Рішення № 99900128, 27.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2975/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 червня 2021 року №436/13 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок в м. Чернівцях» в частині відмови ОСОБА_1 у переведенні дачного будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянка АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста;

- зобов`язати Виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняти рішення про переведення садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянка АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням позивачу протиправно відмовлено в переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянці АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста. Відмову відповідача саме за наведеної підстави позивач вважає незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нормами Житлового кодексу Української РСР та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок, не передбачено такої підстави як невідповідність генеральному плану міста. Вказане, на думку позивача, свідчить про вихід відповідачем за межі своїх повноважень, що суперечить положенням статті 19 Конституції України. Крім цього, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань, в чому саме полягає невідповідність генеральному плану міста, що у свою чергу не відповідає принципу правової визначеності. Оскаржуваним рішенням порушено права та інтереси позивача, оскільки поки будинок не переведено у статус жилого, вона не може використовувати дачний будинок як житло для себе та членів своєї сім`ї.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, враховуючи пояснення від 21 липня 2021 року №01/02-18-6287/1 щодо допущення у тексті відзиву технічної помилки, вказано наступне.

Згідно з містобудівною документацією «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційні зони обмеженого користування, які призначаються для розміщення дач, колективних садів. Відповідно до пояснювальної записки плану зонування території міста Чернівці, що є складовою Генерального плану міста, серед переважних та супутніх видів забудови в указаній зоні не передбачається розміщення індивідуальних житлових будинків. При цьому, відповідно до Генерального плану розміщення індивідуальних житлових будинків здійснюється в зоні Ж-1. Вказане, на думку відповідача, свідчить про правомірність відмови позивачу у переведенні садового будинку у житловий у зв`язку з невідповідністю наміру Генеральному плану міста Чернівців.

Крім цього, зазначено, що досліджуючи поданий позивачем згідно з пунктом 3 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, Звіт про проведення технічного огляду садового будинку (оформлений 31 травня 2021 року), відповідачем виявлено, що уповноваженою особою, яка здійснила технічний огляд, у розділі ІІ Звіту не оформлено висновок, чи відповідає садовий будинок позивача державним будівельним нормам для його переведення в житловий, у зв`язку з чим наразі відсутнє встановлення можливості його безпечної експлуатації.

Поряд з цим, відповідач, обґрунтовуючи законність оскаржуваного рішення, вказав, що при його прийнятті він виходив з того, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій розміщено садовий будинок позивача, перебуває у зоні зсуву, а також відповідно до містобудівної документації у підзоні ГЕО-2 - території, зайняті зсувами, які відносяться до несприятливих для забудови територій, а тому переведення дачного будинку позивача в житловий і постійне проживання в ньому людей у подальшому потенційно може спричинити небезпеку для їх життя і здоров`я. Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів, за відсутності інженерного захисту, не допускається.

Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру відповідач зазначив, що така не підлягає задоволенню, оскільки орган місцевого самоврядування наділений дискреційними повноваженнями у сфері надання громадянам та юридичним особам земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність. Законодавством не передбачено права адміністративного суду переймати на себе реалізацію дискреційних повноважень відповідним органом без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У наданій до суду відповіді на відзив позивач зазначила про безпідставність викладених у відзиві доводів відповідача, оскільки про такі не вказано в оскаржуваному рішенні. Також позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача стосовно дискреційності його повноважень, адже в даному випадку їй відмовлено у переведенні дачного будинку в житловий з підстав, не передбачених законом, що призвело до грубого порушення прав позивача, відновлення яких, на її думку, можливе тільки шляхом зобов`язання прийняти рішення про переведення садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянка АДРЕСА_1 .

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38716507 від 08 червня 2015 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0613 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 7310136300:24:001:0051.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83097138 від 22 березня 2017 року позивач володіє на праві приватної власності садовим будинком з належними до нього господарськими спорудами, що не є об`єктом житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 31 травня 2021 року садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , садівниче товариство « Романтик », відповідає вимогам державних будівельних норм, зазначених у розділі І цього Звіту.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 червня 2021 року №436/13 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок в м. Чернівцях» відмовлено громадянці ОСОБА_1 у переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянка АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста.

Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8-1 Житлового кодексу Української РСР (в редакції на час виникнення спірних відносин) громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

На виконання вимог указаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» від 29 квітня 2015 року №321, якою затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки (далі - Порядок №321 в редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно пункту 2 Порядку №321 переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.

Відповідно до пункту 3 Порядку №321 для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:

копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку (крім випадку, коли право власності на такий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий;

звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.

Пунктом 4 Порядку №321 передбачено, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав:

неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов`язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).

Згідно пункту 5 Порядку №321 місцева рада у триденний строк з дня прийняття рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки видає або надсилає власникові рекомендованим листом з описом вкладення рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок із зазначенням його адреси (рішення про відмову в переведенні разом з поданими документами).

Рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.

Отже, Порядком №321 передбачено перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок. Переведення дачних і садових будинків в жилі є процедурою, яка передбачає надання садовому будинку статусу житлового за умов відповідності даної споруди будівельним стандартам, що висуваються до житлових домоволодінь.

Поряд з цим відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI у редакції на час виникнення спірних відносин) відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пунктів 7, 8, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частиною другою статті 5 Закону №3038-VI визначено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Приписами частин першої та другої статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Враховуючи наведені норми, суд звертає увагу на те, що згідно з містобудівною документацією «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційні зони обмеженого користування, які призначаються для розміщення дач, колективних садів.

Так, відповідно до наданого відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10 вересня 2021 року викопіювання з схеми зонування території м. Чернівці та доданою до відзиву пояснювальною запискою до містобудівної (проектної) документації «Коригування Генерального плану м. Чернівців» (План зонування території міста) земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційній зоні обмеженого користування, яка призначається для розміщення дач, колективних садів. Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок у таких зонах: садові будинки; сади, городи; вирощування сільськогосподарських культур: овочів, фруктів, квітів. Супутні види забудови та іншого використання: господарські будівлі для зберігання садового інвентаря, городньої продукції та ін., надвірні вбиральні, приміщення для охорони колективних садів, майданчики для сміттєзбірників, громадські резервуари для зберігання води, протипожежні водоймища, парковки (в межах особистих земельних ділянок без порушення принципів добросусідства), відкриті тимчасові автостоянки.

Крім цього, відповідно до викопіювання з схеми зонування за інженерно-геологічним регламентом, наданого також відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10 вересня 2021 року, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться у підзоні ГЕО-2, тобто перебуває у зоні зсуву.

Згідно ж доданою до відзиву пояснювальною запискою до плану зонування території міста Чернівці, підзона ГЕО-2 - це території, зайняті зсувами, відносяться до несприятливих для забудови територій. Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів не допускається (за відсутності інженерного захисту).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки діючим Генеральним планом міста Чернівці, в тому числі Планом зонування території міста Чернівці, не передбачено можливість використання рекреаційних зон обмеженого користування для розміщення житлових будинків, а розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів не допускається і такі території (підзона ГЕО-2) відносяться до несприятливих для забудови територій, то, на переконання суду, відповідачем обґрунтовано та законно відмовлено позивачу у переведенні садового будинку у жилий.

При прийнятті оскаржуваного рішення від 23 червня 2021 року №436/13 відповідач обґрунтовано керувався даними Генерального плану міста Чернівці як основним видом містобудівної документації, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, та правомірно відмовив ОСОБА_1 у переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянка АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста.

Посилання позивача на те, що невідповідність генеральному плану міста не передбачено підставою відмови у переведенні садового будинку у житловий згідно з Порядком №321 суд оцінює критично, оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, внаслідок чого може бути застосована виключно в частині положень, що не суперечать вимогам закону. Такий підзаконний нормативний акт не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку, визначеного частиною другою статті 19 Конституції України, застосовувати й інші норми законодавства (зокрема, ЗК України, Закон №3038-VI) при вирішенні питання переведення садового (дачного) будинку в житловий.

Поряд з цим, вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити, що питання будівництва, обслуговування того чи іншого об`єкту нерухомого майна, нерозривно пов`язані з земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розташований. Наявність того чи іншого об`єкта нерухомості повинен відповідати цільовому призначенні земельної ділянки та їй відповідати.

Згідно частини першої статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції на час виникнення спірних відносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких виділяють землі рекреаційного призначення та землі житлової та громадської забудови.

У свою чергу, відносно кожної із зазначеної категорії земель, іншими положеннями ЗК України визначено порядок їх використання.

Згідно частини другої статті 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Як вбачається з наявного у справі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38716507 від 08 червня 2015 року, а також з наданої відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів Інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка (кадастровий номер 7310136300:24:001:0051), на якій розташованим належний ОСОБА_1 садовий будинок, який вона бажає перевести у житловий, має цільове призначення «для ведення індивідуального садівництва», категорія земель «землі сільськогосподарського призначення».

Відповідно до частини третьої статті 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Суд звертає увагу на те, що Земельним кодексом України не передбачено можливість використання земельних ділянок за категорією земель «землі сільськогосподарського призначення» із цільовим призначенням «для ведення садівництва» для розташування на них саме жилих будинків. Такі повинні розміщуватись на земельних ділянках із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку», які відносяться до іншої категорії земель - земель житлової та громадської забудови (статті 38 - 42 ЗК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав як для задоволення позовних вимог що стосуються рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 червня 2021 року №436/13, так і позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « Романтик » ділянка АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

На переконання суду, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому даний позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір, судом відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які регулюють спірні відносини, викладені у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №818/57/18.

Поряд з цим суд критично оцінює наведені у позовній заяві посилання позивача в підтвердження своєї позиції на постанову Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі №363/541/16-а, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію суду касаційної інстанції, про що, зокрема, указано у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17.

Крім аналізу наведених вище норм матеріального права та їх застосування до встановлених обставин цієї справи, судом враховано і правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові, яка була прийнята пізніше від тієї, на яку міститься посилання посилається у позові. До того ж, варто зазначити, що обставини у справі №818/57/18, висновки у якій щодо застосування норм матеріального права враховано при вирішенні цього спору, є подібними до обставин цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено безпідставність даного позову, а тому суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні повністю.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач - Виконавчий комітет Чернівецької міської ради - (м. Чернівці, площа Центральна, 1, ЄДРПОУ 04062216).

Суддя О.П. Лелюк