Рішення № 99889888, 21.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2021 року справа № 927/684/21

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалліс", вул. Васильківська, 6, кв. 41, м. Київ, 03040

lawyer.ro@ukr.net

до відповідача: Приватного підприємства "Промінь Озерне", юридична адреса: вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072; поштова адреса: вул. Московська, 46/2, оф.30, м. Київ, 01015

agro.invest@ukr.net

про стягнення 1070996грн. 41 коп.

представники сторін:

від позивача: Романенко Р.Р. - адвокат;

від відповідача: не прибув;

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Легалліс" подано позов до Приватного підприємства "Промінь Озерне" про стягнення 1000000 грн. 00 коп. штрафу, 51672 грн. 13 коп. пені, 19324 грн. 28 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі №927/684/21, підготовче засідання призначено на 10.08.2021, 14:10.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.08.2021, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що заборгованість у частині штрафних санкцій, про яку стверджує позивач, у відповідача відсутня, оскільки останнім не завдано будь-яких збитків, які є підставою відповідальності за договором. Відповідачем вказано про те, що заявлені до стягнення суми є занадто великими. У відзиві на позовну заяву останнім зазначено про попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс або очікує понести у зв?язку із розглядом справи у сумі 30000,00 грн.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 04.08.2021,у якій позивачем вказано про те, що підписання відповідачем додаткової угоди №1 та додаткової угоди №2 підтверджує факт визнання останнім умов договору позики та факт отримання грошових коштів. Жодних питань з приводу невиконання або неналежного виконання позивачем вищевказаного договору відповідач не ставить. Підписуючи додаткову угоду № 2 до договору позики, відповідач визнав факт наявності заборгованості та факт неналежного виконання останнім умов договору у частині порушення графіку платежів (внесення коштів), прийняв умови договору з урахуванням пунктів 5.1, 5.2 договору позики. Заперечував щодо стягнення судових витрат (витрат на правничу допомогу).

У підготовче засідання 10.08.2021 сторони не прибули.

До початку підготовчого засідання на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке задоволено судом.

У судовому засіданні судом постановлено про відкладення підготовчого засідання на 31.08.2021, 14:00, про що зазначено у протоколі від 10.08.2021 та направлено сторонам ухвалу від 10.08.2021.

12.08.2021 від відповідача на адресу суду надійшла заява про намір подання доказів щодо судових витрат від 12.08.2021, відповідно до якої відповідач просить суд прийняти до уваги намір Приватного підприємства «Промінь Озерне» подати докази щодо судових витрат протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

У підготовче засідання 31.08.2021 прибули повноважні представники сторін у даній справі.

У судовому засіданні 31.08.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.09.2021, 13:50, про що зазначено у протоколі судового засідання від 31.08.2021.

У судове засідання 21.09.2021 прибув повноважний представник позивача у даній справі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Від відповідача на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення від 20.09.2021.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легалліс" (позикодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Промінь Озерне» (позичальник, відповідач) укладено договір безвідсоткової строкової позики №1/0819 (а.с. 38-39), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошову позику, а останній зобов`язується повернути таку ж суму грошей у визначений цим договором строк.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що сума позики за даним договором становить 1000000 грн. (один мільйон гривень).

Позика надається строком на один місяць. Позичальник зобов`язується повернути суму позики, вказану у п.2.1 договору не пізніше 17.09.2019. Строк вказаний у п.3.1 договору може бути продовжений за згодою позикодавця на підставі додаткової угоди до цього договору (п. 3.1.,3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору за закінчення строку, вказаного у п.3.1 договору, позичальник зобов`язується протягом однієї доби повернути суму позики, за різницею сум, повернутих згідно із п.3.3, якщо такі мали місце.

Відповідно до п. 3.5 договору позика повертається готівкою або шляхом безготівкового перерахунку на особистий рахунок позикодавця.

Договір набуває чинності з моменту внесення коштів на банківський рахунок позичальники, що підтверджується банківською випискою (п. 4.1 ).

Додатковою угодою №1 від 15.09.2019 до договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019 сторони внесли зміни у п. 3.1 договору та виклали її у такій редакції: «« 3.1 Позичальник зобов`язується повернути суму позики, вказану у пункті 2.1 цього договору не пізніше « 15.10.2019» (а.с. 40).

Додатковою угодою №2 від 28.05.2020 до договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019 сторони внесли зміни у п. 3.1 договору та виклали її у такій редакції:

« 3.1 Позичальник дає гарантію і зобов`язується повернути суму позики, вказану у пункті 2.1 розділу 2 договору наступним чином:

До 12.06.2020 - 200000.00 грн.

До 30.06.2020 -200000,00 грн.

До 15.07.2020 - 600000,00 грн.»;

сторони внесли зміни у п. 5.2 договору та виклали її у такій редакції:

« 5.2 Штрафна санкція за завдані збитки, в тому числі за втрачену вигоду і податкові наслідки складається в розмірі разового штрафу у розмірі 100% (сто відсотків) від суми фінансової позики плюс пеня за кожний день прострочення у розмірі подвійної ставки НБУ. Крім штрафних санкцій позичальник за прострочку виконання грошового зобов?язання компенсує позикодавцю інфляційні витрави, відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення»

сторони внесли зміни у п. 5.3 договору та виклали її у такій редакції:

« 5.3 У разі невиконання позичальником гарантійних зобов`язань щодо повернення суми позики у строки, вказані в п. 3.1 розділу 3 договору:

- До 12.06.2020 - 200000,00 грн.

- До 30.06.2020 - 200000,00 грн.

- До 15.07.2020 - 600000,00 грн., та порушення ним термінів повернення позики більше ніж на 5 банківських днів, позикодавець вправі ініціювати розірвання даного договору і вимагати повернення боргу у судовому порядку згідно з положеннями чинного процесуального законодавства України» (а.с. 41).

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 1000000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням №115 від 16.08.2019 (а.с. 42).

Відповідач не викопав взяті на себе зобов`язання за договором безвідсоткової строкової позики №1/0819, внаслідок чого позивачем відповідно до п. 5.2 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 28.05.2020 до договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019) нараховано відповідачу пеню за період з 13.06.2020 по 10.12.2020 на суму 51672,13 грн. та штрафу у розмірі разового штрафу у розмірі 100% (сто відсотків) від суми фінансової позики на суму 1000000,00 грн., що позивач обґрунтовує наявним розрахунком, доданим до позовної заяви(а.с. 37).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період просточення платежу з 13.06.2020 по 26.02.2021 на суму 19324,28 грн., що позивач обґрунтовує наявним розрахунком, доданим до позовної заяви (а.с. 9).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заперечив щодо заявлених позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості у частині штрафних санкцій, оскільки останнім не завдано будь-яких збитків, які є підставою відповідальності за договором.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт укладення між сторонами договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019 та додаткових угод до нього №1 від 15.09.2019, №3 від 28.05.2020, а також факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 1000000,00 грн. у рахунок безвідсоткової фінансової позики відповідно до договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.1 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 28.05.2020 до договору, зобов`язання відповідача щодо повернення суми позики мало бути виконане у строк: до 12.06.2020 - 200000.00 грн., до 30.06.2020 -200000,00 грн., до 15.07.2020 - 600000,00 грн.

За умовами укладеного сторонами договору строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є таким, що настав.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем доказів належного виконання зобов`язань за договором до суду надано не було.

Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 51672,13 грн. пені, штрафу у розмірі разового штрафу у розмірі 100% (сто відсотків) від суми фінансової позики у сумі 1000000,00 грн. та 3% річних у сумі 19324,28 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 28.05.2020 до договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019, штрафна санкція за завдані збитки, в тому числі за втрачену вигоду і податкові наслідки складається в розмірі разового штрафу у розмірі 100% (сто відсотків) від суми фінансової позики плюс пеня за кожний день прострочення у розмірі подвійної ставки НБУ. Крім штрафних санкцій позичальник за прострочку виконання грошового зобов?язання компенсує позикодавцю інфляційні витрави, відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення»

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частинами 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 5.2 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 28.05.2020 встановлено відповідальність відповідача за завдані збитки, в тому числі за втрачену вигоду і податкові наслідки в розмірі разового штрафу 100 % від суми фінансової позики. Таким чином, стягнення з відповідача штрафу сторонами договору поставлено у залежність від наявності у позивача спричинених невиконанням відповідачем у мов договору битків.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження завдання позивачу збитків, унаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, з чим положення пункту 5.2 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 28.05.2020, пов`язує право позивача застосувати до відповідача передбачений договором штраф.

У поданій до суду позовній заяві позивач взагалі не посилається на завдання йому збитків унаслідок порушення відповідачем строку повернення суми позики за договором.

Судом приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності заборгованість у частині штрафних санкцій, оскільки позивачем не доведено факту завдання позивачеві збитків, які є підставою стягнення штрафу за договором.

Позивачем у встановлені строк і порядку не надано належних доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача.

З огляду на викладене і на те, що умовами договору не передбачено застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді разового штрафу саме за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1000000,00 грн. штрафу є необґрунтованою, і у вказаній частині позову слід відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на суму 51672,13 грн. за період з 13.06.2020 по 10.12.2020 на підставі пункту 5.2 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 28.05.2020 до договору безвідсоткової строкової позики №1/0819 від 15.08.2019.

З огляду на те, що відповідач не повернув суму позики в обумовлений договором строк, з урахуванням додаткових угод, чим порушив зобов`язання за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку про його обґрунтованість, а тому позовна вимога у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 51672,13 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 19324,28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 51672,13 грн. та 3 % річних у сумі 19324,28 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог судовий збір у розмірі 1064,94 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промінь Озерне", юридична адреса: вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072; поштова адреса: вул. Московська, 46/2, оф.30, м. Київ, 01015, код 38049084, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалліс", вул. Васильківська, 6, кв. 41, м. Київ, 03040, код 39370971, пеню у сумі 51672 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 19324 грн. 28 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 грн. 94 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 21.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 27.09.2021.

Суддя М.О.Демидова