Рішення № 99897039, 27.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2021 р. справа № 300/3505/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 11 928,21 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган, орган стягнення) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_2 , платник податків) про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки в загальному розмірі 11 928,21 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57, підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України не сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосованого податковими повідомлення-рішеннями №0056808-5302-0909 від 11.05.2018, №0077214-5313-0909 від 31.05.2019, №0070434-5333-0909 від 29.05.2020 в загальному розмірі 11 928,21 гривень. Вказані грошові зобов`язань є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов`язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становив 11 928,21 гривень, і несплачений ОСОБА_1 до бюджету.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.17).

Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 14.07.2019 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с.15).

29.07.2021 на електронну адресу суду і 02.08.2021 поштовим зв`язком на адресу суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої ОСОБА_1 не значиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-24, 29-30).

Окрім вказаного судом 06.09.2021 направлено електронним і поштовим зв`язком до Центру надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.36-38).

На адресу суду 10.09.2021 надійшла відповідь Управління надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради за №73 від 09.09.2021, за змістом якої місце реєстрації ОСОБА_1 не відоме (а.с.40-41).

У зв`язку із вказаним суд у даному випадку застосував положення частини 1 статті 130 КАС України, за правовим регулюванням яких відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

Судом 31.08.2021 розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про розгляд адміністративної справи №300/3505/21 (а.с.31).

З`ясувавши, після відкриття провадження у справі, невідповідність адміністративного позову вимогам, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021, позовну заяву залишено без руху (а.с.42-43).

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.09.2021 (а.с.42-43, 49-50), Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 24.09.2021 про продовження розгляду справи.

Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду (частина 3 статті 30 КАС України).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2021 надіслана відповідачу за адресою, зазначену позивачем в адміністративному позові: АДРЕСА_1 (а.с.18). Однак, 22.07.2021 дана ухвала повернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.25-28).

Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина 11 статті 126 КАС України).

Ухвала про відкриття провадження у справі в силу вимог частини 1 статті 174 КАС України надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

З урахуванням вказаного, а також беручи до уваги те, що судом відправлено ухвалу про відкриття провадження у справу саме за реквізитами адреси, яка міститься у позовній заяві, то в силу вимог частини 11 статті 126, частини 1 статті 174 і пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України коментована ухвала суду вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).

Відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у Вінницькій області як платник податків (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи (стаття 36 ПК України).

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10, підпунктів 265.1.1. пункту 265.1. статті 265 ПК України відноситься до місцевих податків.

Виходячи із положень підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України відповідач є платником орендної плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Досліджуючи обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла у результаті несплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Підпунктами 266.1.1., 266.2.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1., 266.3.2. пункту 263.3. статті 263 ПК України).

За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (підпункт 266.6.1. 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Згідно вимог підпункту 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПУ України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податковий борг виник у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Так, Головним управління Державної податкової служби у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0056808-5302-0909 від 11.05.2018, №0077214-5313-0909 від 31.05.2019, №0070434-5333-0909 від 29.05.2020, якими відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 рік в сумі 3 440,00 гривень, за 2018 рік в сумі 4 002,23 гривень і за 2019 рік в сумі 4 485,98 гривень, що в загальному становить 11 928,21,00 гривень (а.с.6).

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані 23.07.2018, 24.06.2019 і 20.06.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Однак повернулися на адресу податкового органу із відміткою національного поштового оператора АТ "Укрпошта" - "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.7, 8).

Пунктом 58.3. статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До набрання чинності Законом №466-IX від 16.01.2020 пунктом 58.3. статті 58 ПК України було визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

За змістом пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як визначено пунктом 45.1. статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно пункту 63.5. статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, відповідно до положень пункту 70.7. статті 70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3. статті 42 ПК України).

Варто наголосити, що усі громадянам України - платникам податків в силу вимог Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів" від 22.12.1994 за №320/94-ВР (надалі по тексту також - Закон №320/94-ВР) присвоювалися (присвоєно) ідентифікаційні номера, а надалі реєстраційні номера облікової картки платника податків.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону №320/94-ВР до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які, поряд з іншими, проживають в Україні, мають об`єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов`язані сплачувати податки та інші обов`язкові платежі.

Реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників (частина 2 статті 5 Закону №320/94-ВР)

Абзацом 5 частини 3 статті 5 Закону №320/94-ВР визначено, що під час реєстрації до облікової картки фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів, серед іншого, вносяться дані про місце проживання.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону №320/94-ВР на підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов`язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об`єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Як було визначено приписами частини 3 статті 9 Закону №320/94-ВР фізичні особи - платники податків та інших обов`язкових платежів, зобов`язані:

- зареєструватися у Державному реєстрі з моменту виникнення об`єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов`язкових платежів;

- подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

На реалізацію коментованого закону Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ за №43 від 27.01.1998 "Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків" (надалі по тексту також - Положення №43).

Пунктом 1.3 Положення №43 визначалося, що фізичній особі - платнику податків та інших обов`язкових платежів надається ідентифікаційний номер, який надсилається до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи.

Згідно із пунктом 2.1 Положення №43 для отримання Картки громадянин України пред`являє паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт).

Виготовлені Картки розсилаються до органів державної податкової служби за місцем проживання фізичних осіб або за місцем отримання доходів, чи за місцезнаходженням об`єкта оподаткування (підпункт 2.17.2. пункту 2.17 Положення №43).

До отримання документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство, Картки неповнолітнім фізичним особам в силу вимог пункту 2.3 Положення №43 видавалися одному з батьків за наявності свідоцтва про народження дитини та паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з унесеними до нього відомостями про місце проживання або тимчасового перебування.

Окрім вказаного, положеннями пунктів 8.1. і 8.2. було регламентовано, що інформація щодо реєстраційних даних про фізичну особу коригується у разі, якщо в установленому законодавством порядку змінилися дані, що містяться у Картці. У разі виникнення змін у реєстраційних даних, що містяться у Картці, фізична особа протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов`язана повідомити про необхідність коригування реєстраційних даних про неї орган державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.

В подальшому, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.11.2008 за №722 затверджено Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (надалі по тексту також - Порядок №722).

Згідно пункту 6.3. Розділ II Порядку №722 працівник органу державної податкової служби у разі подання Облікової картки, поряд з іншим, зобов`язаний за даними відповідного рівня Державного реєстру, паспортного документа чи шляхом опитування фізичної особи - платника податків пересвідчитись у відсутності реєстрації фізичної особи - платника податків, установити, чи не змінювала фізична особа - платник податків прізвище, ім`я або по батькові, місце проживання, дату народження чи інші дані, які включаються до Облікової картки.

Відповідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №722 у разі виникнення змін та/або уточнень у реєстраційних даних фізична особа - платник податків протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов`язана подати Повідомлення до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання (у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання).

Надалі, аналогічні за містом норми щодо обов`язку платника податків у випадку наявності об`єктів оподаткування здійснити подання відповідних документів для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, а також в частині обов`язку у випадку виникнення змін у власних облікових даних, в тому числі при зміні місця проживання (податкової адреси), на подання до відповідного податкового органу відповідних даних, окрім Податкового кодексу України (з 01.01.2011) визначалися в таких нормативно правових актах :

- наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 за №954 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України";

- наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 за №779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків";

- наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 за №822 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків".

Згідно наявної в матеріалах справи відомості із центральної бази даних Державної податкової служби Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 07.04.2021 податкова адреса ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 (а.с.4).

Як повідомив позивач, у Головному управлінні ДПС в області відсутні будь-які інші офіційні дані, які б свідчили про нову адресу проживання позивача, а сама ОСОБА_1 не повідомляла контролюючий орган про зміну адреси, як це передбачено положеннями ПК України (а.с.49-50).

В силу правового регулювання коментованих вище нормативно-правових актів у суду відсутні сумніви щодо достовірності відомостей про податкову адресу ОСОБА_1 , занесених до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а.с.4).

Податкові повідомлення-рішення №0056808-5302-0909 від 11.05.2018, №0077214-5313-0909 від 31.05.2019, №0070434-5333-0909 від 29.05.2020 надіслані контролюючим органом на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яка відповідала її податковій адресі згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Таким чином, суд вважає дотримання відповідачем порядку надіслання податкових повідомлень-рішень №0056808-5302-0909 від 11.05.2018, №0077214-5313-0909 від 31.05.2019, №0070434-5333-0909 від 29.05.2020, визначений пунктом 42.2. статті 42 Кодексу , оскільки такі надіслані на податкову адресу відповідача та за останнім відомим місцезнаходженням ОСОБА_1 .

Не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №826/11455/15.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.- 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0056808-5302-0909 від 11.05.2018, №0077214-5313-0909 від 31.05.2019, №0070434-5333-0909 від 29.05.2020, суд приходить до переконання, що грошове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 11 928,21 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

Як слідує з матеріалів справи Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (21028 0217814 4) направлено на податкову адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" за №2599-13 від 05.10.2020. Однак вказана вимога повернулася на адресу позивача із відміткою поштової служби "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.9). У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суми податкового боргу фізичної особи ОСОБА_1 станом на 06.07.2021, податковими повідомлення-рішеннями №0056808-5302-0909 від 11.05.2018, №0077214-5313-0909 від 31.05.2019, №0070434-5333-0909 від 29.05.2020, податковою вимогою форми "Ф" за №2599-13 від 05.10.2020, витягом із облікової картки платника податків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які містяться в матеріалах справи (а.с.3, 5, 6, 9).

Таким чином, суд приходить до висновку, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11 928,21 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 11 928,21 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов`язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 11 928,21 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов`язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 11 928,21 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11 928,21 гривень (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень двадцять одну копійку).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44069150), вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028;

відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ;

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.