Рішення № 99900129, 27.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3094/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та в митному оформленні,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» звернулось до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та в митному оформленні.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/000017/2 від 22 червня 2021 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209290/2021/00190 від 22 червня 2021 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач посилався на те, що ним для митного оформлення товару (транспортного засобу) було надано митному органу ряд документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, а також підтверджували понесені витрати на транспортування вантажу від місця завантаження до перетину митного кордону України. Водночас відповідач не довів того, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, або ж такі мають ознаки підробки чи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за товар. Також відповідачем не обґрунтовано неможливості визначення митної вартості товару за ціною рахунку (тобто першим методом), натомість, митну вартість товару визначено відповідачем за шостим (резервним) методом.

Стосовно вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209290/2021/00190 від 22 червня 2021 року позивач зазначив, що оскільки прийняття митним органом такого документа є похідним від оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, яке він вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то й картка відмови також має бути скасована.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання до суду заяв по суті справи; витребувано у Галицької митниці Держмитслужби належним чином засвідчені копії всіх документів, які стали підставою для прийняття рішення №UA209000/2021/000017/2 від 22 червня 2021 року про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 07 вересня 2021 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року клопотання Івано-Франківської митниці про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача у даній справі - Галицьку митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) на її правонаступника - Івано-Франківську митницю (код ЄДРПОУ 43971364).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що в ході митного оформлення товару були виявлені суттєві розбіжності і заявлена митна вартість товару не підтверджувалась документально, зокрема, позивачем не було надано документів на спростування розбіжностей у митній декларації країни відправлення №MRN21DE560353426669E5, в п. 46 якої вказано суму 9600,00 Євро, та в рахунку-фактурі (інвойс) №AR176915 від 09 червня 2021 року, в якому вказано вартість товару 9500,00 Євро. У зв`язку з цим посадовою особою митниці направлено електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість. Проте позивач повідомив про неможливість надання таких документів безпосередньо під час митного оформлення вартості товару, у зв`язку з чим, а також з огляду на спрацювання ідентифікатора ризику 3.3.4, 3.5.2 інспектором митного оформлення було відправлено запит для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості. Внаслідок наведеного митну вартість спірного товару було визначено в сумі 16900,00 євро (з урахуванням транспортних витрат), що й призвело до прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Обґрунтовуючи визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, відповідач зазначив про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методи 2а та 2б - з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. В даному випадку неможливо було застосувати основний метод, оскільки сума, яка була зазначена в рахунку-фактурі, не підтверджена. У випадку неможливості застосування попередніх п`яти методів при визначення митної вартості товару (транспортного засобу), якщо немає можливості застосувати основний метод, застосовуються другорядні. Тому ціна транспортного засобу була визначена і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, а тому митна вартість визначена за резервним методом, про що і проводились консультації між митним органом та декларантом. У зв`язку з цим вартість транспортного засобу була визначена митним органом самостійно.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що підстави для скасування оскаржуваних рішень та картки відмови відсутні, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що на підтвердження обґрунтованості митної вартості товару було подано декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт №10 від 02 червня 2021 року, рахунок AR176915 від 09 червня 2021 року та платіжне доручення в іноземній валюті. Вказані документи підтверджуються вартість транспортного засобу 9500,00 євро. Разом з цим, позивач не заперечує того, що митній декларації країни відправлення №MRN21DE560353426669E5 дійсно вказано суму 9600,00 євро, проте на підтвердження відмінностей у вартості товару позивачем надавалась довідка ТОВ «Федик Труск Центр» від 18 червня 2021 року, якою підтверджуються понесені транспортні витрати на перевезення автомобіля (включаючи навантаження) маршрутом м. Торгау (Німеччина) та митного кордону України, яка складають 100,00 євро. Проте вказана довідка не була врахована відповідачем. На думку позивача, рахунок та платіжне доручення, які підтверджують оплату товару у розмірі 9500,00 євро, і є тими документами, які у відповідності до положень Митного кодексу України повинні використовуватися митним органом для цілей оподаткування товарів, а тому вказаних документів достатньо для визначення митної вартості товару. Водночас, зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року у задоволенні заяви Івано-Франківської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у даній справі відмовлено.

20 вересня 2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, за його відсутності.

У призначене судом на 20 вересня 2021 року о 12 год.00 хв. судове засідання відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин та враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» (код ЄДРПОУ 43851739) є юридичною особою, яке знаходиться за адресою: 60010, Чернівецька область, Хотинський район, село Перебиківці, вул. Лесі Українки, буд. 63, із здійсненням таких видів діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.32 Надання послуг таксі; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

02 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» (далі - «Покупець») та «Kraftverkehr Torgau GmbH» (далі - «Продавець») укладено контракт №10, діючий до 31 грудня 2021 року, відповідно до розділу 1 якого Продавець продає, а Покупець придбаває автомобілі (далі - «Товар»). Прийняті Продавцем замовлення Покупця фіксуються у виставленому Продавцем письмовому рахунку (проформі, інвойсі), які визначають Товар по типу, кількості та ціні. Покупець зобов`язується приймати Товар і вчасно здійснювати його оплату. Згідно з розділом 2 Контракту базова валюта контракту - євро (EUR). Ціна контракту складає загальну суму всіх поставлених партій Товару. Ціна за одиницю Товару вказана в інвойсі. Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що всі комісії, пов`язані з платежами по даному Контракту, а також з митними витратами на території України, несе Покупець. Розділом 4 Контракту встановлено, що поставка Товару здійснюється партіями зі складу Продавця. На кожну партію Товару Продавець оформлює рахунок (проформа, інвойс).

Як вбачається з рахунку AR176915 від 09 червня 2021 року (переклад документа з німецької мови на українську мову), Продавцем Kraftverkehr Torgau GmbH виписано позивачу рахунок на бувший у використанні несправний тягач MAN 18480 TGX (TO-KT 28) номер шасі НОМЕР_1 , самовивіз якого має відбутися до 18 червня 2021 року, на суму 9500,00 євро (нетто та брутто).

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 10 червня 2021 року позивачем сплачено на користь Kraftverkehr Torgau GmbH кошти в сумі 9500,00 грн на підставі Контракту від 02 червня 2021 року та інвойсу AR176915.

З метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» в особі ФОП ОСОБА_1 надано митному органу митну декларацію №209290/2021/004583, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару (сідловий тягач для буксирування напівпричіпів, марка MAN, модель TGX 18.480 (TO-KT 28) складає 9500,00 євро (графа 22, 42).

Крім указаної декларації для митного оформлення транспортного засобу також надано: рахунок-фактуру (інвойс) AR176915 від 09 червня 2021 року, контракт №10 від 02 червня 2021 року, експортну декларацію MRN21DE560353426669E5, звіт про VIN НОМЕР_1, документи на сідловий тягач.

Відповідно до митної декларації MRN21DE560353426669E5 вартість перевезеного товару становить (загальна сума) 9500,00 євро (графа 22), а статистична вартість - 9600,00.

Як вбачається зі змісту довідки №6 від 18 червня 2021 року для пред`явлення в митні органи, виданої ТОВ «Федик Труск Центр», транспортні витрати на перевезення (включаючи навантаження) автомобіля MAN TGX 18.480, держ. номер НОМЕР_2 маршрутом м. Торгау (Німеччина) до Митного кодексу України складає 100,00 євро.

Також 18 червня 2021 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Галицької митниці ДМСУ повідомлення про те, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України він не може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Просив винести рішення про митну вартість до закінчення десятиденного терміну на підставі наданих документів.

22 червня 2021 року Галицької митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2021/000017/2, яким скориговано вартість товару з 9600,00 євро до 16900,00 євро за шостим (резервним) методом митної вартості.

Водночас, стосовно обставин прийняття вказаного вище рішення та джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зазначено наступне.

Так, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) та 26) статті VІІ ГАТТ. У митного органу виниклі сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. В контракті зазначені умови поставки СРТ Чернівці, а в експортній декларації країни відправлення EXW TORGAU. В ДМВ декларантом заявлено 100 євро комісійної та брокерської винагороди, документи що б підтверджували заявлені відомості до митного оформлення не подавались. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (статті 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VІ розділ III Джерелам інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію про продаж тієї ж марки, моделі, схожої комплектації, з порівнянним пробігом. Вартість ТЗ 16800 євро, вартість транспортних витрат заявлених декларантом 100,00 євро Коригування не здійснювалося. Визначена митна вартість - 16900,00 євро.

Крім цього, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209290/2021/00190. Для забезпечення можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення, рекомендовано задекларувати митну вартість згідно Рішення про коригування митної вартості №209000/2021/000017/2 від 22 червня 2021 року.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №209000/2021/000017/2 від 22 червня 2021 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209290/2021/00190, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим варто відзначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

Водночас, у рішенні про коригування митної вартості товару не наведено того, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає вказаний вище висновок відповідача необґрунтованим та безпідставним, оскільки, як вбачається зі встановлених обставин справи, декларантом правомірно заявлено митну вартість товару 9500,00 євро, на підтвердження чого надано належні в розумінні МК України документи (контракт №10 від 02 червня 2021 року, рахунок AR176915 від 09 червня 2021 року та платіжне доручення в іноземній валюті).

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення, до вказаних документів у відповідача зауважень не було.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається і те, що позивачем було додатково подано митну декларацію країни відправлення №MRN21DE560353426669E5, в якій, зокрема, вказано суму 9600,00 євро.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження відмінностей у вартості товару позивачем надавалась довідка ТОВ «Федик Труск Центр» від 18 червня 2021 року, якою підтверджуються понесені транспортні витрати на перевезення автомобіля (включаючи навантаження) маршрутом м. Торгау (Німеччина) та митного кордону України, які складають 100,00 євро.

Проте вказана довідка безпідставно не була врахована відповідачем.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною договору, що складала 9500,00 євро.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

В порушення вимог частини другої статті 55 МК України в оскаржуваному письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобіля або неправильно визначено митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого - п`ятого методів визначення вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не довів обґрунтованості визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за шостим методом.

Доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. А саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі « 33» рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Аналогічний висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 та в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

З оскаржуваного рішення також убачається, що митним органом митну вартість ввезеного позивачем автомобіля визначено у розмірі 16900,00 евро за резервним методом, а для визначення митної вартості використано цінову пропозицію про продаж тієї ж марки, моделі, схожої комплектації, з порівнянним пробігом.

Між тим, у ході судового розгляду справи відповідачем на підставі належних та достовірних доказів не було доведено, що при коригуванні митної вартості товару позивача до уваги бралось оформлення саме з найнижчою митною вартістю та саме подібного товару.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі (16900,00 евро), які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Зазначене в сукупності свідчить про незаконність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2021/000017/2 від 22 червня 2021 року.

З огляду на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209290/2021/00190 була прийнята відповідачем у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2021/000017/2, яке є протиправним, та зважаючи, що позовна вимога про її скасування є похідною від попередньої вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав і для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування названої картки.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Отже, оскаржувані рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, натомість позивач довів незаконність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до платіжного доручення №95 від 02 липня 2021 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2270 гривень 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, і згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатським об`єднанням «ЛУА ПАРТНЕРИ» в особі Керуючого партнера Білої У.М. (далі - АО) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» (далі - Клієнт) 14 червня 2021 року було укладено Договір про надання правничої допомоги №50/21 (далі - Договір), пунктом 1 якого визначено його предмет.

Згідно з пунктом 5 Договору гонорар за послуги, що надаються АО, становить 1000,00 грн за годину роботи особи, яка надавала правничу допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні до даного Договору.

На підставі вказаного вище Договору адвокатським об`єднанням «ЛУА ПАРТНЕРИ» 10 червня 2021 року видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1026003 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» в Чернівецькому окружному адміністративному суді.

В подальшому, відповідно до звіту (акту) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №600/3094/21-а, складеного 20 вересня 2021 року та підписаним керуючим партнером адвокатського об`єднання «ЛУА ПАРТНЕРИ» Білою У.М. та клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр», останньому надано правничу допомогу на суму 15000,00 грн за такі послуги:

- консультація клієнта в офісі та визначення плану наступних дій - 1 година;

- визначення правової позиції по справі, пошук судової практики - 2 години 30 хвилин;

- підготовка позовної заяви та додатків до позовної заяви - 7 годин 30 хвилин;

- підготовка відповіді на відзив - 3 години 30 хвилин;

- підготовка до судового засідання та участь в судовому засіданні - 30 хвилин.

Таким чином, сума судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, становить 15000,00 грн за 15 годин роботи адвоката.

Як вбачається з платіжного доручення від 20 вересня 2021 року №132, Товариством з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» сплачено на користь АО «ЛУА ПАРТНЕРИ» кошти в сумі 15000,00 грн за правничу допомогу згідно Акту від 20 вересня 2021 року (справа №600/3094/21-а).

Проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 15000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві відповідач, посилаючись у тому числі на вказані процесуальні норми, вказує про завищену вартість витрат на правову допомогу, її не співмірність із складністю даної справи.

У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; з фактично витраченого представником позивача часу та складання ним лише позовної заяви та відповіді на відзив, яка, по суті, є ідентичною позовній заяві, суд вважає розмір вартості наданих послуг, визначених в акті, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому вимоги про відшкодування 15000,00 грн як витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та явно завищеними.

Отже, зважаючи на твердження відповідача у відзиві щодо зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та в митному оформленні задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/000017/2 від 22 червня 2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209290/2021/00190 від 22 червня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» (Чернівецька область, Хотинський район, с.Перебиківці, вул. Л.Українки, 63, ЄДРПОУ 43851739), відповідач - Івано-Франківська митниця (м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 159, ЄДРПОУ 43971364).

Суддя О.П. Лелюк