Постанова № 9989311, 27.05.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 травня 2010 р. № 22/15-09 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В.,

суддівМуравйова О.В.,

Ходаківської І.П. (доповідач),

розглянувши

касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постанову від 01.02.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№22/15-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

про Стягнення 393 186,74 грн. За участю представників сторін:

Від позивача- Іванченко Т.І. (дов. №37 від 01.01.10)

Від відповідача- Муходінов М.Л. 9дов. №14/17487 від 24.10.07)

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.05.10 розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 року (суддя Путню Л.Д.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 228 329, 18 грн., в решті вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги підтверджені встановленими Правилами користування вагонами і контейнерами доказами, в той же час накопичувальні картки N»20099056 на суму 32922 грн. та № 28099064 на суму 76 028, 80 грн. підписано іншої особою, ніж та, що їх оформляла, а дані накопичувальної картки № 23089048 на суму 28 430, 50 грн. не засвідчені штемпелем: станції і підписом працівника станції.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.10 у складі: Лисенко О.М., Джихур О.В., Виноградник О.М. рішення господарського суду частково скасовано, в позові відмовлено повністю.

ДП "Придніпровська залізниця" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати. рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована не витребуванням судом документів, необхідних для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що між залізницею та відкритим акціонерним товариством: "Інгулсцький гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір від 10.12.2007 року № ІІР/ДН-2-07-1807/11Юп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Також між сторонами по справі було укладено договір "Про експлуатацію залізничної під*їздної колії відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо--збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Придніпровської залізниці" від 22.10.2003 року № JІР/МД-03-2/12-НЮ-2467 дч, зі строком дії до 05.12.2008 року.

У серпні та вересні 2008 року на підходах до станції призначення Інгулець затримувалися порожні власні вагони, які не забиралися відповідачем на свою під'їзну колію. За цими фактами складено акти про затримку вагонів та повідомлення про затримку вагонів. Основною причиною затримки вагонів стала скупченість вагонів відповідача на станції Інгулець.

Залізниця подавала вагони відповідачу, які йому надходили як "вантаж" та оформлені за повними перевізними документами.

Стаття 119 Статуту залізниць України встановлює, що плата за користування вагонами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і па підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правила зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень вантажів) установлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, па прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беручі) участі, у засвідченні обставин, що стали підставою для складати [я акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України 'Тарифне керівництво № 1 в пункті 7 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів; тобто, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, одо мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (в редакції на вересень 2008 року), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2). "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ҐУ-23" (додаток 6).

Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами та контейнерами (в редакції на вересень 2008 року) встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4).

Як зазначено апеляційною інстанцією, як докази, які обґрунтовують нараховану плазу за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, позивачем надано відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, акти про затримку вагонів, акти загальної форми, накази про затримку вагонів, повідомлення про затримку вагонів.

Згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору зараховує отримані в порядку передоплати суми па особовий рахунок Платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що списування грошей з рахунку платника проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням в них відомостей при наданні послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

По накопичувальній картці № 20099056 позивач просив стягнути 32 922 грн., з яких 31 650 грн. плата за користування вагонами, 1271 гри. збір за зберігання вантажу.

Згідно з п.З Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться за "Відомістю плати за користування вагонами", "Пам'ятками про користування вагонами", "Актами загальної форми", "Актами про затримку вагонів".

Як зазначено апеляційною інстанцією, доказів складання "Відомостей плати за користування вагонами" та "Пам'яток про користування вагонами" суду не надано.

Апеляційним господарським судом при розгляді справи встановлено, що позивачем надано 2 акти загальної форми: № 472 від 13.09.2008 року, який складений залізницею на станції призначення (вагони затримувались на підходах до станції призначення) з порушенням Правил складання актів - відсутні номер поїзда, станція відправлення, станція призначення, номер накладної, найменування вантажу, та № 825 від 09.09.2008 року. Позивач не довів прийняття рішення про затримку вагонів посадовою особою залізниці, призначеною начальником залізниці.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що Акти про затримку вагонів складалися на підставі наказів про затримку поїзда, які не підписані керівником підрозділу залізниці.

Оскільки позивачем не надані необхідні докази, які підтверджують понаднормативний час користування вагонами з вини вантажоодержувача, апеляційна інстанція обґрунтовано дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами і збору за зберігання по накопичувальній картці № 20099056 задоволенню не підлягають.

За вищезазначених причин апеляційна інстанція не задовольнила і нараховані за накопичувальними картками: № 14099053 -46 215 гри. плати за користування вагонами та 1961 грн. збору за зберігання вантажу, № 21092828 - 1425. 70 грн. збору за зберігання вантажу, № 23099057 –63715, 51 грн. плати за користування вагонами, № 25092873 –1542.З грн. збору за зберігання вантажу, № 24092854 - 268 грн. плати за користування вагонами, № 10092730 –59,8 грн. плати за користування вагонами, № 24092862 –2984,5 плати за користування вагонами, № 28099064 –1663, 5 грн. плати за користування вагонами та 291, 5 грн. збору за зберігання вантажу, 71784 грн. плати за користування вагонами та 2289,6 грн. збору за зберігання вантажу, № 14099064 938 грн. плати за користування вагонами.

Щодо нарахованої плати за користування вагонами по відомостям №№ 27099598, 77099599 у сумі 11010 грн.; №№ 25099587, 25099588 у сумі 8635,5 грн.; № 25099589, 25099590 у сумі 6811,50 грн. у стягненні вказаних сум апеляційною інстанцією також відмовлено з огляду на те, що надані Акти загальної форми не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки до матеріалів справи не додані "Пам'ятки про користування вагонами".

З урахуванням наведеного, апеляційною інстанцією встановлено, що залізницею не надано належних доказів на підтвердження факту затримки вагонів з вини вантажовласника. А тому обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову від 01.02.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №22/15-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Постанова Вищого господарського суду України не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді О.Муравйов

І.Ходаківська