Рішення № 9990138, 03.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010Справа №2-11/2139-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Губернатор», м. Київ,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів», м. Білогірськ;

про стягнення 1809,83 грн.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Губернатор», м. Київ звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів», м. Білогірськ про стягнення 1809,83грн. заборгованості, у тому числі: 1500,00 грн. основного боргу, 185,33 грн. пені, 124,50 грн. індексу інфляції

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті вартості наданих позивачем за договором від 25.08.2009 р. послуг, через що заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів», м. Білогірськ перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Губернатор», м. Київ, складає 1500,00 грн. основного боргу, яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 185,33 грн. пені, 124,50 грн. індексу інфляції.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

25.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Губернатор», м. Київ, (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Білогірський завод будівельних матеріалів», м. Білогірськ, (Замовник) був укладений договір на інформаційне та рекламне обслуговування, п. 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується за відповідну плату опублікувати в журналі «Гебернатор» № 29 статтю Замовника (Інформаційна послуга).

Відповідно до розділу II договору виконавець зобов’язується підготувати та опублікувати у № 29 журналу «Губернатор» статтю про Замовника обсягом 0,5 журнальні сторінки (текст та графічні зображення).

Згідно п. 1 розділу 4 договору Замовник перераховує протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цієї угоди на розрахунковий рахунок Виконавця суму в розмірі 2500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були належним чином виконані свої обов’язки за договором, про що свідчить відповідна друкована стаття в періодичному виданні “Губернатор № 29”(а. с. 6). Проте, вартість наданих послуг була оплачена відповідачем частково, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів», м. Білогірськ, заборгованості у сумі 1500,00 грн. в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, заборгованість у розмірі 1500,00 грн. обґрунтована та підлягає стягненню.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 185,33 грн. пені, за період з 31.08.2009 р. по 08.04.2010 р., яка підлягає задоволенню частково в сумі 152,48 грн., з огляду на наступне.

Пунктом1 розділу 5 договору встановлено, що у разі прострочення Замовником терміну проведення розрахунку, визначеного підпунктом 1 пункту 4 цієї угоди, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, пеня підлягає обчисленню за 6 місяців, за період з 31.08.2009 р. по 28.02.2010 р., з наступного розрахунку суду:

1500 х 20,50(подвійна облікова ставка НБУ) : 365 х 181:100 = 152,48 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином позивачем заявлено до стягнення 124,50 грн. індексу інфляції, яка розрахована позивачем за період з 01.09.2009 р. по березень 2010 р. – вірно та підлягає стягненню.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Надмірно перераховане позивачем державне мито при пред`явленні позову у розмірі 16,00 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідно до п.п. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто розмір державного мита, яке підлягає сплаті до Державного бюджету за даною позовною заявою складає 102,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів», (97600, м. Білогірськ, Білогірський р-н, вул.Індустріальна, 19, ЄДРПОУ 00290819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Губернатор», (01021, м. Київ, вул.Грушевського, 26/1, ЄДРПОУ 31606438, р/р 26008401029000 в КРД «Райфайзен банк «Аваль», МФО 322904) 1500,00 грн. основного боргу, 152,48 грн. пені, 124,50 грн. індексу інфляції, 100,14 грн. державного мита, 231,71 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31115095700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, 22090200, ЗКПО 34740405) державне мито у розмірі 16,00 грн., перераховане за платіжним дорученням № 40 від 08.04.2010 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Губернатор», (01021, м. Київ, вул.Грушевського, 26/1, ЄДРПОУ 31606438).

4. В частині стягнення 32,85 грн. пені відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.