення за накладними № 31/08 від 31.08.01 на суму 24492.00 грн. та № 27/09 від 27 вересня 2001 року на суму 1736.75 грн. судом було відмовлено з підстав спливу строку позовної давності позивачем.

Однак, суд не може погодитися з даним висновком суду, виходячи з наступного.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2).

При цьому цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника.

Матеріали справи містять вимогу приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» про відшкодування вартості отриманого відповідачем товару (т. 1 а.с. 81), але на час пред’явлення такої вимоги позивач вважав, що зазначена продукція була передана кооперативному підприємству «Виробниче управління Кримспоживспілкп» на підставі договорів № № 118 та 67.

Оскільки при отриманні томатної пасти від відповідача позивач посилався на те, що він отримує її у виконання умов договорів № 118 від 19.08.2000 р., №67 від 21.08.2001 р., суд вважає, що підставі, на якіх спірне майно було набуте відповідачем, відпалі 25 жовтня 2005 року – тобто з дати прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду про часткове задоволення вимог кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» про стягнення вартості отриманої приватною виробничо-комерційною фірмою «Гранд-Агро» томатної пасти.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Правило абзацу 2 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України застосовується з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.

Відтак, оскільки позовна заява приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» була відправлена до суду 23.06.2006р., суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення вартості помідорів, які отримані на підставі договорів № 118 та № 67.

Таким чином, з огляду на положення чинного цивільного законодавства щодо виникнення у відповідача зобов’язань унаслідок безпідставного набуття майна позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову також в частині стягнення з кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» вартості отриманої продукції, а саме – цукру та мішків за накладними № 31/08 від 31.08.01 на суму 24492.00 грн. та № 27/09 від 27 вересня 2001 року на суму 1736.75 грн..

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» вартості 305455 кг помідорів, які передані відповідачу, в сумі 1 221 820.00 грн., цукру в кількості 10000.00 на суму 24492.00 грн., мішків у кількості 668 шт. на суму 1736.75 грн., а всього – 1 248 048.75 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи, що постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року рішення господарського суду АР Крим від 16 березня 2009 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року у даній справі були залишені без змін в частині припинення провадження щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 26228.75 грн., та встановлені межі перегляду вимог у даній справі про стягнення 1 240 584.06 грн., позовні вимоги саме в цієї сумі підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з кооперативного підприємства «Виробниче управління «Кримспоживспілка» (м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 2, р\р 26008012656700 в АКИБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 31829312, ІПН 31893101296) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Гранд-Агро» (м. Луцьк, вул. Кафедральна, 10 п\р 26008010000818 філія УніКредитБанк ТОВ м. Київ, МФО 300747, ЗКПО 21738483, ІПН 217384803170) 1240584.06 грн. заборгованості, 12148, 65 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.