Рішення № 9990063, 03.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010Справа №2-22/1456-2010 За позовом – Фірми «ТЕС», м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Волощук Сергія Михайловича, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 13, кв. 127

про стягнення 24536,44 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Фірма «ТЕС» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Волощук Сергія Михайловича, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24536,44 грн., у тому числі: 22833,22 грн. основного боргу, 1278,66 грн. – збитків від інфляції, 424,56 грн. – 3% річних, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов’язань з оплати придбаного за допомогою старт – карти палива у мережі АЗС позивача, не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату отриманих ПММ, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 22833,22 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

Як зазначив позивач 25.03.2009 року відповідач звернувся до позивача з питанням щодо видачі старт – карти, яка надає право на отримання палива у мережі АЗС Фірми «ТЕС».

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до наданих суду пояснень з боку позивача було встановлено, що електронна смарт – карта є електронним носієм певного грошового номіналу, з можливістю її поповнення, з метою придбання власником смарт - карти палива в мережі АЗС Фірми «ТЕС». Отримане паливо оплачується клієнтом на умовах передплати у твердій сумі на підставі рахунків, виставлених компанією (Фірма «ТЕС»). У випадку, якщо за підсумками місяця, вартість отриманого за допомогою смарт – карти палива перевищує суму передоплати. Клієнт зобов’язаний погасити компанії виниклу заборгованість на підставі рахунку компанії, а також здійснити передоплату на наступний місяць.

Згідно до витратної накладної № РН – 0001192 від 26.03.2009 року, а.с. 22, відповідачем було отримано від позивача 6 смарт – карт (ТЄС – Карт 392 Байт), загальною вартістю 300,00 грн. Факт отримання смарт – карт підтверджується довіреністю на отримання шести паливних смарт – карт, копія якої наявна в матеріалах справи, а.с. 23.

Так, на підставі отриманих відповідачем смарт – карт ним було придбано палива загальною вартістю 66333,22 грн., що крім того, підтверджується роздрібною накладною № СРЗ – 000347 від 31.03.2009 року на суму 2938,20 грн., № РН – 0001142 від 31.03.2009 року на суму 12067,23 грн., № СРЗ – 000475 від 30.04.2009 року на суму 9373,50 грн., № РН – 0001571 від 30.04.2009 року, а.с. 24-27.

Але, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату отриманого палива у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 22833,22 грн.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі – продажу палива за допомогою придбаних відповідачем смарт – карт.

19.06.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 287/09, а.с. 28, про сплату заборгованості в сумі 22833,22 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 22833,22 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1278,66 грн. – збитків від інфляції, 424,56 грн. – 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача у повному обсязі.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 червня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Волощук Сергія Михайловича (м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 13, кв. 127, банківські реквізити невідомі, ІІН 2964816271) на користь Фірми «ТЕС» (м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, рахунок № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 16512506) заборгованість в сумі 24536,44 грн., у тому числі: 22833,22 грн. основного боргу, 1278,66 грн. – збитків від інфляції, 424,56 грн. – 3% річних.

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Волощук Сергія Михайловича (м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 13, кв. 127, банківські реквізити невідомі, ІІН 2964816271) на користь Фірми «ТЕС» (м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, рахунок № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 16512506) 245,36 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Волощук Сергія Михайловича (м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 13, кв. 127, банківські реквізити невідомі, ІІН 2964816271) на користь Фірми «ТЕС» (м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, рахунок № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 16512506) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.