Рішення № 9990077, 27.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2010Справа №2-7/3680-2009 За позовом Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікацій код 13980201)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» (96230, АР Крим, Роздольненський район, с. Славне, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 00854204)

Про стягнення 58512,16 грн.

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» (96230, АР Крим, Роздольненський район, с. Славне, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 00854204)

До відповідача Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікацій код 13980201)

Про визнання договору частково недійсним.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача (відповідач за зустрічним позовом) – Сніжко Р. В., предст., дов. від 25.12.2009 р.

Від відповідача (позивач за зустрічним позовом) – не з’явився.

Суть справи: Закрите акціонерне товариство компанія «Райз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» 58512,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків за договором №11534/034 від 18.09.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв’язку з чим заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» перед Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» складає 37270,85 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, Закрите акціонерне товариство компанія «Райз» також просить стягнути з відповідача 1809,42 грн. процентів за користування товарним кредитом, пеню в сумі 367,60 грн., 18635,42 грн. збитків та 28% річних у сумі 428,87 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею І. А. Іщенко та порушено провадження у справі.

03.03.2009 р. до ГС АР Крим від Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» надійшла зустрічна позовна заява до Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту від 18.08.2008 р. №11534/034 в частині пунктів 2.2 та 7.5.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.09.2009 р. зустрічна позовна заява була прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

У зв’язку з відпусткою судді І. А. Іщенко резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим від 28.12.2009 р. справа передана на розгляд судді І. І. Дворному.

Ухвалою ГС АР Крим від 28.12.2009 р. справа була прийнята до провадження суддею І. І. Дворним.

28.12.2009 р. до ГС АР Крим від Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» 12439,76 грн. основного боргу, 1809,42 грн. пені, 8549,50 грн. збитків та 1748,94 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами.

У судовому засіданні, що відбулося 26.02.2010 р., позивачем за первісним позовом знов були уточнені вимоги, за якими він просить стягнути з ВАТ «Племінний завод «Славне» 7671,14 грн. основного боргу, 1809,42 грн. пені, 8549,50 грн. збитків та 1748,94 грн. процентів за неправомірне користування коштами.

Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Славне» у судове засідання не з’явилося, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце слухання справи було проінформовано належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні представник Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з ВАТ «Племінний завод «Славне» 7671,14 грн. основного боргу, 1809,42 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1299,79 грн. пені; 8549,50 грн. збитків та 1748,94 грн. процентів за неправомірне користування коштами. Заява була прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Закритого акціонерного товариства компанії «Райз», суд

ВСТАНОВИВ :

18.09.2008 р. між Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Племінний завод «Славне» (Покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №11534/034, пунктом 1.1 якого передбачено, що в терміни, визначені договором, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов’язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатку до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (п. 2.2 Договору).

В пункті 2.5 Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за поставлений товар має бути здійснений не пізніше 01 грудня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» був поставлений Відкритому акціонерному товариству «Племінний завод «Славне» товар на загальну суму 62755,68 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №ВН-10013-02207 від 19.09.2008 р. на суму 25672,78 грн.;

- №ВН-10013-02215 від 19.09.2008 р. на суму 37082,90 грн.

Товар був прийнятий відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), про що свідчить підпис представника Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» у зазначених видаткових накладних. Повноваження представника відповідача підтверджуються відповідною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.

Однак, вартість товару була оплачена покупцем лише частково на суму 38311,81 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а. с. 24-28), у зв’язку з чим несплаченим залишився товар на суму 24443,87 грн. (62755,68 грн. – 38311,81 грн.), що в грошовому еквіваленті в доларах США на час поставки товару дорівнювало 4840,37 (24443,87 грн. : 5,05).

Враховуючи викладене, Закрите акціонерне товариство компанія «Райз» звернулося до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості в розмірі 4840,37 доларів США, що дорівнює 37270,85 грн. (за курсом на час звернення до суду).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Після порушення провадження у справі відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) була частково оплачена заборгованість у сумі 29599,71 грн., через що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Так, в п. 3 Роз’яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 29599,71 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

В свою чергу, Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Славне» не надало суду доказів оплати іншої суми заборгованості - 7671,14 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Отже, матеріалами справ підтверджується порушення Відкритим акціонерним товариством «Племінний завод «Славне» умов договору №11534/034 від 18.09.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв’язку з чим вимоги Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» в частині стягнення 7671,14 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не може погодитися з твердженням позивача за зустрічним позовом про невідповідність пункту 2.2 договору положенням чинного законодавства України.

Так, дійсно, відповідно до частини 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Однак, в пункті 2.2 Договору сторонами була передбачена сплата товару саме в гривнях, а зазначення іноземної валюти в цьому пункті було приведено лише задля необхідності коригування належної до сплати суми коштів до курсу гривні до іноземної валюти.

Вказаний пункт договору ніяким чином не суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що в договорі не визначена чітка валюта не відповідають фактичним обставинам справи, позаяк в Додатку №1а до договору визначено, що ціна договору визначається в еквіваленті до долару США.

В пункті 2.6 Договору поставки сторони передбачили, що товар отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в пунктах 2.7-2.12 договору та в Додатку №1а.

Відповідно до пункту 2.7 Договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума або її частина відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.

Згідно з пунктом 2.9 Договору розмір процентів, які покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюються в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору).

В додатку №1а до договору встановлений інший розмір процентів – 12% та вказаний строк нарахування процентів – 73 дня.

Вказані пункти договору повністю відповідають положенням статті 694 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Враховуючи, що договором (додатком №1а) був обумовлений певний розмір процентів за користування товарним кредитом – 234,99 доларів США, що за офіційним курсом на день звернення до суду дорівнює 1809,42 грн., вимоги Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» про стягнення цієї суми з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» суд також визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.3 Договору поставки сторони передбачили, що Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення.

При цьому, згідно з пунктом 7.6 Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за цим договором, припиняється в день виконання стороною зобов’язання, забезпеченого санкцією.

Перевіривши розрахунок пені, суд погоджується з його правомірністю, розмір пені в сумі 1299,79 грн. не перевищує граничних сум, у зв’язку з чим підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз».

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 7.5 Договору поставки сторони передбачили, що Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Отже, розмір процентів річних був збільшений за домовленістю сторін, що відповідає приписам вищевказаної статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача (позивача за зустрічним позовом) про суперечність цього пункту положенням чинного законодавства України, оскільки проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова палата у господарських справах Верховного Суду України в постанові від 19 серпня 2003 року.

З наявного в матеріалах розрахунку ціни позову вбачається, що сума річних у розмірі 1748,94 грн. обчислена Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» правомірно, а тому також підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне».

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги ЗАТ компанії «Райз» щодо стягнення збитків у сумі 8549,50 грн., з наступних підстав.

Так, в пункті 7.4 Договору поставки сторони обумовили, що Покупець відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань за цим договором. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання Покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць з наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Однак, суд звертає увагу на те, що вказана договірна умова повинна розглядатися в комплексі з нормами чинного законодавства України, що стосуються відшкодування збитків.

Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Отже, статті Господарського кодексу України застосовуються при відшкодуванні збитків, допущених при порушенні господарських зобов’язань.

В пункті 1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В пункті 2 вищевказаних Роз’яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст. 456 ЦК.

Ухвалами ГС АР Крим від 28.12.2009 р., 26.01.2010 р., 26.02.2010 р., 11.03.2010 р., 13.04.2010 р., 06.05.2010 р. суд витребував у позивача за первісним позовом обгрунтування вимоги про стягнення збитків – повний склад цивільного правопорушення.

Проте, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, Закрите акціонерне товариство компанія «Райз» не надало суду доказів заподіяння йому якихось збитків внаслідок порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків оплати товару, а лише відображення в договорі поставки умов про стягнення збитків не є достатньою підставою для такого стягнення, оскільки докази наявності негативних наслідків (власне збитків) в матеріалах справи відсутні.

Отже, вимоги ЗАТ компанії «Райз» щодо стягнення збитків у сумі 8549,50 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, первісний позов ЗАТ компанії «Райз» підлягає частковому задоволенню. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» до Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» (96230, АР Крим, Роздольненський район, с. Славне, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 00854204) на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікацій код 13980201) заборгованість в сумі 7671,14 грн., 1809,42 грн. процентів за користування товарним кредитом, пеню в сумі 1299,79 грн., 1748,94 грн. процентів річних, 421,29 грн. державного мита та 232,20 грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» заборгованості в сумі 29599,71 грн.

4.          В іншій частині первісного позову відмовити.

5.          В зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне» до Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» відмовити.

6.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.