Рішення № 99895658, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/14400/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Дніпровської міської ради про відмову ОСОБА_1 в участі у конкурсі на заміщення посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради на підставі посилання на Закон України «Про очищення влади».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.07.2021 року позивачем було подано до відповідача документи щодо участі у конкурсі на заміщення посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради. 28.07.2021 року позивачем отримано лист №7/8-1803, в якому зазначено, що до позивача застосовується заборона, передбачена ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», оскільки позивач в період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року обіймав посаду, зазначену в п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади». У зв`язку з чим, позивачу відмовлено в участі у конкурсі на зміщення вакантної посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради. Також позивач зауважив, що національне законодавство про люстрацію встановлює презумпцію співучасті у вчиненні злочину та містить покарання вдвічі довше, ніж покарання, передбачене кримінальним законодавством. На особу, щодо якої застосовано люстраційні санкції, повинні поширюватись гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, поки його вину не буде доведено в законному порядку. Окремо позивач зазначив, що Парламентська Асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ №1096 (1996) дійшла висновку, що «люстрація» застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.09.2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що оскільки позивача в період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року обіймав посаду, зазначену в п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», до нього застосовано заборону, передбачену Законом України «Про очищення влади» щодо займання відповідних посад. Також відповідач зауважив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення відповідачем прав позивача, а всі аргументи позивача ґрунтуються виключно на формальній критиці чинного законодавства України. Окремо відповідач зауважив, що позивач відмовився від складання іспиту при проходженні конкурсу на вказану посаду, у зв`язку з чим було призначено іншу особу на дану посаду. На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 було подано до Дніпровської міської ради документи щодо участі у конкурсі на заміщення вакантної посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.

26.07.2021 року Дніпровська міська рада листом за №7/8-1803 повідомила ОСОБА_1 , що у період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року він обіймав посаду, зазначену у п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», у зв`язку з чим до нього застосовано заборона, передбачена ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», а саме: неможливість обіймати протягом 10 років з дня набрання чинності Законом посад, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).

Як встановлено судом з витягу із протоколу №10 засідання конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників, заступників керівників та працівників виконавчих органів міської ради від 28.07.2021 року, ОСОБА_1 від складання іспиту відмовимся та рекомендовано ОСОБА_2 на посаду голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради.

30.07.2021 року розпорядженням №3-30/7-рк Дніпровського міського голови призначено з 02.08.2021 року ОСОБА_2 на посаду голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 05.06.2013 року по 31.12.2013 року обіймав посаду керівника Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

16.10.2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" № 1682-VII від 16.09.2014 (далі - Закон №1682-VII).

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно п.10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, а саме - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема, Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:

- забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;

- забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);

- забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що на посаду, яку позивач обіймав у період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року, поширюється дія Закону №1682-VІІ, означене не заперечується позивачем у позовній заяві.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

17.10.2019 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Полях та інші проти України" (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24.02.2020 року набуло статусу остаточного, та стосувалося звільнення п`ятьох державних службовців на підставі приписів Закону України «Про очищення влади».

У цьому рішенні ЄСПЛ визнав, що звільнення заявників на підставі Закону №1682-VII становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя.

ЄСПЛ зазначив, що застосування до заявників встановлених Законом №1682-VII заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли ОСОБА_3 був Президентом України (п. 294).

У ситуації заявників у справі "Полях та інші проти України" ЄСПЛ констатував, що передбачені Законом №1682-VII заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на посаду задовго до того, як ОСОБА_3 став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади ОСОБА_3 . Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом №1682-VII, є прихід до влади ОСОБА_3 , а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа. Суд уважає, що обмежувальні заходи такої суворості не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави (п. 299-300).

У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників.

Аналіз вказаного рішення ЄСПЛ та встановленого у ньому порушення статті 8 Конвенції щодо всіх заявників, дозволяє дійти висновку, що застосований до заявників законодавчий механізм очищення влади (люстрації), визначений Законом №1682, суперечить верховенству права, оскільки порушує права людини, поважати які Україна взяла на себе міжнародні зобов`язання, ратифікувавши Конвенцію, а тому його застосування становить порушення положень Конвенції.

Імплементуючи цей підхід, у постанові від 03.06.2020 року у справі №817/3431/14, що стосувалася люстрації, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у питанні застосування заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) закон не передбачав жодних реальних процедурних гарантій, за якими особи мали б можливість довести, що, незважаючи на посаду, яку вони обіймали, вони не брали участі в будь-яких порушеннях прав людини і не вживали або не підтримували антидемократичні заходи.

Без встановлення зв`язку між указаними особами та узурпацією влади неможливо дійти висновку, що було досягнуто легітимної мети Закону №1682-VII - недопущення до участі в управлінні державними справами саме осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Отже, не можливо і дійти висновку, що було досягнуто справедливого балансу між захистом інтересів демократичного суспільства, з одного боку, та повагою до прав позивача - з іншого.

Тож заборона перебування на зазначених у Законі №1682-VII посадах та, як наслідок, звільнення з цих посад, розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, що вказує на невідповідність меті й принципам Закону №1682-VII, визначеним у частині другій статті 1 цього Закону.

Суд зазначив, що відсутність у Законі №1682-VII процедури та механізму, які б визначали індивідуальний підхід під час застосування встановлених ним заборон, не знімає обов`язку із суду застосовувати індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору за критеріями правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що кореспондує положенням частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017).

Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд дійшов висновку, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку із узурпацію влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ч.1 ст.7 Закону №1682-VII передбачає, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.

Як встановлено судом з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1 , не перебуває на обліку в даному реєстрі.

Оцінюючи обмеження, застосовані до ОСОБА_1 під час проходження участі у конкурсі на заміщення посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, суд вважає їх непропорційними, невиправданими та не такими, що є «необхідними у демократичному суспільстві».

Аналізуючи рішення Дніпровської міської ради про відмову ОСОБА_1 в участі у конкурсі суд зазначає, що застосовані відповідачем до позивача заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом, без переконливих підстав, які б доводили, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки позивача. Суд звертає увагу, що дані обмеження були застосовані лише на підставі висновку, що позивач в певний період перебував на певній посаді, коли ОСОБА_3 обіймав посаду Президента України. В свою чергу, будь-яких доказів або фактів які б доводили відсутність у позивача демократичних принципів державної організації або його причетність до корупції, відповідачем в даному рішенні не зазначено, як і не надано до суду.

В свою чергу, суд зазначає, факт не внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру осіб може слугувати фактом пасивної поведінки з боку Держави, в особі Міністерства юстиції України, стосовно дотримання Закону України «Про очищення влади» та застосування обмежень, які не ґрунтуються на верховенстві права та законності.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відмова Дніпровської міської ради ОСОБА_1 в участі у конкурсі на заміщення посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради на підставі Закону України «Про очищення влади» не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, зокрема, є непропорційною, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції.

Щодо тверджень відповідача, що позивач відмовився від складання іспиту, суд зазначає, що факт відмови позивача від складання іспиту не є предметом розгляду даної адміністративної справи, оскільки складання іспиту є завершальною стадією конкурсу, в свою чергу, відмова участі у якому є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Отже, суд не приймає до уваги дані доводи відповідача, як такі, що не стосуються предмету розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, виходячи з принципу верховенства права та законності, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн. відповідно до квитанція №0.0.2236020294.1 від 18.08.2021 року підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул. Д. Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання рішення протиправним - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Дніпровської міської ради про відмову ОСОБА_1 в участі у конкурсі на заміщення посади голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради на підставі посилання на Закон України «Про очищення влади».

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул. Д. Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський