Рішення № 9990307, 08.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2010Справа №2-2/2336.1-2008 За позовом – Бахчисарайського Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (98404, м.Бахчисарай, вул.Гагаріна, 6).

До відповідача - Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» (98403, м.Бахчисарай, вул.Македонського, 1)

Про стягнення 261481грн38коп

                    Суддя В.І. Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Пимшин – ю/к за довіреністю № 563/01 від 17.8.2007 р., довіреності у справі.

Від відповідача: Кузьменко – представник, довіреність у справі

Суть спору:

У листопаді 2006 р. позивач – Бахчисарайське ВП ВКГ звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» про стягнення 261481грн38коп,з яких 179776грн66коп сума заборгованості по абонентській платі за послуги водозабезпечення та водовідведення, 16012грн44коп пеня за несвоєчасність розрахунків, 9427грн19 річні, 43685грн72коп сума індексації та 12584грн37коп штраф

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.01.2000р між сторонами було укладено договір №31/32 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги на підставі чого відповідачу представлялись рахунки. Однак, відповідач надані послуги належним чином не сплатив, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 179776грн66коп, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що в 2003 році закритому акціонерному товариству "Бахчисарайський виноробний завод" був встановлений водомір на власну свердловину та заведений журнал обліку водоспоживання. Відповідач зазначив, що договір від 06.01.2000, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, втратив силу та був укладений договір №37 від 01.01.2005 на приймання стоків з протоколом розбіжностей. Крім того, закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський виноробний завод" повідомило, що згідно з Розпорядженням Ради міністрів Автономної Республіки Крим №66-р від 17.02.1998 відповідач прийняв на баланс артезіанську свердловину, 24.4.2003 Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства було належним чином проінформовано, що водопостачання буде здійснюватися з власної свердловини.

Відповідачем також надавався суду додатковий відзив, в якому він повідомив, що 27.3.2003 закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" був отриманий дозвіл на спеціальне водокористування, про що був повідомлений позивач. Таким чином, на думку відповідача, з 27.3.2003 у позивача були відсутні підстави для нарахування плати за послуги водопостачання, оскільки Бахчисарайським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства надавалися лише послуги з водовідведення. Крім того, відповідач вважає необґрунтованим здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу. Також відповідачем було надано додатковий відзив на позовну заяву, в якому він просив суд застосувати строк позовної давності відносно стягнення заборгованості, що виникла в жовтні 2003 року. Вказаний відзив також був прийнятий господарським судом до розгляду.

В ході розгляду спору позивачем були надані уточнення позовних вимог, відповідно до яких, у зв’язку з погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 21506грн87коп, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 158269грн79коп, пеню у розмірі 16012грн44коп, річні у сумі 9427грн19коп, інфляційні витрати -43685грн72коп та штраф – 12584грн37коп.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 20.5.2008р, надав суду заяву № 194/08 від 24.3.2008 р., у якій повідомляє, що 27.7.2007 р. Бахчисарайський ВП ВКГ перейменовано в Кримське республіканське підприємство «ВП ВКГ м. Бахчисарая», який являється правонаступником Бахчисарайського ВП ВКГ.

Представник відповідача у тому ж судовому засіданні 20.5.2008р надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції за період з 01.10.2005 р. по 30.9.2006 р. у розмірі 43685,72 та 3% річних за період з 01.02.2005 р. по 30.9.2006 р. у розмірі 9427,19 грн. є невірною, оскільки сума основного боргу розрахована незаконно.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 17.6.2008р., надав суду пояснення №408/08 від 13.6.2008р до позовної заяви про стягнення заборгованості, у яких обґрунтовує виникнення заборгованості.

Представник відповідача у тому ж судовому засіданні 17.6.2008р надав суду додаткове пояснення від 17.6.2008 р., яким вказує на те, що факт направлення листів до Бахчисарайського ВП ВКГ підтверджується даними в журналі кореспонденції ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод». У даному журналі зафіксовані листи, які були направлені на адресу позивача, а саме, № 506 від 01.4.2003 р., № 570 від 16.04.2003 р., № 603 від 24.04.2003 р., №959 від 20.6.2003 р. Також відповідач вказує на те, що сам не може представити необхідні документи, оскільки більшість документів були втрачені.

Представник позивача 04.9.2008 р. у судовому засіданні надав суду додаткові пояснення та уточнення до позову № 545/08 від 27.08.2008 р., в якому вказується на те, що за відповідачем станом на 01.9.2008 р. склалась заборгованість у розмірі 337 911,25 грн., з яких 166 863,84 грн. заборгованості по укладеній мировій угоді (справа № 2-21/6265-2003) та 171 047,41 грн. поточної заборгованості, з якої 158 269,79 грн. позовних вимог по даній справі.

03.02.2009 р. також у судовому засіданні представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви від 02.2.2009 р. №58/08, яким вказує на те, що сума позовних вимог по сплаті за послуги в період з 01.10.2003 р. по 30.3.2004 р. складає 155898,07 грн. Вказана заява від 02.2.2009 р. №58/08 судом прийнята.

Представник відповідача у тому ж судовому засіданні надав суду додаткове пояснення до позовної заяви, у якому вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності і, таким чином, не підлягає стягненню сума 47038,44 грн.

12.5.2009 р. на адресу ГС АР Крим надійшла відповідь на запит ГС АР Крим в ДПІ в Бахчисарайському районі, у якому повідомлено, що за період жовтень-грудень 2003 р. ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» вироблена наступна підакцизна продукція: жовтень 2003 р.: вино – 0,002т.дал, листопад 2003 р.: горілка – 1,95т.дал., міцні напої (бальзами) – 2,01 т.дал., грудень 2003 р.: вино – 0.005т.дал.

08.9.2009р. від ДПІ у Бахчисарайському районі надійшла відповідь на запит ГС АР Крим від 18.6.2009р.

29.10.2009 р. представник відповідача надав суду додаткові пояснення до позову, у якому зазначено, що позовні вимоги позивача не підтверджуються відповідними документами, на підставі чого відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

25 лютого 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача - Пимшина – ю/к за довіреністю № 563/01 від 17.8.2007 р. (довіреності у справі) та представника відповідача - Кузьменко (довіреність у справі).

Представник відповідача 25.02.2010р у судовому засіданні надав суду додаткові пояснення, у якому зазначено, що з врахуванням відмови позивача від частини позовних вимог залишок заборгованості складає 31113грн34коп. Крім того, відповідач зазначає, що було пропущено строк позовної давності на суму 47038грн44коп.

25 лютого 2010 року судовому засіданні оголошувалася перерва на 25.3.2010р.

24 березня 2010 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 15.3.2010р. до позовної заяви, якими доводить до суду порядок начислень за надані ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період господарських відносин, що розглядається судом: з 01.10.2003р. до 29.02.2004р.

25 березня 2010 року після перерви судове засідання було продовжено за участю тих же представників сторін.

У судовому засіданні, що відбулося 25.3.2010р, оголошувалася перерва на 20.4.2010р, після перерви судове засідання було продовжено за участю тих же представників сторін.

20 квітня 2010 року у судовому засіданні оголошувалася перерва на 20.5.2010р.

19 травня 2010 року до суду від позивача надійшло клопотання №274/08 від 29.4.2010р про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

20 травня 2010 року судове засідання відбулося за участю тих же представників сторін, що і попереднє судове засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 3 Закони України «Про питну воду і питне водопостачання» (№2918 від 10.01.2002 року із змінами і доповненнями) законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається зокрема з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно ст. 22 Закони України «Про питну воду і питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення

Між Бахчисарайським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (водоканал) та закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" (абонент) укладено договір № 31/32 від 06.01.2000 року, згідно п. 1 якого водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати абонента питною водою, що відповідає діючому стандарту ГОСТ 2874-82 "Вода питна" в обсягу 66000 м3 на рік , 16500 м3 на квартал, а також приймати від нього стічні води в кількості 46900 м3 на рік , 11725 м3 на квартал.

Абонент приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати (шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або взаєморозрахунком власною продукцією) надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них в належному порядку, згідно Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (затверджених Наказом Держжитлкомгоспу України від 01.7.1994р №65 та затверджених Мінюстом України 22.7.1994р №165/374). Абонент відповідає за збереження водолічильників, водомірних вузлів, та санітарний стан водомірного вузла (п. 2 договору).

Розрахунки за воду, використану абонентом, та стоки здійснюються відповідно до п.12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та діючого законодавства України по затвердженим тарифам: вода 3,24грн за м.куб, каналізація – 2,49грн за м.куб.(з ПДВ). У випадку зміни тарифів, діючих на момент складення договору, оплата абонентом за надані йому послуги здійснюється по новим цінам без зміни інших умов договору: п.1.10 «Тарифи за користування водою та приймання стічних вод встановлюється на підставі законодавства України без яких – набудь узгоджень з абонентом розмірів та строків їх введення» (п.4 договору).

Відповідно до п.12.3 та 12.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України розрахунки за надані послуги повинні проводитися щомісячно через банкові заклади не пізніше, ніж у 3-х денний строк зі дня виписки рахунку або іншого розрахункового документа по затвердженим нормам водоспоживання або показників приладів обліку.

Кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається по кількості води, яка надходить з комунального водопроводу відповідно до показників водомірів, а у випадку відсутності домовленості з водоканалом, відповідно до норм водокористування та іншими засобами, передбаченими Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України. Розрахунок за водовідведення здійснюється відповідно до п.21 вищевказаних Правил та діючого законодавства України. (п.6 договору).

Відповідно до п.5 договору облік кількості використаної води здійснюється по показникам водолічільника. Якщо абонент не виконує припис водоканалу по заміні або проведенню перевірки водо лічильнику спеціалізованою організацією, водоканал розраховує витрату води відповідно до п.1 договору (п.11.3 договору).

10 січня 2003 року представниками водоканалу був складений акт обстеження водопровідних та каналізаційних систем, у якому вказано, що були порушені строки повірки роботи водо лічильника, в результаті чого, розрахунок місячного об’єму використаної води та стічних вод був визначений виходячи з договірних об’ємів поставки: 66000м.куб. (річний договірний об’єм поставки води, відповідно до п.1 договору) / 12 місяців = 5500м.куб.; 46900м.куб. (річний договірний об’єм стічних від, відповідно до п.1 договору) / 12 місяців = 3908м.куб. Нарахування оплати за надані послуги водоканалом здійснюється виходячи зі встановлених тарифів: для води - 5,76грн з ПДВ; для каналізації – 3,93грн з ПДВ.

Розпорядженням Ради міністрів Автономної Республіки Крим №66-р від 17.02.1998 Бахчисарайське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства було зобов'язано передати на баланс закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" артезіанську свердловину №6.

Розпорядженням від 14.5.2003 було затверджено акт державної комісії по прийманню до експлуатації закінченої будівництвом свердловину.

27.3.2003 Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам був виданий закритому акціонерному товариству "Бахчисарайський виноробний завод" дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР-КРЬІ №1229 зі строком дії до 01.4.2004, який був продовжений до 01.11.2005.

25.10.2005 відповідачем був отриманий аналогічний дозвіл зі строком дії до 01.11.2008.

При таких обставинах, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що з 27.3.2003 водопостачання закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" здійснюється також і з власної свердловини.

Відповідач, відповідно до своїх відзивів на позов, зазначає, що договір № 31/32 від 06.01.2000 року не діяв у жовтні – грудні 2003 року, тому як листом №959 від 20.3.2003р, на якому є штамп позивача про отримання, відповідач попередив Бахчисарайське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства про намір припинити дію договору №31/32 від 06.01.2000р у зв'язку зі здійсненням водовспоживання із власної свердловини.

Тоді як, пунктом 9 Договору №31/32 від 06.01.2000р передбачено, що цей договір складається строком на один рік, з 01.01.2000 по 31.12.2000 та вступає в силу з моменту його підписання. Договір вважається продовженим на новий строк на тих самих умовах, якщо за один місяць до припинення його дії жодна із сторін письмово не заявить про закінчення строку його дії. Розірвання договору за бажанням однієї із сторін дозволяється у випадку письмового попередження іншої сторони за три місяці.

Відповідачем не представлено суду доказів направлення до 31.11.2002 року позивачу листа з вимогою припинити вказаний договір на 2003 рік, отже, судом встановлено, що договір був пролонгований на 2003 рік.

Більш того, відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням ГС АРК від 26.8.2004р. у справі №2-19/3180-2004, яке набрало законної сили, позов Бахчисарайського ВП ВКГ до ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» задоволено частково, стягнено 290755,08грн основного боргу за період з 01.4.2003р по 01.10.2003р за договором № 31/32 від 06.01.2000 року, 5648,15грн пені, 2441,66грн річних та 1819,07грн інфляційних. Таким чином, судом під час розгляду справи №2-19/3180-2004 було встановлено, що договір №31/32 від 06.01.2000р у 2003 році діє.

Враховуючи подану позивачем заяву від 02.2.2009 р. №58/08, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Отже з урахуванням уточнення до позовної заяви від 02.2.2009 р. №58/08, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з водопостачання за період з 01.10.2003р по 31.12.2003р та водовідведення в період з 01.10.2003 р. по лютий2004р у розмірі 155898,07грн, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі розрахунком позивача (а.с. 125 т.ІІ) та рахунками на оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення (а.с.92-94 т.ІІ), та що являється правом позивача.

Як вже зазначалося, судом встановлено, що з 27.3.2003 водопостачання та водовідведення закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" здійснюється окрім комунального водопроводу, також і з допомогою власної свердловини, завдяки якої відповідачем споживалася вода та скидалися стоки.

Позивачем за жовтень 2003 року за водопостачання пред’явлено до оплати відповідачу рахунок від 27.10.2003р, який відповідно до п.12.3, 12.9 Правил підлягає оплаті у 3-х денний строк, з розрахунку 5500м.куб. спожитої води на суму 31680,00грн (по 5,76грн за м.куб), але судом встановлено, що відповідачем у жовтні 2003 року було взято з власної свердловини 4550м.куб. води, виходячи з чого, судом встановлено, що з комунального водопроводу відповідачем підлягає оплаті лише 950м.куб. води на суму 5472,00грн.

По водовідведенню позивачем, з урахуванням п.1, 5 договору, у жовтні 2003 року пред’явлено відповідачу до оплати з розрахунку за 3908м.куб, але, як вже зазначалося, відповідач узяв з власної свердловини води 4550м.куб, з цієї кількості води розрахунковим шляхом отримується стоків 3185м.куб, різниця (3908м.куб - 3185м.куб) складає 723м.куб * 3,93грн = 2841,39грн.

Отже, як встановлено судом, у жовтні 2003 року за договором № 31/32 від 06.01.2000 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з водоспоживання на суму 5472,00грн та з водовідведення на суму 2841,39грн., всього на суму 8313,39грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

При таких обставинах, приймаючи до уваги те, що позивач звернувся з позовною заявою до суду, відповідно до штемпелю на конверті, - 24.11.2006р та враховуючи заяву відповідача про застосування строку давності, вимоги позивача про стягнення з закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за жовтень 2003 року у сумі 8313грн39коп. не підлягають задоволенню у зв’язку зі закінченням строку позовної давності.

За листопад 2003 року позивачем за водопостачання пред’явлено до оплати відповідачу рахунок від 25.11.2003р, який відповідно до п.12.3, 12.9 Правил підлягає оплаті у 3-х денний строк, також з розрахунку 5500м.куб. спожитої води, але, як встановлено судом, відповідач узяв зі свердловини 3330м.куб., різниця складає 2170м.куб.

Отже, судом встановлено, що у листопаді 2003 року з комунального водопроводу відповідачем підлягає оплаті вода на суму 12499,20грн( 2170м.куб.*5,76грн).

За водовідведення у листопаді 2003 року, з урахуванням п.1, 5 договору, позивачем пред’явлено відповідачу до оплати з розрахунку за 3908м.куб, тоді як судом встановлено, що відповідач узяв з власної свердловини води 3330м.куб та з цієї води утворилося стоків 2331м.куб, різниця (3908м.куб - 2331м.куб) складає 1577м.куб. на суму 6197,61грн.

Отже, як встановлено судом, у листопаді 2003 року за договором № 31/32 від 06.01.2000 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з водоспоживання на суму 12499,20грн та з водовідведення на суму 6197,61грн.

Позивачем за грудень 2003 року за водопостачання пред’явлено до оплати відповідачу рахунок від 25.12.2003р, який відповідно до п.12.3, 12.9 Правил підлягає оплаті у 3-х денний строк, з розрахунку 5500м.куб. спожитої води, але судом встановлено, що відповідачем у грудні 2003 року було взято з власної свердловини 2593м.куб. води, виходячи з чого, судом встановлено, що з комунального водопроводу відповідачем підлягає оплаті вода. розрахована лише як різниця між передбаченим договірним об’ємом поставки та взятою зі власної свердловини у розмірі 2907м.куб. на суму 16744,32грн.

По водовідведенню, з урахуванням п.1, 5 договору, позивачем у грудні 2003 року пред’явлено відповідачу до оплати з розрахунку за 3908м.куб, але, як вже зазначалося, відповідач узяв з власної свердловини води 2593м.куб, з цієї кількості води розрахунковим шляхом отримується стоків 1815м.куб, різниця (3908м.куб - 1815м.куб) складає 2093м.куб * 3,93грн = 8225,49грн.

Отже, як встановлено судом, у грудні 2003 року за договором № 31/32 від 06.01.2000 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з водоспоживання на суму 16744,32грн та з водовідведення на суму 8225,49грн.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому за договором №31/32 від 06.01.2000 послуг з водопостачання та водовідведення за період листопад – грудень 2003 року на суму 43666грн62коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 43666грн62коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу в розмірі 43666грн62коп. за водопостачання та водовідведення за період листопад – грудень 2003 року за договором № 31/32 від 06.01.2000 року позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

У частині стягнення 75 941,83грн боргу за водопостачання та водовідведення за договором № 31/32 від 06.01.2000 року за період з жовтня по грудень 2003р суд вважає за необхідне у позові відмовити у зв’язку з необґрунтованим та неправильним нарахуванням, а також з порушенням строків позовної давності.

У частині стягнення боргу за послуги по водовідведенню у січні - лютому 2004р у сумі 36289грн62коп., розрахованому позивачем відповідно до розрахунку ліміту використання води та водовідведення, суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки а ні договором, а ні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, а ні іншими нормами діючого законодавства, не передбачено визначення прийнятих стоків виходячи з даних річного ліміту.

Слід також відмітити, що для розрахунку боргу за послуги по водовідведенню у січні - лютому 2004р у сумі 36289грн62коп. позивачем застосований розрахунок ліміту використання води та водовідведення на 2003 рік, яким передбачено 55400м.куб у рік /12 = 4617м.куб. у місяць.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 20.5.2008р, надав суду заяву № 194/08 від 24.3.2008 р., у якій повідомляє, що 27.7.2007 р. Бахчисарайський ВП ВКГ перейменовано в Кримське республіканське підприємство «ВП ВКГ м. Бахчисарая», який являється правонаступником Бахчисарайського ВП ВКГ.

Відповідно до статуту Кримського республіканського підприємства «ВП ВКГ м. Бахчисарая» зареєстрованого 27.7.2007р КРП «ВП ВКГ м. Бахчисарая» являється правонаступником всіх прав та обов’язків, у тому числі і майнових, Бахчисарайського ВП ВКГ, що також підтверджується довідкою з ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі вибуття однієї сторони у спірному або встановленому рішенням господарським судом правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства або організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 08.6.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 08.6.2010р.

Керуючись ст.ст. 25,49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.          Замінити позивача - Бахчисарайське Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (98404, м.Бахчисарай, вул.Гагаріна, 6) його правонаступником – Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисараю» (98404, м.Бахчисарай, вул.Гагаріна, 6).

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод», (98403, м.Бахчисарай, вул.Македонського, 1, ЗКПО 00411855, р/р 2600210776 в КРД « Райффайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021) на користь Кримського республіканськогом підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисараю» (98404, м.Бахчисарай, вул.Гагаріна, 6, ЗКПО 05450357, р/р 260069384 в КРД « Райффайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021) 43666грн62коп. основного боргу, 436грн.67коп державного мита та 19грн71коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          У частині стягнення 112231грн45коп основного боргу відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.