Рішення № 99895377, 09.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Справа № 160/7122/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Кіровоград, РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , як матері неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої листом від 10,03.2021 року № 6928-3093/К-01/8-0400/21;

- зобов`язати відділ розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, тел. 067 195 53 51) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Кіровоград, РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , пенсію в разі втрати годувальника, як матері неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.06.2019 року.

В обгрунтування позовної заяви вказано, що 19.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії неповнолітній донці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пенсію у зв`язку з втратою годувальника на малолітню доньку позивач почала отримувати з грудня 2020. Однак позивач звернулась до відповідача із заявою з питання строків призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_2 , в якому просила зробити перерахунок пенсії з моменту народження доньки, а саме з 06.06.2019. Проте, 10.03.2021 отримала письмову відмову, оформлену листом №6928-3093/К-01/8-0400/21. Позивач не погоджується із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії на неповнолітню дочку в разі втрати годувальника з дати її народження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

16.08.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне.

На підставі заяви позивача від 19.10.2020 Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено подання про призначення пенсії від 26.10.2020 за № 1787 та матеріали для призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дочку відповідно до Закону № 2262.

06.11.2020 Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області направлено документи на призначення пенсії позивачу в разі втрати годувальника.

За померлого годувальника ОСОБА_3 відповідно до статті 41 Закону №2262 призначено одну спільну пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачу наступним членам сім`ї загиблого: - матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, відповідно до наданих документів позивачу з 01.12.2020 було виділено частку пенсії в разі втрати годувальника за померлого ОСОБА_3 . Для призначення пенсії позивачу з більш раннього строку немає законних підстав. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Неповнолітня донька позивача - ОСОБА_2 - є дитиною ОСОБА_3 (а.с. 13).

Батько неповнолітньої дитини ОСОБА_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 22.03.2019 (а.с. 14).

За померлого годувальника ОСОБА_3 відповідно до ст. 41 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 призначено одну спільну пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачу та наступним членам сім`ї загиблого: - матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батькові - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Тобто, пенсію у зв`язку з втратою годувальника на малолітню доньку позивач почала отримувати з грудня 2020.

01.02.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою з питань строків призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просила здійснити перерахунок пенсії з моменту народження доньки, а саме з 06.06.2019.

Однак, 10.03.2021 відповідач листом «Про надання відповіді» повідомив, що 06.11.2020 Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено документи на призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника.

Так, за померлого годувальника ОСОБА_3 відповідно до статті 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ призначено одну спільну пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачу та наступним членам сім`ї загиблого: матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, відповідно до наданих документів позивачу з 01.12.2020 було виділено частку пенсії в разі втрати годувальника за померлого ОСОБА_3 .

Для призначення пенсії з більш раннього строку немає законних підстав.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії на неповнолітню дочку в разі втрати годувальника з дати її народження, оскільки, саме 06.06.2019 є днем виникнення права на пенсію, а пропуск строку звернення за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника пов`язаний із встановленням в судовому порядку батьківства дитини ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно з ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Базовим законом у сфері пенсійного забезпечення з 01.01.2004 є, насамперед, Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом Закон України №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Частиною 1 ст.9 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За правилами ст.38 Закону України №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно; зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Згідно з ст.39 Закону України №1058-IV на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.

На вимогу члена сім`ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

Водночас із цим, регламентуванню пенсійного забезпечення окремих категорій застрахованих осіб присвячені норми спеціальних актів права, а саме: у силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення звільнених у відставку осіб начальницького складу органів внутрішніх справ унормовано, насамперед, приписами Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2262-XII).

Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2262-XII - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2262-XII - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, ст.43 Закону України №2262-XII визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Частиною 1 ст.1-2 Закону України №2262-XII указано, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):

При цьому, у силу приписів ст.2 Закону України №2262-XII військовослужбовцям, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Однак, за змістом ст.29 Закону України №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України № 2262-XII непрацездатним дітям померлого годувальника пенсія призначається незалежно від перебування на утриманні годувальника.

Як то передбачено положеннями п.«а» ч.1 ст.36 Закону України №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Поряд із цим, відповідно до ст.37 Закону України №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Звідси слідує, що нормами Закону України №2262-XII передбачено одразу два конкуруючих правила обчислення розміру пенсії у разі втрати годувальника, а саме: максимальний, котрий за приписами ст.36 Закону України № 2262-XII не повинен перевищувати 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника та мінімальний, котрий за приписами ст.37 Закону України № 2262-XII не повинен бути нижчим двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За правилами ст.41 Закону України №2262-XII на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті.

На вимогу члена сім`ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України №2262-XII пенсія призначається членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Згідно з ч.3 ст.50 Закону України №2262-XII пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

У силу п.3 ч.1 ст.45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Позивач вказує існування об`єктивних підстав звернутися вчасно із заявою про призначення пенсії, оскільки в судовому порядку встановлювала батьківство щодо малолітньої дитини.

Так, рішенням Овідіпольського районного суду Одеської області від 04.09.2020 по справі №201/10397/19 визнано батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13.10.20 позивач отримала повторне свідоцтво про народження доньки ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , видане Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

19.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, тобто після спливу 12 місяців після смерті годувальника 20.03.2019.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли малолітня/неповнолітня дитина померлого військовослужбовця має інтерес у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника з наступного календарного дня за днем смерті батька у розмірі, не меншому двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за умови, що заява належного формуляру про призначення пенсії була подана зацікавленою особою органу публічної адміністрації протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

До того ж суд зважає, що у даному конкретному випадку обмеження практичної реалізації права дитини на соціальний захист інститутом давності не узгоджується із приписами Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959) та Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991), якими запроваджено правило якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правовою суттю і призначенням пенсія малолітній/неповнолітній дитині у зв`язку із втратою годувальника призначена виключно для покращення матеріальних умов існування самої дитині, створюючи легальне джерело отримання матеріальних активів для забезпечення життєдіяльності організму людини.

Несвоєчасне ініціювання одним з батьків процедури призначення і виплати у належному розмірі пенсії малолітній/неповнолітній дитині у зв`язку із втратою годувальника з будь-яких причин (як поважних і непереборних, так і неповажних, унаслідок безвідповідального чи недбалого ставлення тощо) призводить до порушення життєвих інтересів дитини.

Зважаючи на вік, фізіологічний стан та розумові здібності дитини, це порушення стосується істотних і життєво важливих інтересів дитини як людської істоти, нездатної у повному обсязі самостійно забезпечити дотримання власних прав та інтересів.

Тому суд вважає, що наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.

Подібні за змістом правові висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 14.02.201 по справі №591/610/16-а, від 12.03.2019 по справі № 760/183158/16-а, від 06.07.2020 по справі № 265/4175/16-а.

Суд відмічає, що за загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України рішенням суб`єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб`єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов`язку.

При цьому, управлінська дія владного суб`єкта може втілюватись і у вигляді письмової (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням, але створюють перешкоду у реалізації суб`єктивного права заявника.

У спірних правовідносинах має місце не подія вчинення пенсійним органом дій, а подія вчинення владним суб`єктом відмови, оформленої листом.

Оскільки лист не є рішенням, то і згадана відмова не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, але є управлінським волевиявленням, наслідки вчинення якого підлягають нівелюванню у спосіб визнання протиправною відмови, оформленої листом.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006 по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003 по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008 по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.03.2021 №6928-3093/К-01/8-0400/21 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 пенсію у порядку Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з втратою годувальника батька, ОСОБА_3 , з 06.06.2019 та провести виплати однією сумою з урахуванням раніше проведених платежів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.03.2021 №6928-3093/К-01/8-0400/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 пенсію у порядку Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з втратою годувальника батька, ОСОБА_3 , з 06.06.2019 та провести виплати однією сумою з урахуванням раніше проведених платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко