Рішення № 9990145, 07.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2010Справа №2-32/2323-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (99001, АР Крим, м. Севастополь, пл.. Ластова, 3 ідентифікаційний код 23199458)

До відповідача Приватного підприємства «Скайд» (98609, АР Крим, м. Ялта, пров. Лукомського, 4 ідентифікаційний код 23438101)

Про стягнення 1009,53 грн.

За участю представників:

Від позивача – Густова Н.В., довіреність № 20 від 01.01.2010 р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Скайд» про стягнення 1009,53 грн. заборгованості, у тому числі 799,97 грн. суми основного боргу, 14,03 грн. – пені, 15,65 грн. -3% річних, 79,88 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.05.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 20.05.2010р., розгляд справи відкладено на 07.06.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки № 412 від 23.06.2008 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 799,97 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, що доданий до матеріалів справи. ( а.с. 44 - 46)

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (Постачальник) (позивач) та Приватним підприємством «Скайд» (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір поставки № 412 (а.с. 9).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати товар у власність, а Покупець прийняти його та своєчасно здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно пункту 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в видаткових та податкових накладних, що свідчать про прийом товару та є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 4.4 Договору закріплено, що покупець оплачує товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання партії товару.

Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції за несвоєчасну оплату товару передбачені пунктом 5.1 Договору.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 1411,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-4316 від 01.09.2009р. (а.с. 12).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У підтвердження зобов’язання за договором, товар був частково оплачений відповідачем, а саме в сумі 211,71 грн. 17.11.2009р., та в сумі 400,00 грн. 30.12.2009р., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку. ( а.с. 15-19).

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 799,97 грн., визнана відповідачем у підписаному обома сторонами акті звірки, та ця сума підлягає стягненню з відповідача. ( а.с. 47).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 79,88 грн., 3% річних у розмірі 15,65 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з вересня 2009р. по лютий 2010р. в розмірі 79,88 грн., повинна обчислюватись наступним чином:

інфляційні втрати за період з вересня 2009р. по листопад 2009р. = ( (1411,68 грн. х 100,8 х 100,9 х 101,1) / 100 ) – 1411,68 грн. = 39,89 грн.

інфляційні втрати за грудень 2009р. по. = ( (1199,97 грн. х 100,9) / 100 ) – 1199,97грн. = 10,79 грн.

інфляційні втрати за період з січня 2010р. по люти1 2010р. = ( (799,97 грн. х 101,8х 101,9) / 100 ) – 799,97 грн. = 29,87 грн.

А всього інфляційні втрати складають 80,55 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, сума інфляційних втрат за період з вересня 2009р. по лютий 2010р. в розмірі 79,88 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 08.09.2009р. по 07.03.2010р. в розмірі 15,65 грн. повинна бути розрахована наступним чином :

За період з 08.09.2009р. по 16.11.2009р. : 1411,68 грн. х 70 днів прострочення х 3% / 365 днів = 8, 12 грн.

За період з 17.11.2009р. по 29.12.2009р. : 1199,97 грн. х 43 дня прострочення х 3% / 365 днів = 4,24 грн.

За період з 30.12.2009р. по 07.03.2010р. : 799,97 грн. х 68 днів прострочення х 3% / 365 днів = 4,47 грн.

А разом сума 3% річних складає 16,83 грн., а отже заявлена позивачем сума 3% річних за період з 08.09.2009р. по 07.03.2010р. в розмірі 15,65 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 114,03 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 114,03 грн. повинна обчислюватись наступним чином:

За період з 08.09.2009р. по 16.11.2009р. : 1411,68 грн. х 70 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 55,50 грн.

За період з 17.11.2009р. по 29.12.2009р. : 1199,97 грн. х 43 дня прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 28,98 грн.

За період з 30.12.2009р. по 07.03.2010р. : 799,97 грн. х 68 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 30,55 грн.

А всього сума пені складає 115,03 грн., а отже заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 114,03 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Скайд» (98609, АР Крим, м. Ялта, пров. Лукомського, 4 ідентифікаційний код 23438101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (99001, АР Крим, м. Севастополь, пл.. Ластова, 3 ідентифікаційний код 23199458) 799,97 грн. заборгованості, 15, 65 грн. 3% річних, 79,88 грн. інфляційних втрат, 114,03 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 07.06.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 07.06.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.