Рішення № 99890993, 27.09.2021, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1065/21

2/180/533/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Янжули О.С.,

при секретарі - Котовій Н.С.

за участю: представника відповідача - Касьян Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Меланчук І.В., звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завдано працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого на сьогоднішній день являється Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». За час роботи на даному підприємстві, ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, а саме: травму голови, що підтверджується Актом форми Н-1, копія якого додається. В наслідок отриманої виробничої травми, при первинному огляді МСЕК - 09.06.1998 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15% внаслідок трудового каліцтва. Впродовж, при повторних переоглядах: 24.02.1999 року ступінь втрати професійної працездатності встановлено в розмірі 65% та другу групу інвалідності; 29.03.2017 року ступінь втрати професійної працездатності встановлено в розмірі 80%, безстроково та другу групу інвалідності Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. У 1998 році в нього була виявлена пухлина головного мозку, в результаті чого він був прооперований. А після операції неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно у невропатолога та психіатра, також в ОКБМ та госпіталі ІВВ. На даний момент перебуває на диспансерному обліку у психіатра. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 480 000,00 гривень.

27 травня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вважають вимоги позивача протиправними, безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах чинного трудового законодавства України. Як вбачається із позовної заяви, виробнича травма, у зв`язку із отриманням якої позивач просить суд стягнути моральну шкоду, сталася 06.01.1989 року на Марганецькому державному гірничо-збагачувальному комбінаті. При цьому позивач жодним чином не обґрунтував свої вимоги саме до Акціонерного товариства " Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат. Зазначають, що відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 3103.1995 року " Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди", оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними вдію у різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановити якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Марганецьким державним гірничо-збагачувальним комбінатом були забезпечені в повній мірі безпечні умови праці позивача, а тому відповідач не може нести перед ним відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди згідно норм КЗпП України та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 року № 472,які діяли на час виникнення спірних правовідносин, який суд пов`язує з датою встановлення медико-експертною комісією втрати позивачем професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою. Звертають увагу на те, що стягнуті кошти в рахунок відшкодування аморальної шкоди є доходом позивача, який з 23 травня 2020 року, згідно закону України від 16.01.2020 року №466-IХ "Пр внесення змін до Податкового кодексу України" щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" є об`єктом оподаткування. Крім того, п.п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Представник позивача - адвокат Меланчук І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Касьян Л.Л. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого на сьогоднішній день являється Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 15.08.1978 року на ОСОБА_1 .

За час роботи на даному підприємстві, а саме: 06 січня 1989 року, позивач отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких він працював, а саме: травму голови, що підтверджується Актом форми Н-1.

За даним нещасним випадком складено акт за формою Н-1 від 05.03.1998 року.

Висновком ЛТЕК ( а.с. 10) від 09.06.1998 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом в розмірі 15% . Впродовж, при повторних переоглядах: - 24.02.1999 року ступінь втрати професійної працездатності встановлено в розмірі 65%; 29.03.2017 року - в розмірі 80%, безстроково та встановлено другу групу інвалідності.

Виходячи з медичних документів, акту № 9 про нещасний випадок на виробництві, який стався 06 січня 1989 року о 19.30 год. (Форма Н-1) суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, позивач отримав виробничу травму.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач має стійкий виражений головний біль, запаморочення, хиткість при хотьбі, дзвін у вухах, зниження пам`яті, його турбує світочутливість, має порушення мови, підвищення АТ, швидку втомлюваність, загальну слабкість, страждає від нападів тонікоклонічних судом у лівих кінцівках, які супроводжуються втратою свідомості. У 1998 році він переніс операцію з приводу астроцитоми правої скроневої області. Крім того, останній постійно відчуває наслідки травми, він позбавлений можливості реалізації своїх намірів в професійній сфері, вимушений постійно приймати лікарські препарати, систематично проходити обстеження та проводити медичні і лікувальні процедури, також обмежений в спілкуванні з оточуючими, в вирішенні своїх побутових потреб, все це вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, що порушує нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 .

Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав`язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 150 000 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 908,00 грн.

Підстав для витребування у позивача платіжних реквізитів для добровільного виконання судового рішення суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України; ст.ст.2,3,4,6,9,10,12,13,19,76-81,141,258,259,263-265,268,273,352,354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, ( паспорт НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття

апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: О. С. Янжула