Ухвала суду № 99900362, 22.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 вересня 2021 року м. Київ № 640/3204/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ((

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04071, м.Київ,

вулиця Бульварно-Кудрявська, 16)

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» в частині збільшення розміру пенсії з 70 % до 85 % відповідного грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у розмірі 85 % відповідного грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року повернуто скаржнику.

19 травня 2020 року позивачу в адміністративній справі №640/3204/19 видано виконавчий лист.

До суду надійшла заява позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням не виконаного рішення по справі № 640/3204/19, в якій позивач просив судзобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення по справі № 640/3204/19 з встановленням конкретного строку.

В обґрунтування поданої заяви, позивачем зазначено, що відповідачем не виплачено суму заборгованості з 01.01.2018 по 04.02.2020 включно у розмірі 37617,52 грн.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві надіслало до суду пояснення в яких зазначено, що з 01.06.2020 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 13209,00 грн. До того ж, різницю пенсії з 05.02.2020 по 31.05.2020 в сумі 9002,48 грн. перераховано на рахунок позивача у червня 2020 року, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Також, відповідачем зазначено, що виплату заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 640/3204/19 з 01.01.2018 по 04.02.2020 в сумі 37617,52 грн. буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.

Розглядаючи в порядку спрощеного провадження подану заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства, (також далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 КАС України" № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 28.11.2019 у адміністративній справі №640/3204/19.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання рішення суду.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суб`єктом владних повноважень не доцільне у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду. Варто звернути увагу, що після пред`явлення виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження заходи процесуального здійснюються державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з`ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, відсутність підстав для її задоволення

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 252, 256, 382 України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю та ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №640/3204/19.

Ухвалу може бути оскаржено. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя А.Б. Федорчук