Рішення № 99889662, 27.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3082/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65) до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", в якій просить суд стягнути з останнього 8589,63 грн. страхового відшкодування, пені в сумі 475,95 грн., 3% річних в сумі 317,93 грн., інфляційних в сумі 859,82 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,0 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3082/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалу про відкриття провадження направлено сторонам по справі, в тому числі відповідачу, на адресу, яка вказана в позовній заяві та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вказану ухвалу відповідачем отримано 09.08.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вих. №021125), яке міститься в матеріалах справи, що вказує на повідомлення належним чином Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" про відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч. 1 статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Проте, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідних клопотань від відповідача до суду не надходило.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 статті 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 статті 248 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Харківської області встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - позивач) та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту FA00048039 від 06.06.2019 (далі - Договір страхування) (а.с. 7). За умовами Договору страхування було застраховано ризик настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу (автомобіля DAEWOO LANOS д. н. з. НОМЕР_1 ).

24.11.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу DAEWOO LANOS (д. н. з. НОМЕР_1 ) та транспортного засобу «CITROEN C-ELYSSE» (д. н. з. НОМЕР_2 ) під кермуванням ОСОБА_2 , про що страхувальником 25.11.2021 було складено заяву про настання страхового випадку по договору страхування №FA48039 (а.с. 9).

Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27.05.2020 по справі №641/10142/19 на підставі ст. 38 КУпАП (у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності), ОСОБА_2 не притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, проте з тексту постанови та за матеріалами проведеної в рамках вказаної справи автотехнічної експертизи встановлено вину ОСОБА_2 (а.с. 38).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальністю ОСОБА_2 застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО 00710982 в Приватному акціонерному товаристві "Харківська муніципальна страхова компанія" (а.с. 40).

Франшиза за полісом становить 2000 грн., ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну – 100000 грн., тоді як вартість відновлювального ремонту складає 10589,63 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вираховано суму франшизи, яка складає 2000, 00 грн. на отримання компенсації за шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 10589,63 грн. (10589,63 грн. - 2000,00 грн. = 8589,63 грн.)

Як стверджує позивач, за умовами договору страхування ПрАТ "Страхова Група "ТАС" здійснило виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля DAEWOO LANOS (д. н. з. НОМЕР_1 ) у розмірі 10589,63 грн., що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням №65614 від 09.12.2019 (а.с. 35-37).

23.01.2020 ПрАТ "Страхова Група "ТАС" направило заяву на виплату страхового відшкодування разом із документами, визначеними ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (вих.. №00146/9220) (а.с. 13). Заяву отримано відповідачем 27.01.2020, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 47).

Як стверджує позивач, відповідач рішення у страховій справі не прийняв та не виплатив страхове відшкодування, що стало, на думку позивача, підставою для звернення за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах справи позовних вимог, суд виходить з такого.

За статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору

Ця норма кореспондується зі ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У своїй постанові від 30.01.2019 по справі №755/9320/15-ц Верховний Суд також зазначив, що відповідно до норм статті 993 Цивільного кодексу України (ЦК) та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Крім того, ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до вимог п. 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

(а) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати; та виплатити його.

(б) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до розрахунку відповідача, страхове відшкодування становить 8589,63 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 8589,63 грн., вважає такі вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі 475,95 грн., 3 % річних у розмірі 317,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 859,82 грн. (відповідно до наведеного розрахунку викладеного у позовній заяві (а.с. 3-5).

Розглянувши вказані вимоги позивача, суд зазначає таке.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене цією нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому ступінь або відсутність вини боржника у невиконанні грошового зобов`язання не мають значення для реалізації кредитором відповідного права.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 317,93 грн. та 859,82 грн. інфляційних втрат суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, розрахунок виконано арифметично правильно, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення зазначених сум 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення пені у розмірі 475,95 грн., суд зазначає таке.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені у розмірі 475,95 грн., суд встановив, що нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахунок виконано арифметично правильно, тому стягнення пені є обґрунтованим, доведеним матеріалами справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере де розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги у справі законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, у зв`язку з чим. витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ХАРКІВСЬКА МУНІЦИПАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, будинок 63, ЄДРПОУ: 21186813) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65. р/р: НОМЕР_3 , МФО 305299 в АТ "Приватбанк", код ЄДРПОУ: 30115243) 8589,63 грн. страхового відшкодування, пеню в сумі 475,95 грн., 3% річних в сумі 317,93 грн., інфляційних в сумі 859,82 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,0 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно статті 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцію Кодексу.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, Харківська область, м Харків, вул. Плеханівська. буд. 63)

Повне рішення складено "27" вересня 2021 р.

Суддя О.О. Присяжнюк