Рішення № 99889546, 08.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/204/21)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи №921/204/21 в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001

про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку

За участі представників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номера від 01.04.2021 (вх.№235 від 05.04.2021) до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 43 475 грн 40 коп. та 75 439 грн 50 коп. середнього заробітку за весь час затримки, як члена сім`ї після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.04.2021 головуючим у справі №921/574/20 (921/204/21) визначено суддю Гевко В.Л.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивачки до відповідача про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 43 475 грн 40 коп. та 75 439 грн 50 коп. середнього заробітку за весь час затримки, як члена сім`ї після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/4078/21 ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження про стягнення заробітної плати, оскільки відносно відповідача відкрито справу про банкрутство, та рекомендовано звернутися до Господарського суду Тернопільської області за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 09.04.2021 звільнено позивачку від сплати судового збору. Прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099) та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання на 07.05.2021 о 10 год. 40 хв.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

Ухвалою суду від 17.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 20.08.2021. Закрито підготовче провадження з 20.08.2021 та призначено справу до судового розгляду по суті, згідно ст.185 ГПК України, на 20.08.2021 о 11 год. 40 хв.

У судовому засіданні 20.08.2021 розпочато розгляд справи по суті, у відповідності до статті 216 ГПК України, судові засідання по суті неодноразово відкладались з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 08.09.2021 о 9 год. 00 хв.

Позивач та відповідач участі уповноважених представників у призначеному судовому засіданні 08.09.2021 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд, у судовому засіданні 08.09.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

У позовній заяві (№б/н від 01.04.2021 (вх.№235 від 05.04.2021) позивач, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.

Позивачка - ОСОБА_1 є вдовою покійного свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 ВІД 10.02.2020 року. Її покійний чоловік працював у відповідача на посаді тракториста.

Згідно Довідки №382 від 15.09.2020 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 43475,40 грн.

Позивачка, посилаючись на те, що п.3 наказу №6-к від 06.02.2020р відповідача зазначено «виплатити кошти членам сім`ї померлого ОСОБА_2 , які звернуться». Проте, на неодноразові звернення про виплату їй, як дружині, як спадкоємцю коштів (заробітної плати), вона отримує тільки «обіцянки».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/4078/21 ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження про стягнення заробітної плати, оскільки відносно відповідача відкрито справу про банкрутство, та рекомендовано звернутися до Господарського суду Тернопільської області за захистом свого порушеного права.

Позивачкою визначено середньоденну заробітну плату (згідно довідки відповідача №61 від 29.03.2021р) за грудень 2019р - січень 2020р в розмірі 264,70 грн (зарплата за грудень 2019р становить 2 099,79 грн + зарплата за січень 2020р становить 5 047,27 грн поділено на 27 робочих днів), та нараховано середній заробіток за весь час затримки за період з 10.02.2020 р. по 31.03.2021 р. (в якому 285 робочих днів) в розмірі 75 439,50 грн.

Посилаючись на статті 1216, 1218, 1227 ЦК України, а також на порядок обчислення середньої заробітної плати, позивачка звернулась до Господарського суду із позовом про стягнення з відповідача - ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на її користь заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 43 475,40 грн та 75 439,50 грн середнього заробітку за весь час затримки, як члена сім`ї після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідач - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у наданому суду відзиві (№06-2/436 від 28.04.2021 (вх№3782 від 05.05.2021)) на позовну заяву, не погоджуючись із вимогами позивача, зазначає таке.

Загальний розмір невиплаченої суми, що належала померлому працівнику ОСОБА_2 заробітна плата та компенсація за 64 календарних дні невикористаної відпустки на сьогоднішній день становить 43 475,40 грн.

Таким чином, сума невиплаченої померлому працівнику ОСОБА_2 заробітної плати і компенсація за невикористані відпустки за період з грудня 2019 року по день смерті ОСОБА_2 становить 43 475,40 грн.

Порядок виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки врегульований положеннями ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідач зазначає, що згідно ч. 6 ст. 83 КЗпП України, у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи II І групи, виплачується спадкоємцям.

Відтак, відповідач вважає, що право на отримання належної колишньому працівнику ОСОБА_2 заробітної плати мають виключно спадкоємці померлого.

Згідно положень Глави 84 Книги шостої «Спадкове право» ЦК України, коло спадкоємців померлого визначається виключно нотаріусами.

Відповідачу не відомо чи прийнято дружиною померлого працівника ОСОБА_2 спадщину, оскільки нею не було подано ні свідоцтва про прийняття спадщини, ні будь-якої іншої довідки від нотаріуса щодо кола спадкоємців. Також таких документів не долучено до позовної заяви.

Колишній працівник ОСОБА_2 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 10.02.2020 року. Згідно Наказу №6-к від 10.02.2020 року, трудовий договір між філією «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» та ОСОБА_2 був припинений 06.10.2020 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Відтак, вини роботодавця філії "Великоберезовицька ДЕД" ДП «Тернопільський облавтодор» в тому, що в день припинення трудових відносин з померлим працівником ОСОБА_2 не було проведено розрахунку немає, оскільки останній помер ще до виходу на роботу.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2020 по 31.03.2021 у розмірі 75 439,50 грн, на думку відповідача, не підлягає до задоволення з правових підстав.

Таким чином, згідно положень ст.117 КЗпП України, право на отримання середнього заробітку за весь час затримки належних працівникові сум, має виключно звільнений працівник.

Проте, жодних заяв від ОСОБА_2 про виплату належних йому сум після припинення трудового договору до відповідача не надходило і не могло надійти у зв`язку з його смертю.

При цьому відповідач посилається на те, що згідно статті 117 КЗпП України, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має виключно звільнений працівник.

Права ж на отримання членами сім`ї померлого працівника чи його спадкоємцями померлого середнього заробітку у випадку не проведення розрахунку з померлим працівником в день його смерті законодавством взагалі не передбачено.

На підставі зазначеного, відповідач, із посиланням на те, що позивачем, всупереч ст.74 ГПК України, не надано суду доказів на підтвердження прийняття спадщини та доказу того, що позивачка прийняла спадщину від свого чоловіка ОСОБА_2 , просить суд в задоволені позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, відмовити.

2.3. Правова позиція позивачки, викладена у письмових поясненнях щодо відзиву на позов та долучених додаткових доказів.

У наданих суду письмових поясненнях щодо відзиву на позов та долучених додаткових доказів (№б/н від 14.06.2021 (вх№5057 від 15.06.2021)), із посиланням на ст. 1227 ЦК України, зазначає, що члени сім`ї або інші спадкоємці можуть претендувати на отримання суми коштів, яку спадкодавцю відповідач повинен сплатити як середній заробіток за весь час затримки.

На підтвердження прийняття спадщини позивачкою - ОСОБА_1 надано Лист за №1384/01-16 від 02.12.2020 року Приватного нотаріуса Мешкової Н.Ф.

2.4. Правова позиція відповідача, викладена у поясненнях по справі.

У наданих суду пояснення (№776 від 30.08.2021 (вх№7032 від 30.08.2021)) відповідач зазначає таке.

В своїй позовній заяві позивачка вказує на те, що вона являється вдовою покійного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте в суд позивачка звернулась лише в квітні 2021 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, вже зазначав, що жодних заяв від ОСОБА_2 про виплачу належних йому сум після припинення трудового договору не надходило і очевидно не могло, у зв`язку із його смертю.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

ОСОБА_2 помер передчасно у віці 51 рік ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто в день припинення трудового договору (в день смерті) ІНФОРМАЦІЯ_1 на робочу він так і не вийшов.

Відтак, вини роботодавця ДП «Тернопільський облавтолор» ВАГ ДАК «Автомобільні дороги України» в тому, що в день припинення трудових відносин з померлим працівником ОСОБА_2 з ним не було проведено розрахунку немає, оскільки останній помер ще до виходу на робочу.

Частина 1 ст.116 КЗпП України чітко передбачає, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Жодних заяв від ОСОБА_2 про виплачу належних йому сум після припинення трудового договору не надходило і цілком очевидно, що і не могло надійти у зв`язку з його смертю.

Положення ст.117 КЗпП України чітко передбачають, що право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має виключно звільнений працівник.

Права ж на отримання членами сім`ї померлого працівника чи його спадкоємцями померлого середнього заробітку у випадку не проведення розрахунку з померлим працівником вдень його смерті законодавством взагалі не передбачено.

На підставі зазначеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки, як члену сім`ї після смерті ОСОБА_2 , в сумі 75 439,50 грн.

2.5. Матеріали "Спадкової справи" надані нотаріусом.

Суд, ухвалою від 25.06.2021 витребовував у приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшкової Надії Федорівни належним чином завірену копію спадкової справи №53-2020 щодо майна померлого ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області - Мєшковою Надією Федорівною супровідним листом (вих№790/01-16 від 02 липня 2021 року (вх. дата 08.07.2021)) надано суду належним чином завірену копію спадкової справи №53-2020, заведеної 02 травня 2020 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на 65-ти аркушах.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, спадкоємцями померлого працівника ОСОБА_2 на час прийняття спадщини були: ОСОБА_1 - дружина померлого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - сини ОСОБА_2 .

З матеріалів справи ОСОБА_4 02.05.2020 згідно заяви відмовився від прийняття спадщини.

02.05.2020 ОСОБА_1 за себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини.

Таким, чином спадкоємцями, що прийняли спадщину залишились - ОСОБА_1 - дружина померлого та його малолітній (6 років) син ОСОБА_3 (2015 року народження).

Із свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.02.2021 (№№ 67250647, 67251943, 67252700, 67250653, 67252509, 67252959) вбачається, що ОСОБА_1 отримано право власності на Ѕ частку майна її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та право власності на іншу Ѕ частки майна померлого отримав його малолітній син - ОСОБА_3 , який за законом перебував на утриманні матері.

Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтва складається із :

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,1 га із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка". Земельна ділянка має такий склад угідь : малоповерхова забудова - 0,0748 га, 0,0101 га, 0,007 га, 0,0052 га та 0,0029 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,183 га із цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташована за адресою : Тернопільська область, Теребовлянський район, місто Теребовля.

Вказане підтверджується, також, Витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі :

- №63677649 від 24.02.2021 за номером у спадковому реєстрі 67250647 ;

- №63682518 від 24.02.2021 за номером у спадковому реєстрі 67251943 ;

- №63684643 від 24.02.2021 за номером у спадковому реєстрі 67252700;

- №63677706 від 24.02.2021 за номером у спадковому реєстрі 67250653;

- №63677706 від 24.02.2021 за номером у спадковому реєстрі 67252509 ;

- №63677706 від 24.02.2021 за номером у спадковому реєстрі 67252959.

2.6. Покази позивачки - ОСОБА_1 , як свідка.

Суд, ухвалою від 31.08.2021 у зв`язку із обставинами, які суперечать іншим доказам, викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, викликав для допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 07.09.2021 позивачку - ОСОБА_1 допитано, як свідка після попередньо озвученої та підписаної нею присяги свідка.

Так, свідок - ОСОБА_1 свідчила суду, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 та маючи на вихованні неповнолітню дитину - інваліда І групи, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона неодноразово зверталася до посадових осіб філії "Великоберезовицька ДЕД" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про виплату їй невиплаченої померлому чоловіку заробітної плати. Проте всі звернення із письмовими заявами були безрезультатними. При цьому, філія "Великоберезовицька ДЕД" посилалася на відсутність коштів.

Одночасно, позивачка у показах не змогла однозначно і достовірно пригадати і вказати суду точних дат її звернень до відповідача та реквізитів посадових осіб відповідача, до яких вона зверталась особисто.

3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

3.1. Норми права, на які посилались сторони та які застосував суд.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що власник або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з унесенням запису про звільнення і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.83 КЗпП України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно положень Глави 84 Книги шостої «Спадкове право» ЦК України, коло спадкоємців померлого визначається виключно нотаріусами.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 910/4518/16 зазначено, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки врегульований положеннями ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки».

У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За приписами частин 1,2 статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

Відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

У відповідності до статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Відповідно до частини 1 статті 211 ГПК України, допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свідок допитується окремо.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

3.2. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених позивачем у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

3.2.1. Щодо стягнення основної суми невиплаченої заробітної плати.

Щодо стягнення суми заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 43 474 грн 40 коп., то суд має за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка - ОСОБА_1 є вдовою покійного чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 ВІД 10.02.2020 року. Її покійний чоловік працював у відповідача на посаді тракториста.

10.02.2020 відповідачем видано Наказ № 6-К про припинення роботи ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю.

Із змісту наказу, ним, серед іншого, постановлено: припинити трудові відносини із ОСОБА_2 з 06.02.2020 в зв`язку з його смертю; бухгалтерії виплатити суму заборгованості філії перед працівником ОСОБА_2 у формі невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку за період його роботи. Також наказом вирішено виплатити ці кошти членам сім`ї померлого ОСОБА_2 , які звернуться на адресу філії відповідача та зобов`язано відділ кадрів на вимогу родичів видати трудову книжку ОСОБА_2 (під розписку).

Позивачка, посилається на те, що попри те, що пунктом 3 наказу №6-к від 10.02.2020 відповідача зазначено «виплатити кошти членам сім`ї померлого ОСОБА_2 , які звернуться», на її неодноразові звернення до відповідача про виплату їй, як дружині і як спадкоємцю коштів (заробітної плати), вона отримує від відповідача тільки «обіцянки».

Згідно Довідки №382 від 15.09.2020 відповідача заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 43 475,40 грн.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, померлому працівнику ОСОБА_2 на день його смерті належало до виплати - заробітна плата та компенсація за 64 календарних дні невикористаної відпустки, що становить разом 43 475,40 грн.

Вказане не заперечується і підтверджено відповідачем у наданому суду відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 6 ст. 83 КЗпП України, у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи II І групи, виплачується спадкоємцям.

Відтак, право на отримання належної колишньому працівнику ОСОБА_2 заробітної плати мають виключно спадкоємці померлого.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У розумінні Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має самотня особа.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно положень Глави 84 Книги шостої «Спадкове право» ЦК України, коло спадкоємців померлого визначається виключно нотаріусами.

В матеріалах справи міститься копія спадкової справи №53-2020, заведеної 02.05.2020 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на 65-ти аркушах. Копію справи супровідним листом (вих№790/01-16 від 02 липня 2021 року) надано приватним нотаріусом Мєшковою Н.Ф. на вимогу ухвали Господарського суду Тернопільської області від 25 червня 2021 року по справі №921/574/20 (921/204/21).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, спадкоємцями померлого працівника ОСОБА_2 на час прийняття спадщини були: ОСОБА_1 - дружина померлого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - сини ОСОБА_2 .

З матеріалів справи ОСОБА_4 02.05.2020 згідно заяви відмовився від прийняття спадщини.

02.05.2020 ОСОБА_1 за себе та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини.

Таким, чином спадкоємцями, що прийняли спадщину залишились - ОСОБА_1 - дружина померлого та його малолітній (6 років) син ОСОБА_3 (2015 року народження).

Із свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.02.2021 (№№ 67250647, 67251943, 67252700, 67250653, 67252509, 67252959) вбачається, що ОСОБА_1 отримано право власності на Ѕ частку майна її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та право власності на іншу Ѕ частки майна померлого отримав його малолітній син - ОСОБА_3 , який за законом перебував на утримання матері.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що померлому працівнику відповідача ОСОБА_2 на день його смерті, належала до виплати відповідачем - заробітна плата та компенсація за 64 календарних дні невикористаної відпустки, що разом становить разом 43 475,40 грн і в цій частині позовні вимоги позивачки до відповідача є належним чином обґрунтовані.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача, що позивачка перед зверненням у суд не зверталась до відповідача, з заявами про випалу заробітної плати.

Так, суд не вважає добросовісними та справедливими твердження відповідача, що в даному випадку належним доказом, має бути саме письмове звернення позивачки до відповідача, адже такого чітко не визначено ні ЦК України ні КЗпП України.

Суд також враховує те, що заперечення відповідача в цій частині спростовуються і показами як свідка - ОСОБА_1 , яка перед її опитуваннями, попереджена судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, і під присягою посвідчила, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 маючи на вихованні неповнолітню дитину сина - інваліда І групи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона неодноразово зверталася до посадових осіб філії "Великоберезовицька ДЕД" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про виплату їй невиплаченої померлому чоловіку заробітної плати та інших належних йому виплат. Проте, всі її звернення із заявами були безрезультатними, а філія "Великоберезовицька ДЕД" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилалася на відсутність коштів.

Суд враховує ту обставину, що смерть чоловіка призвела до певних душевних страждань позивачки, та вона діяла в цей період під певним негативним психологічним впливом. А тому, є вірогідними її твердження, що вона зверталась до представників відповідача проте її звернення не були задоволені.

Суд вважає, що є вірогідним, що такі вимоги позивачки не були задоволенні відповідачем саме в силу складного фінансового становища, яке у нього склалось у цей період, Адже матеріали справи про банкрутство свідчать, що уже в 2020 році відповідач як юридична особа, мав значні борги, що призвело до того, що відповідач сам зі своєї ініціативи подав заяву у суд про банкрутство в межах якої розглядається і даний позов.

Таким чином сума позовних вимог про сплату відповідачем в користь позивачки 43 475,40 грн належних її померлому чоловіку до виплати відповідачем на день його смерті, підлягає до задоволення судом, як обґрунтована належними доказами і підставно заявлена позивачкою та не спростована відповідачем.

3.2.2. Щодо стягнення суми середнього заробітку

за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Щодо позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, то суд вважає, що вони є недостатньо обґрунтованими та безпідставними, а тому відмовляє у їх задоволенні. При цьому суд керувався і виходив з такого.

Як встановлено судом, 05.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною вимогою, у якій серед іншого, просила про стягнення з відповідача 75 439 грн 50 коп. середнього заробітку за весь час затримки, на користь позивачки, як члена сім`ї померлого. Початок обрахунку суми здійснено позивачкою з моменту отримання свідоцтва про смерть чоловіка з 10.02.2020.

Цим же днем - 10.02.2020 відповідачем видано Наказ № 6-К про припинення роботи ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю. Із змісту наказу, ним, серед іншого, постановлено: припинити трудові відносини із ОСОБА_5 в зв`язку з його смертю; бухгалтерії виплатити суму заборгованості філії перед працівником ОСОБА_2 у формі невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку за період його роботи. Також наказом вирішено виплатити ці кошти членам сім`ї померлого ОСОБА_2 , які звернуться на адресу філії відповідача та відділу кадрів на вимогу родичів видати трудову книжку ОСОБА_2 (під розписку).

Проте, вказані обставини, на думку суду, не свідчать про підставність в даному спірному випадку, стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні на користь саме позивачки за обраний - обрахований нею період.

Так, по - перше, із змісту статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У свою чергу, із змісту статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Так як, у даному спірному випадку звільнення і заборгованість із заробітної плати у відповідача виникла у зв`язку із смертю його працівника, то відповідно працівник не міг подати відповідачу вимоги про розрахунок, а за правилами статті 1227 ЦК України, сума заробітної плати та інших виплат, яка належала померлому на дань його смерті, але не була ним одержана за життя, повинна була бути передана відповідачем членам його сім`ї.

Отже, розрахунок повинен був бути проведений з членами його сім`ї за їх зверненнями.

Позивачка довела суду, що вона зверталась до посадових осіб відповідача про виплату їй заборгованості із заробітної плати та інших виплат, які належали її померлому чоловікові на день його смерті.

Разом з цим, позивачка не змогла навести та підтвердити належними доказами, зокрема і при її опитуванні як свідка, точної дати такого звернення до відповідача.

При цьому суд критично оцінює твердження позивачки, що цей строк однозначно слід обраховувати із 10.02.2020 дня видачі свідоцтва про смерть та видачі наказу про звільнення працівника - чоловіка позивачки. Адже позивачка не довела суду, що вона відразу 10.02.2020 чи на наступний день (який ?) звернулась до відповідача з вимогою, передати їй суми належні її чоловіку до виплати.

При цьому, для прийняття спадщини статтею 1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. А сама позивачка заявила позов, як спадкоємиця усіх виплат померлого чоловіка, так як в позові посилається на статтю 1227 ЦК України та просить її застосувати.

По друге, на думку суду, зі сторони позивачки та ї представника, має місце помилкове трактування закону в частині можливості стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, членами сім`ї чи спадкоємцями померлого працівника, з яким роботодавцем припинено трудові відносини в силу його смерті.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З точки зору Закону заходи, встановлені статтею 117 Кодексу законів про працю України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Згідно положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, згідно положень ст. 117 КЗпП України, право на отримання середнього заробітку за весь час затримки належних працівникові сум має виключно звільнений працівник.

Трудове законодавство України передбачає лише два варіанти розриву трудових відносин між підприємством та працівником, а саме: звільнення з роботи та припинення трудового договору. На перший погляд, це одне і теж, але насправді ці поняття не є тотожними. Трудовий договір відображає поточний стан відносин між працівником та підприємством, він може бути розірваний, змінений, продовжений або припинений.

Трудове законодавство передбачає такі випадки звільнення працівник, як: звільнення за власним бажанням, звільнення за ініціативою роботодавця, та звільнення за взаємною згодою сторін.

Тому, у разі смерті працівника, відбувається саме припинення трудового договору із ним, а не звільнення.

Вказане підтверджується і Наказом виданим відповідачем від 10.02.2020 № 6-к за яким саме припинено трудові відносини із ОСОБА_5 в зв`язку з його смертю.

По третє, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Чоловік позивачки помер і в день припинення з ним трудового договору (в силу смерті) на роботу він так і не вийшов.

Відтак, вини роботодавця відповідача в тому, що в день припинення трудових відносин з померлим працівником з ним не було проведено розрахунку немає, оскільки останній помер ще до виходу на роботу.

Частина 1 ст. 116 КЗпП України, чітко передбачає, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Жодних заяв від померлого про виплату належних йому сум після припинення трудового договору не надходило і цілком очевидно, що і не могло надійти у зв`язку з його смертю.

Положення ст. 117 КЗпП України чітко передбачають, що право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має виключно звільнений працівник.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем, є таким, що нерозривно пов`язаний з особою померлого, а тому, дана виплата підлягає стягненню з відповідача на користь спадкоємця померлого працівника - позивачки виключно за час такої затримки виплати і виключно по день смерті працівника, чого у даному випадку не обраховано, так як обрахунок розпочато позивачем з 10.02.2020 - після смерті працівника.

Права ж на отримання членами сім`ї померлого працівника чи його спадкоємцями померлого серед середнього заробітку у випадку не проведення розрахунку з померлим працівником в день його смерті законодавством взагалі не передбачено.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відтак, у випадку припинення трудових відносин з працівником у зв`язку з його смертю спірні відносини вже врегульовуються положеннями ч. 1 ст. 1227 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже і із змісту статті 1227 ЦК України суми, які передаються членам його сім`ї або спадкоємцям і на які вони можуть претендувати, мали існувати і належати йому за його життя, проте не були ним одержані.

Проте, заявлений позивачкою до стягнення середній заробіток за час затримки при звільненні не підпадає під цю характеристику, так як обраховується позивачем з 10.02.2020 - вже після смерті працівника.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд важчає, що матеріалами справи, зокрема, і свідченнями позивачки, підтверджується та обставина, що спір у справі виник з вини саме відповідача, посадові особи якого не забезпечили своєчасного розрахунку з позивачкою в частині належних її померлому чоловікові як працівнику відповідача на день його смерті, суми заборгованості із заробітної плати і інших виплати.

А тому, суд, користуючись правом наданим йому частиною 9 статті 129 ГПК України, судові витрати у справі покладає повністю на відповідача у справі.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 1, 2, 20, 42, 66, з 74 по 79, 86, 87, 89, 129, 211, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 - 43 475 (сорок три тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн 40 коп. заборгованості по виплаті заробітної плати.

3. В частині стягнення 75 439 (сімдесят п`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 50 коп. середнього заробітку за весь час затримки, як члена сім`ї після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити в позові.

4. Судові витрати покласти на відповідача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (ідент. податковий номер НОМЕР_3 );

Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ 31995099).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення із врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення із врахуванням вихідних та святкових днів, а також відрядження судді, складено на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 24.09.2021

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено нарочно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко