Ухвала суду № 99895394, 20.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 вересня 2021 р. Справа № 160/16852/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення факту зловживання процесуальними правами позивачем та накладення на нього штрафу в дохід держави та про закриття провадження у адміністративній справі №160/16852/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.09.2018 року №000112513090436 на суму 31357,29 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись з ухвалою про закриття провадження від 15.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у справі №160/16852/20 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

28.07.2021 року адміністративна справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Третього апеляційного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №160/16852/20 розподілено судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 27.08.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, даною ухвалою замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

25.08.2021 року представником відповідача подано заяву про встановлення факту зловживання процесуальними правами позивачем та накладення на нього штрафу в дохід держави, а також про закриття провадження у справі.

В обгрунтування заяви зазначено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі №160/7602/19 вже було вирішено вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №000112513090436 від 14.09.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 31 357,29 грн. Недопустимість повторного звернення з вимогами, щодо яких є таке, що набрало законної сили судове рішення, обумовлено загальним принципом, визначеним у п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України в якості основної засади судочинства - обов`язковість судового рішення.

Розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/7602/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій останній, серед іншого, просив визнати нечинною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.09.2018 року № 000112513090436 на суму 31357,29 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 160/7602/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 160/7602/19 залишено без змін.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі №160/7602/19 набрало законної сили 06.02.2020 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами, а також обставинами і нормами права, які дозволяють особі звернутись до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Звертаючись до суду із заявою про закриття провадження у даній справі, представник відповідача посилається на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було вирішено вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №000112513090436 від 14.09.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 31357,29 грн.

Разом з тим, з позовної заяви, що розглядається, вбачається, що позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідачем помилково визначено суму податкового зобов`язання щодо об`єкту оподаткування нежитлових приміщень поз.2, 13 в будівлі комерційного призначення з торговими приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 на І поверсі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать позивачу, але у зв`язку з тим, шо загальна площа вищезазначених приміщень складає 15,1 кв.м., а не 637,3 кв.м.

Отже, позивач вказує, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000112513090436 від 14.09.2018 стали помилкові дані в інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, спірним у справі № 160/7602/19 та у справі № 160/16852/20 є питання правомірності висновків контролюючого органу про визначення сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (предмет спору), втім, підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000112513090436 від 14.09.2018 у цих справах є різними, оскільки у справі № 160/16852/20 позивач посилається на обставини, які не були і не могли бути покладені в основу позову у справі № 160/7602/19, а саме: внесення 24.07.2020 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису щодо належного позивачеві нерухомого майна.

Таким чином, доводи відповідача про те, що спір у межах даної справи і спір у справі № 160/7602/19 пов`язані підставами виникнення, є безпідставними.

За таких обставин, наведене вище виключає можливість застосування наслідків, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі відсутні.

Щодо заяви в частині встановлення факту зловживання процесуальними правами позивачем та накладення на нього штрафу в дохід держави, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 144 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Статтею 145 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заходом процесуального примусу, зокрема, є штраф.

За змістом ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Отже, застосування заходу процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду і пов`язується з наявністю певних підстав і умов, зокрема, тих, що зазначені у ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України як підстава для визнання зловживанням процесуальними правами.

У даному випадку суд не знаходить підстав для застосування таких заходів, оскільки обставини справи не свідчать про те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача в частині встановлення факту зловживання позивачем своїми процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 18.08.2021 року по 03.09.2021 року та з 08.09.2021 року по 10.09.2021 року у відпустці, та з 13.09.2020 року по 17.09.2020 року на навчанні, заяву вирішено - 20.09.2021 року.

Керуючись ст.ст. 45, 144, 145, 149, 170, 238, 241-244, 248, 250, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення факту зловживання процесуальними правами позивачем та накладення на нього штрафу в дохід держави та про закриття провадження у адміністративній справі №160/16852/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець