Рішення № 99889543, 20.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/535/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, а/с 271, 18002

до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, вул. Грушевського, буд. 6, м. Тернопіль, 46001

про стягнення 260 307 грн 47 коп. заборгованості

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: Стечишин О.С. - уповноваженої

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

12.08.2021 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", надалі – позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, надалі – відповідач, про стягнення 260 307 грн 47 коп. заборгованості.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу за №С/224-20/91-20 від 02.03.2020, з врахуванням Додаткових угод до нього, зокрема в частині своєчасної оплати вартості отриманого протягом лютого-березня 2021 року природного газу.

В підтвердження правомірності позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору купівлі-продажу природного газу №С/224-20/91-20 від 02.03.2020 та Додаткових угод №1 від 12.05.2020. №2 від 01.10.2020, №3 від 24.11.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 18.12.2020, №6 від 18.12.2020, №7 від 23.12.2020, №8 від 23.12.2020 та №9 від 22.01.2021 до нього; актів приймання-передачі природного газу №РН-0001388 від 28.02.2021 та №РН-0002081 від 31.03.2021, Акту звірки взаєморозрахунків за 01.01.2021-13.04.2021; претензій за №122/04-02 від 13.04.2021 та №215/05-07 від 07.05.2021 з доказами їх надіслання, а також інші документи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 16.08.2021 головуючим суддею визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2021 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/535/21; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 14:00 год. 20.09.2021 та запропоновано сторонам у справі надати суду передбачені ст. 251, 169 ГПК України заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

08.09.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заяву за №07-1076/21 від 08.09.2021 (вх. №7368) про визнання позову. Згідно з вказаною заявою Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області факт укладення Договору постачання природного газу №С/224-20/91-20, поставки позивачем природного газу та наявності заборгованості визнає в повному обсязі. Стверджує, що територіальне управління є бюджетною установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України; розпорядником, одержувачем бюджетних коштів, який здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", усі рахунки територіального управління відкриті в органах Державної казначейської служби України. Виконання зобов`язань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з його рахунків. Відповідач погоджується, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Враховуючи наведене, проти ухвалення судом рішення про задоволення позову не заперечує.

В судове засідання 20.09.2021 позивач явки свого уповноваженого представника не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 20.08.2021).

Повноважний представник відповідача в судове засідання 20.09.2021 прибув. Долучив до матеріалів справи оригінал вказаної вище заяви про визнання позову. Зазначив, що станом на день проведення даного судового засідання позиція Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо заявлених у даній справі позовних вимог не змінилась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

02.03.2020 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, як Покупцем/Замовником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", як Постачальником, з другої сторони, укладено Договір купівлі-продажу природного газу №С/224-20/91-20 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати Покупцю природний газ ("код ДК 021:2015 -09120000-6 "Газове паливо" (природний газ)") у власність (надалі – "Газ" або "Товар"), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей Товар на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

П. 1.2 Договору передбачено, що газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб.

Кількість та якість газу сторони обумовили у р. 2 Договору. Зокрема, згідно з п. 2.1 Договору в межах цього Договору, протягом 2020 року, Постачальник зобов`язався передати, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти природний газ в об`ємах - 290.667 тис. куб. м газу.

Відповідно до п. 3.1, 3.3-3.4 Договору обсяг Газу визначається та узгоджується шляхом подання Покупцем Постачальнику заявки на заведення лімітів природного Газу. На підставі заявки Покупця у Постачальника виникають зобов`язання щодо поставки Газу, а у Покупця виникають зобов`язання щодо оплати отриманого Газу. Поставлений газ визначається за показниками встановленого у Покупця комерційного вузла обліку та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС. Приймання-передача Газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці оформлюється щомісячними Актами приймання-передачі природного газу, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно з п. 5.1-5.3 Договору оплата за фактично переданий Покупцю Газ здійснюється після отримання товару протягом 10 (десяти) календарних днів. У разі затримки надходжень бюджетних коштів розрахунок за поставлений товар здійснюється по мірі надходження бюджетних коштів. Датою оплати Покупцем Газу є дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

Покупець зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору (в т.ч. із врахуванням підстави, передбаченої п. 5.2 цього Договору). Постачальник зобов`язався постачати природний газ на умовах та в обсягах, визначених даним Договором за умови дотримання Покупцем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього (пп. 6.1.2 п. 6.1, пп. 6.2.2 п. 6.2 Договору).

П. 12.1 Договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків – до повного виконання Сторонами своїх обов`язків. Дія договору може бути продовжена за згодою Сторін шляхом укладення Додаткових угод до даного Договору (п. 12.2 Договору).

Додатковими угодами №1 від 12.05.2020. №2 від 01.10.2020, №3 від 24.11.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 18.12.2020, №6 від 18.12.2020, №7 від 23.12.2020, №8 від 23.12.2020 та №9 від 22.01.2021 сторони вносили зміни до положень Договору щодо ціни природного газу, обсягів та періоду поставки, загальної суми Договору тощо. Так, Додатковою угодою №9 від 22.01.2021 сторони погодили обсяги поставки газу у січні місяці 2021 року, загальну вартість та встановили, що остання є невід`ємною частиною Договору №С/224-20/91-20 постачання природного газу від 02.03.2020 і діє до 31.03.2021 в частині постачання природного газу, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Вказаний вище правочин та усі Додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін, підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечено відповідачем, що протягом лютого-березня 2021 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в загальній кількості 42,2210 тис. куб. м на загальну суму 312 206,86 грн, зокрема: у лютому місяці 2021 року - 37,768 тис. куб.м на суму 242 305,60 грн; у березні місяці 2021 року - 9,4530400 тис. куб.м на суму 69 901,26 грн (належним чином засвідчені, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками копії актів приймання-передачі – в матеріалах справи).

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого протягом лютого-березня 2021 року природного газу виконав неналежним чином.

Зокрема, як стверджує позивач, вартість поставленого у лютому місяці 2021 року природного газу відповідачем погашена частково за рахунок існуючої переплати в сумі 51 899,39 грн. Решта коштів за поставлений у лютому місяці 2021 року природний газ (190 406,21 грн) та вартість поставленого у березні місяці 2021 року природного газу на суму 69 901,26 грн відповідачем не оплачена взагалі.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом та розгляду справи в суді заборгованість Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області за отриманий протягом лютого-березня 2021 року природний газ становить 260 307 грн 47 коп.

Факт отримання у лютому-березні 2021 року природного газу в обсязі 42,2210 тис. куб. м на загальну суму 302 206,86 грн, здійснення часткового (на суму 51 899,39 грн) розрахунку та наявності боргу в сумі 260 307,47 грн відповідачем не заперечено.

Доказів, що підтверджують виконання територіальним управлінням умов Договору, на момент розгляду спору судом, матеріали справи не містять.

Поряд із цим, як вже зазначалось вище, 08.09.2021 на електрону адресу суду та 20.09.2021 в судовому засіданні відповідачем подано заяву за №07-107/21 від 08.09.2021 (вх. №7368), згідно з якою Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області позовні вимоги ТОВ "Енергогазрезерв" про стягнення заборгованості в сумі 260 307,47 грн визнає в повному обсязі.

Ст. 191 ГПК України, зокрема, визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює стороні наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на її вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. ч. 2, 4-5 ст. 191 ГПК України).

Судом встановлено, що про визнання позову відповідачем вказано у заяві за №07-1076/21 від 08.09.2021 (вх. № 7368), яку було надано суду 08.09.2021, до початку розгляду спору по суті.

Заява про визнання позову (вх. № 7368 від 08.09.2021) підписана т.в.о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області – Вільчинською О.В. Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи, особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації є (т.в.о. начальника) - керівник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області Вільчинська Оксана Василівна.

За даних обставин, зважаючи на те, що факт поставки позивачем протягом лютого-березня 2021 року згідно з актами приймання-передачі №РН-000138 від 28.02.2021 та №РН-0002081 від 31.03.2021 природного газу на загальну суму 312 206,86 грн, його часткову (на суму 51 899,39 грн) оплату та наявність заборгованості в сумі 260 307,47 грн підтверджено наявними в матеріалах справи документами, суд прийшов до висновку, що дії представника відповідача (т.в.о. начальника Вільчинської О.В.) щодо визнання позову не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Наведене свідчить про відсутність підстав для неприйняття вказаного відповідачем у заяві за вх. № 7368 від 08.09.2021 визнання позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги ТзОВ "Енергогазрезерв" про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області 260 307 грн 47 коп заборгованості за використаний природний газ підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", яка кореспондується з ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Окрім того, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога майнового характеру - стягнення заборгованості в загальній сумі 260 307,47 грн. Таким чином, до сплати підлягав судовий збір в сумі 3 904,61 грн.

Позивач згідно з платіжним дорученням №6842 від 23.07.2021 сплатив судовий збір в сумі 3 904 грн 62 коп.

Зарахування судового збору в розмірі 3 904,62 грн згідно з вказаним вище платіжним дорученням до Державного бюджету України суд перевірив перед постановленням 20.08.2021 ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету, у зв`язку із переплатою судового збору, становить 0 грн 01 коп. Для повернення зазначеної суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Окрім того, як вже зазначалось вище відповідачем до початку першого судового засідання та розгляду справи по суті визнано позов в повному обсязі.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, яку належить повернути позивачу з державного бюджету за даною вимогою становить 1 952 грн 30 коп.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 952 грн 31 коп., відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 130, 191, 202, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, вул. Грушевського, буд. 6, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 26198838, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, а/с 271, 18002, ідентифікаційний код 36860996, 260 307 грн 47 коп. заборгованості та 1 952 грн 31 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, а/с 271, 18002, ідентифікаційний код 36860996, з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 952 грн 30 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 6842 від 23.07.2021.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.09.2021

Суддя І.М. Гирила