Рішення № 9989960, 27.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2010Справа №2-12/1844-2010 За позовом: Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (95034 м. Сімферополь, вул. Київська, 78)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія профспілок МВС» (95053 м. Сімферополь, вул. Стевена, 14);

2. Фонд майна Автономної Республіки Крим (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

про визнання додаткової угоди до договору оренди частково недійсною

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Халецька Т.І. представник, довіреність №433/01-34/01 від 09.04.2010 р.

Від відповідача – 1. не з’явився;

2. Мельніков І. В., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №130-Д від 31.12.2009

Суть спору: Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія профспілок МВС» про визнання Додаткової угоди №1 до Договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 17.03.2008 р. у частині пунктів 1, 3, 4 недійсною.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.04.2010 р. до участі у справі в якості другого відповідача залучений Фонд майна Автономної Республіки Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 березня 2009 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та ТОВ «Будівельна компанія профспілок МВС» була підписана Додаткова угода №1 до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 17.03.2008 р., умови якої сприяють виникненню збитків та ускладнення господарської діяльності позивача.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія профспілок МВС» явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про причини нез’явлення суд не повідомив. Про день та час судового засідання був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Представник другого відповідача позов не визнає за мотивами, викладеними у письмовому відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 року у справі № 2-4/861-2008 на Фонд майна АР Крим був покладений обов’язок протягом десятиденного строку з дати набрання рішенням законної сили укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія профспілок МВС» строком на 15 років договір оренди державного нерухомого майна - приміщення загальною площею 399,0 кв. м. їдальні, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі, за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 78, що знаходиться на балансі Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус». У разі не укладення договору у визначений десятиденний строк відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення він мав вважатися укладеним у редакції, що є запропонована товариством.

Рішення Господарського суду АРК від 07.03.2008 року у справі № 2-4/861-2008 не оскаржено та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено судом в десятиденний строк після набрання судовим рішенням у справі № 2-4/861-2008 між Фондом майна АР Крим і ТОВ «Будівельна компанія профспілок МВС» договору оренди у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками не складалось.

З огляду на п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 року у справі № 2-4/861-2008, приписи ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, норми якого поряд із законом України «Про оренду державного та комунального майна» є спеціальними щодо норм ст. 640, 793 Цивільного кодексу України стосовно нотаріального посвідчення та реєстрації договору найму (оренди), договір оренди нерухомого майна - приміщення загальною площею 399,0 кв.м. їдальні, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі, за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 78, що знаходиться на балансі Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» з набранням законної сили має вважатися таким, що є укладеним у редакції запропонованій ТОВ «Будівельна компанія профспілок МВС».

Пунктом 1.1. Договору оренди передбачено, що Орендодавець передає майно, що належить Автономній Республіці Крим – нежитлові приміщення загальною площею 399,0 кв.м. їдальні, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі, за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 78, що знаходиться на балансі Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус», а Орендар приймає його у строкове платне користування за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 1.2. Договору, орендодавець, враховуючі що зазначене майно знаходиться на балансі Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (Балансоутримувач), доручає Балансоутримувачу підписати акт приймання-передачі майна, зазначеного в п. 1.1.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Орендар вступає в строкове платне користування майном на строк, зазначений у цьому договорі, з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що Орендодавець зобов’язується передавати Орендарю за участю Балансоутримувача в оренду майно, що належить Автономній Республіці Крим, згідно з п. 1.1 цього договору. Акт приймання-передачі майна підписується одночасно з цим договором.

Також, пунктом 10.1 визначено, що Договір діє 15 років.

У подальшому, 02 червня 2008 року між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» та ТОВ «Будівельна компанія профспілок МВС» підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі КРВП «Кримтролейбус».

30 березня 2009 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія профспілок МВС» (Орендар) підписана Додаткова угода №1 до договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 17.03.2008 р., умовами якої внесені зміни до низки пунктів Договору.

Так, пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 30.03.2009 р. пункт 2.1. викладений в наступній редакції: «Орендар вступає в строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі між Балансоутримувачем і Орендарем та укладенням додаткової угоди між орендодавцем і Орендарем (враховуючі вимоги ст. 212 Цивільного кодексу України)».

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 1 від 30.03.2009 р., пункт 7.1. договору оренди викладений у наступній редакції: «Передати Орендарю за участю Балансоутримувача в оренду нерухоме майно, що належить Автономній республіці Крим, згідно з п. 1.1 цього Договору. Орендар вступає в строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі між Балансоутримувачем і орендарем та укладенням додаткової угоди між Орендодавцем і орендарем (враховуючи вимоги ст. 212 Цивільного кодексу України)».

Пунктом 4 Додаткової угоди від 30.03.2009 р. передбачено викласти пункт 10.1. договору оренди у наступній редакції: «Договір укладено строком на 15 років з відкладальною обставиною (ст. 212 Цивільного кодексу України). Договір набирає чинності з початку фактичного використання орендованим майном і укладанням додаткової угоди між Орендодавцем і орендарем.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши надані докази, доходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсними пунктів Додаткової угоди від 30.03.2009 р. до Договору оренди нерухомого майна від 17.03.2008 р. обгрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно частини третьої зазначеної статті у разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 207 Господарського кодексу України визначається, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оспорювані положення додаткової угоди стосуються безпосередньо прав та законних інтересів позивача, який як балансоутримувач майна за договором оренди мав отримувати 30 % від орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, на яку містяться посилання у додатковій угоді, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

ТОВ ««Будівельна компанія профспілок МВС» реалізувало своє волевиявлення щодо оренди нерухомого майна, майно було передано йому в користування.

Судом критично оцінюється надана Фондом майна АРК довідка від 18.03.09 р. стосовно невикористання орендарем приміщення їдальні адже після підписання акту приймання-передачі майна 02.06.2008 р. зворотнього акту щодо повернення майна не складалося.

На думку суду застосування у даному випадку положень ст. 212 ЦК України щодо відкладальної обставини не є обґрунтованим.

За змістом ст. 2 закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Як слідує з рішення господарського суду АРК від 07.03.2008 р. у справі № 2-4/861-2008 згода на передачу нерухомого майна в оренду від органу управління – Міністерства житлово-комунального господарства була надана з метою належного та ефективного використання майна, управління яким здійснюється АР Крим.

Фактичне звільнення орендаря від внесення орендної плати за передане в користування майно не можна вважати належним та ефективним використанням майна, управління яким віднесено до компетенції АР Крим.

Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України за № 1774 від 23.08.2000 р., не містить положень стосовно відкладальних обставин.

Фондом майна АРК не надано суду доказів щодо затвердження Верховною радою АР Крим типового договору оренди, який би містив положення щодо укладання договору оренди з відкладальною обставиною.

У позовній заяві не наводилось доводів щодо невідповідності договору Типовому договору оренди, проте суд виходить з того, що за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлення певних обставин має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Крім того, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, на що звертається увага у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.06.2009 р.

Отже, умови оспорюваної угоди сприяють виникненню збитків та ускладненню господарської діяльності позивача, позбавляючи право на отримання частки орендної плати за користування майном, не відповідають приписам норми ст. 212 Цивільного кодексу України, нормам ст. 10 закону України «Про оренду державного та комунального майна» наслідком чого має бути задоволення позовних вимог.

Суд звертає увагу, що у рамках даної справи не підлягають встановленню обставини, щодо того чи міг орендар використовувати передане майно належним чином, встановлення відповідних обставин може бути предметом дослідження у іншій справі.

З огляду на положення ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що відповідні судові витрати мають бути покладено на сторону договору –орендаря – ТОВ «Будівельна компанія профспілок МВС».

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати Додаткову угоду № 1 до Договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 17.03.2008 р. у частині п. 1, п. 3, п. 4 недійсною.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія профспілок МВС» (95053 м. Сімферополь, вул. Стевена, 14, ідентифікаційний код 34459054) на користь Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (95034 м. Сімферополь, вул. Київська, 78, ідентифікаційний код 03328391) судові витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн., та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іллічов М.М.