Вирок № 99882772, 27.09.2021, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 281/204/21

Провадження по справі № 1-кп/281/55/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участю секретарів судового засідання Кравчук К.П., Миколайчук Н.М.,

Островської І.В.,

прокурора Поплавської А.В., Шуби Т.П.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представників потерпілого Гарбуза М.В., Старовойта В.П.,

захисника Іщук А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12020060200000077 від 03.05.2020 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Деражня, Деражнянського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, військовозобов`язаного, працюючого на посаді помічника лісничого Липниківського лісництва ДП "Лугинське спеціалізоване лісове господарство", раніше не судимого, маючого дітей 2012, 2016 років народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за обвинуваченням

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2020 року в світлу пору доби близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_2 , керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на швидкості близько 35 км/год. правою смугою руху проїжджої частини вулиці Петра Яцковця у с. Остапи Лугинського (із 17.07.2020 відповідно до Постанови Верховної ради України № 807-ІХ - Коростенського) району Житомирської області від центральної частини с. Остапи в напрямку смт Лугини Житомирської області.

Під час руху поблизу будинку АДРЕСА_2 названої вулиці, діючи необережно, порушивши вимоги пп «б» п. 2.3, п.п. 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, ОСОБА_2 виїхав на смугу зустрічного руху, де на відстані близько 21,2 м від краю вказаного будинку АДРЕСА_2 допустив зіткнення керованого ним автомобіля з велосипедом марки «АІСТ» під керуванням велосипедиста ОСОБА_1 , який рухався у попутному для «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , напрямку, не створюючи перешкоди чи небезпеки для руху водія ОСОБА_2 , та не маючи технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення.

Порушені водієм ОСОБА_2 положення пп «б» п. 2.3, п.п. 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху України», в редакції на час ДТП, передбачали, що: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі (пп. «б» п. 2.3); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1.); водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1).

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді поперечно-уламкових переломів відростків зліва тіл L2 - L3 поперекового відділу хребта, компресійних переломів тіл L2 - L3 хребців, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.

ОСОБА_2 , працюючи на час ДТП відповідно до наказу директора Державного підприємства «Лугинське спеціалізоване лісове господарство» №94-к від 04.09.2019 на посаді старшого майстра лісу Бовсунівського лісництва Державного підприємства «Лугинське спеціалізоване лісове господарство», був працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу, як це визначено п. 1 Положення про Державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №976 від 16.09.2009 й додатком до названого Положення.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному визнав, показав, що ДТП допустив саме за вищевстановлених судом обставинах. Вчинення наведених вище дій у стані алкогольного сп`яніння, як це йому інкриміновано органом досудового розслідування заперечив, вказавши, що після ДТП перебував у шоковому стані, алкогольні напої в день події не вживав.

Винність обвинуваченого у скоєному також підтверджується дослідженими судом наступними доказами.

Під час допиту потерпілий ОСОБА_1 показав, що 02.05.2020 близько 18 год. 30 хв. він їхав велосипедом «Аіст» вул. П. Яцковця у с. Остапи Житомирської області від перехрестя з вулицею Лугинською до магазину «Бар». Велосипед потерпілого рухався біля узбіччя зліва - смугою зустрічного руху. За 50 метрів попереду в попутному напрямку з правого боку дороги їхала ОСОБА_3 Дорога в місці ДТП шириною близько 8 метрів й має всього дві смуги руху. Почувши позаду звук двигуна автомобіля потерпілий озирнувся і в той же момент автомобіль ВАЗ чорного кольору вдарив в заднє колесо велосипеда. Велосипед впав, а потерпілий опинився на капоті даного автомобіля. Автомобіль з потерпілим на капоті не тормозив й проїхав приблизно п`ять метрів з`їхавши вліво з проїзної частини у канаву, де зупинився. Потерпілий, впавши з капота машини, вдарився головою й знепритомнів. Коли потерпілий прийшов до тями біля нього були ОСОБА_2 й ОСОБА_4 . Вони викликали фельдшера. Коли потерпілого піднімали, він знову знепритомнів та прийшов в себе в той час як його несли двором до найближчої хати, де проживає ОСОБА_5 . Хто піднімав його та ніс до хати потерпілий не пам`ятає. Скільки часу потерпілий був без свідомості не знає. Зазначав, що від ОСОБА_6 відчував запах алкоголю коли той допомагав йому підводитись. У вказаній хаті фельдшер оглянула потерпілого й поміряла йому тиск, який був високим та рекомендувала їхати до лікарні. Під час перебування потерпілого у названій хаті прийшли його зять - ОСОБА_7 , донька - ОСОБА_8 і дружина ОСОБА_9 . Машину ОСОБА_6 допомагав витягнути того ж вечора з канави друг останнього - ОСОБА_10 . Коли зять виводив потерпілого до машини, щоб відвезти до лікарні, ОСОБА_1 машину обвинуваченого не побачив й тому вирішив, що останній зник з місця ДТП. Це було приблизно 19 год. Що робив ОСОБА_10 з машиною ОСОБА_6 потерпілий не бачив.

В результаті ДТП, як пояснив потерпілий, він отримав компресійний перелом двох хребців. Лікувався амбулаторно, адже донька заперечувала проти госпіталізації через карантин. Лікар дозволив вказане лікування. Було рекомендовано 25 днів лікування. 18 днів не міг вставати. Коли повернулися з лікарні до дому, то до будинку зміг дійти за допомогою зятя. Наразі почуває себе погано. Після ДТП стали тремтіти руки.

Для визначення суми відшкодування моральної шкоди їздив до експерта у м. Київ.

ОСОБА_6 приходив 03.05.2020 до потерпілого додому й пропонував допомогу, але дружина потерпілого його вигнала з двору. У вказану дату до потерпілого приїжджали працівники поліції з приводу ДТП.

Свідок ОСОБА_9 під час допиту повідомила, що вона є дружиною потерпілого. 02.05.2020 до них приїхала донька - ОСОБА_8 та її чоловік - ОСОБА_7 . Потерпілий після 18 год. поїхав до магазину. Через 30 хв. зателефонувала ОСОБА_11 й повідомила, що ОСОБА_1 збила машина. Донька із зятем вирушили до місця ДТП своєю машиною, а свідок пішла туди пішки. Біля потерпілого в хаті ОСОБА_12 , куди останнього занесли, були фельдшер, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обвинуваченим свідок не спілкувалася, але вважає, що він був в стані алкогольного сп`яніння, оскільки він не міг говорити, ходив як п`яний, махав руками. ОСОБА_1 донька та зять з початку відвезли додому, а потім - у м. Коростень до лікарні. Коли потерпілого виводили з хати вона не бачила обвинуваченого на місці ДТП. Донці телефонували з поліції 02.05.2020 та говорили, що шукають обвинуваченого.

03.05.2020 ОСОБА_6 приходив до них додому та пропонував допомогу, але свідок його прогнала.

Потерпілий лікувався близько трьох тижнів. Після ДТП ходить в корсеті. Вказала, що руки в потерпілого тремтіли й до ДТП.

ОСОБА_5 як свідок показала, що 02.05.2020 ввечері була вдома за адресю: АДРЕСА_2 . Після 18 год. двором пробігла сусідка ОСОБА_17 . Свідок вийшла з двору і побачила, що на вулиці в канаві, біля її паркану, стояв легковий автомобіль чорного кольору. За автомобілем, метрів за десять, лежав поруч з дорогою велосипед. Коло машини стояв ОСОБА_2 і тримав ОСОБА_1 . В останнього на обличчі була кров. З цього свідок зрозуміла, що сталося ДТП. Обвинувачений просив викликати фельдшера до якого зателефонувала ОСОБА_17 . Оскільки пішов дощ, свідок запропонувала завести ОСОБА_1 до її дому. Обвинувачений завів потерпілого до дому свідка. Потім приїхали дружина потерпілого - ОСОБА_9 , його донька - ОСОБА_8 й зять - ОСОБА_7 , які приблизно о 19 год. повезли потерпілого до лікарні, після того як фельдшер його оглянула. Вийшовши з дому, коли ОСОБА_7 виводив потерпілого, свідок побачила, що біля її двору був лише велосипед ОСОБА_1 , а чорного легковика вже не було. Коли свідок побачила ОСОБА_2 він був наляканий, мова у нього була зв`язна, а тому не може сказати, що він був в стані алкогольного сп`яніння. Він пропонував допомогу потерпілому. Також, свідок повідомила, що письмових скарг на ОСОБА_2 до Лугинської селещної ради, де вона працює діловодом, не надходило.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 є його тестем. 02.05.2020 свідок із дружиною - ОСОБА_8 та донькою гостювали у тестя в с. Остапи Лугинського району. Ввечорі зателефонували сусіди й повідомили, що тестя збила машина. Свідок із дружиною виїхали до місця події, це було приблизно о 18 год. 30 хв. На місці події побачили чорний автомобіль в канаві, велосипед тестя - біля паркану домоволодіння, куди, як виявилося згодом, завели ОСОБА_1 та автомобіль білого кольору. Водій останнього автомобіля - ОСОБА_10 бігав від своєї машини до чорної машини намагаючись витягти останню. ОСОБА_2 був п`яний, адже в нього була нерівна хода. Коли ОСОБА_8 говорила з ОСОБА_2 , свідок був поруч та відчув перегар від обвинуваченого. Зайшовши в будинок вказаного домоволодіння свідок побачив тестя, що був знервований. Останньому фельдшер надавала допомогу. Свідок зазначив, що руки у тестя завжди тремтять. Пробувши в хаті хвилин із 20, близько 19 год. свідок з дружиною, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 вирушили машиною додому, а потім він з дружиною повіз тестя до лікарні. Велосипед ОСОБА_1 мав зелену раму, в результаті ДТП у велосипеда було пошкоджено заднє колесо. На місті події ОСОБА_8 зробила декілька фотографій, які потім віддали слідчому. На дорозі, де відбулася аварія, перешкод для руху, які б вимагали маневрувати не було. В результаті ДТП у ОСОБА_1 було зламано 2 хребці, лікувався він три місяці, при цьому потребував сторонньої допомоги. На наступний день після ДТП до дому ОСОБА_1 приходив ОСОБА_2 та пропонував допомогу.

Свідок ОСОБА_8 при допиті зазначила, що вона є донькою ОСОБА_1 02.05.2020 вона з чоловіком - ОСОБА_7 й дитиною приїхала до батьків в с. Остапи. Увечері ОСОБА_1 поїхав до магазину. Про те, що батька збила машина повідомила їх телефоном ОСОБА_17 ДТП сталося біля 18 год. 30 хв. Свідок з чоловіком поїхали до місця події - до будинку АДРЕСА_2 , де живе ОСОБА_5 . Приїхавши до місця події вона побачила в канаві машину поруч з якою був ОСОБА_10 . Велосипед потерпілого був біля місточку коло входу до домоволодіння ОСОБА_5 . Питаючи на вулиці у ОСОБА_2 про обставини події відчула від нього запах алкоголю. Також, свідок показала, що у обвинуваченого були «скляні» очі та нечіткі рухи. На місці ДТП свідок зробила декілька фотознімків. Зайшовши до хати ОСОБА_18 , свідок побачила батька у якого була брудна й мокра одежа. Йому надавала допомогу фельдшер. Тиск у ОСОБА_1 був високим, тому фельдшер зробила укол магнезії. Потім прийшла мати - ОСОБА_9 . Машину швидкої медичної допомоги вирішили не викликати та самі повезли батька до лікарні в м. Коростень, переодягнувши попередньо його в дома. Коли вирушали до дому, то машини ОСОБА_2 на місці події не було. Поліцію 02.05.2020 викликала свідок. 03.05.2020 до дому батьків приходив обвинувачений щоб вибачитися й казав, що ні чого не пам`ятає. Із слів потерпілого свідку відомо, що обвинувачений з моменту події до червня 2021 року приходив до батьків один раз. Через травми, отримані в результаті ДТП, ОСОБА_1 лікувався три місяці й наразі потребує лікування. Місяць ОСОБА_1 змушений був лежати.

Згідно показів свідка ОСОБА_10 02.05.2020 вони з ОСОБА_2 виходили на роботу й останній близько 16 год завіз його додому й поїхав. Через 15 хв. приїхав до свідка кум ОСОБА_19 та повідомив, що машина ОСОБА_2 в канаві. На машині кума свідок добрався до місця ДТП в с. Остапи. Свідок витягнув машину обвинуваченого з канави. При цьому ОСОБА_2 не було, він підійшов пізніше з двору ОСОБА_20 . Сівши в свою машину обвинувачений поїхав. Він був тверезий. У машини ОСОБА_2 був подряпаний капот. Коли машина обвинуваченого була в канаві донька потерпілого її фотографувала.

Свідок ОСОБА_21 зазначила, що працює завідуючою фельдшерським пунктом с. Остапи, де й проживає. У суботу 02.05.2020 близько 18 год. 00 хв. вона проводила додому сестру - ОСОБА_22 . В цей час повз неї велосипедом проїхав ОСОБА_1 . Через 10 хв. свідкові зателефонувала ОСОБА_17 повідомивши, що ОСОБА_1 потрапив в аварію. Приїхавши до місця ДТП - на вул. П.Яцковця біля будинку 4 чи 6 у с. Остапи, побачила, що потерпілий стоїть на дорозі і його тримають ОСОБА_2 та ОСОБА_22 . Обвинувачений довів потерпілого до лавки на подвір`ї ОСОБА_12 , що поруч із місцем ДТП, пропонуючи допомогу. ОСОБА_1 відмовився від пропозицій обвинуваченого. Потім потерпілого завели в дім ОСОБА_20 . Там свідок поміряла потерпілому тиск - він виявився високим й надала заспокійливе. Приїхавшим через хвилин 15 родичам ОСОБА_1 : доньці, зятю й дружині, свідок рекомендувала викликати швидку, але вони вирішили своєю машиною відвезти потерпілого до лікарні. Вирушили до лікарні вони коло 20 год. Коли ОСОБА_1 вивели з будинку, то машини обвинуваченого на місці ДТП не було. З дому до машини потерпілий йшов сам, його лише підтримували.

Діставшись місця ДТП свідок побачила темний автомобіль в канаві й велосипед. На місці ДТП були обвинувачений, ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 і інші люди, яких свідок не запам`ятала. ОСОБА_2 просив вибачення у ОСОБА_1 . Запаху алкоголю при спілкуванні з обвинуваченим свідок не відчула й сказати, що він був п`яний не може. Обвинувачений просив у свідка заспокійливе, адже він був в шоковому стані. На дорозі, на місці ДТП, перешкод для руху автомобілів не було.

Через травми отримані при ДТП потерпілому було призначене амбулаторне лікування. Свідок ставила йому крапельниці. Близько місяця потерпілий через травми змушений був лежати. Наразі він ще лікується, ходить в корсеті. Дружина потерпілого зверталася до свідка за допомогою під час лікування, а також просила щоб свідок показала, що обвинувачений під час ДТП був п`яний. Свідкові відомо, що на весні невропатологом потерпілому призначено курс лікування. Цей курс пов`язаний із травмуванням під час ДТП.

ОСОБА_22 під час допиту в якості свідка показала, що 02.05.2020 ввечері їхала велосипедом від сестри - ОСОБА_21 , яка проживає в с. Остапи Лугинського району. Позаду почула стук. Озирнувшись свідок побачила в канаві машину з якої вийшов ОСОБА_2 . Біля машини був ОСОБА_1 , інших машин свідок не бачила. Підійшовши, свідок із ОСОБА_2 допомогла потерпілому, що був наляканий, виїти з канави. Вона дала потерпілому води. Обвинувачений питав у потерпілого про стан. ОСОБА_2 не мав ознак сп`яніння. Потім приїхала ОСОБА_21 , що надавала медичну допомогу потерпілому. Десь за 30 хв. приїхали родичі потерпілого: донька, зять й дружина, після чого свідок поїхала. На місці ДТП залишилися ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та родичі потерпілого.

За показами ОСОБА_17 , як свідка, її двір розташований поруч із подвір`ям ОСОБА_24 суботу 02.05.2020 близько 18 год. перебуваючи вдома почула глухий удар. Через двір ОСОБА_12 виїшла на вулицю до дороги. Там свідок побачила машину ОСОБА_2 в канаві. Останній виводив ОСОБА_1 з даної канави. Свідок зателефонувала фельдшеру - ОСОБА_21 . Зателефонували родичам потерпілого. Приїхали донька - ОСОБА_25 й зять - ОСОБА_26 . Донька потерпілого викликала поліцію. На місці ДТП свідок пробула близько 30 хв. й пішла до дому. Велосипед потерпілого був за два метри позаду машини, біля повороту. ОСОБА_2 був блідий, його трусило. Він був шокований, пропонував потерпілому допомогу.

Від обвинуваченого свідок 02.05.2020 перебувала на відстані пів метра. При цьому запаху алкоголю не відчула.

Слідчий експеримент, в якому свідок брала участь як понятий, проводили 22.06.2020. Однак, статиста не було, на велосипеді ніхто не їздив. Присутніми були ОСОБА_23 та ОСОБА_1 . Текст протоколу був вже надрукований, дані учасників слідчий вписував ручкою.

Наведені покази обвинуваченого, потерпілого та свідків погоджуються в частині даних про час, місце, обставини ДТП, стан потерпілого.

Крім того, вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення доводиться такими доказами.

Витягом з ЄРДР від 03.05.2020 року, відповідно до якого 02.05.2020 року близько 18.00 год. водій транспортного засобу ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_2 , чорного кольору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Остапи, Лугинського району, рухаючись по проїжджій частині в межах населеного пункту АДРЕСА_2, в напрямку смт Лугини, неподалік житлового будинку АДРЕСА_2 не впорався з керуванням та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді переломів хребців та було доставлено до Коростенської ЦМЛ.

Рапортом від 03.05.2020 року, відповідно до якого 02.05.2020 року о 18.59 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02.05.2020 о 18.58 за адресою: Лугинський район с. Остапи, вул. Петра Яцковця заявниця повідомила, що щойно її батька ОСОБА_1 збив односельчанин ОСОБА_27 в стані алкогольного сп`яніння на автомобілі ВАЗ 2109 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_3 .

Рапортом від 03.05.2020 року, відповідно до якого 02.05.2020 о 21.21 до РУ по телефону надійшло повідомлення, що до травмпункту Коростенської ЦМЛ доставлено ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_3 , який постраждав в ДТП на території Лугинського району.

Протоколом огляду місця ДТП від 02.05.2020 року, схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого місцем події є АДРЕСА_2. Під час огляду встановлено, що на місці ДТП дорожнє покриття без пошкоджень, відсутній автомобіль учасника ДТП, наявний велосипед з пошкодженим заднім колесом. Виявлено сліди шин (юзу) на лівому трав`яному узбіччі, в т.ч. в канаві, водій транспортного засобу рухався в напрямку смт Лугини.

Заявою від 04.05.2020 року та протоколом тимчасового вилучення майна від 04.05.2020 року, відповідно до яких ОСОБА_2 добровільно видав автомобіль ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору для проведення експертиз та визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

Протоколом огляду предмету від 04.05.2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто автомобіль ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору. При зовнішньому огляді на поверхні кузову переважно з ліва виявлено сліди контакту з навколишніми об`єктами чи учасниками руху, які свідчать про участь в доржньо-транспортній пригоді, а саме: в лівій боковій частині виявлено пошкодження лакофарбового покриття у вигляді подряпин та нашарування грунту, в передньому лівому колесі пошкоджений пластиковий ковпак, а також наявні пошкодження у вигляді деформацій та вм`ятин в передньому лівому крилі та в передній частині капоту.

Заявою ОСОБА_7 від 05.05.2020 року про приєднання до матеріалів кримінального провадження 5 фотознімків з місця пригоди та протоколом огляду предмету від 06.05.2020 року, на яких зображено автомобіль ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , на узбіччі в канаві. Також, на фото зафіксовано велосипеди.

Постановою від 06.05.2020 року про приєднання до кримінального провадження в якості речового доказу наданих свідком ОСОБА_7 п`яти фотознімків, зроблених на місці пригоди в с. Остапи, Лугинського району, поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 та описаних в протоколі огляду предмету від 06.05.2020.

Висновком експерта № 11/2-488 від 01.06.2020 року, відповідно до якого на момент ДТП гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану даного автомобіля не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних непрацездатностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної ДТП.

Висновком експерта № 11/2-658 від 25.06.2020 року, згідно якого у даній дорожній обстановці водієві автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 1.10 "дорожні умови", "дорожня обстановка", 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України. При цьому оцінка дій водія вимогам п.п. 1.10, 12.1, 13.1 ПДР України не потребує спеціальних знань з області судової автотехніки. Наявність технічної можливості у водія автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 уникнути даної ДТП полягала лише у чіткому виконанні вказаних пінктів ПДР України, для виконання яких перешкод технічного характеру в матеріалах справи не вбачається. Питання про причинний зв`язок з виникненням даної ДТП не потребує спеціальних технічних знань з області судової автотехніки та може бути вирішене органами слідства (суду) самостійно з урахуванням юридичного аналізу зібраних по справі матеріалів.

Висновком експерта № 0435 від 10.02.2021 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого безпосередньо на момент первинного контакту контактувала фронтальна частина кузова автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_3 з задньою частиною велосипеда. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху і вказана невідповідність його дій з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Висновком експерта № 159 від 25.05.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді поперечно-уламкових переломів відростків зліва тіл L2 - L3 поперекового відділу хребта, компресійних переломів тіл L2 - L3 хребців, які утворились внаслідок дії тупих твердих предметів, можливо при обставинах та в термін ДТП, вказаних в постанові, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.06.2020 року та схемою до нього в частині визначення місця наїзду. В іншій частині даних суд не враховує протокол слідчого експеримента, адже його текст надруковано заздалегідь до проведення експерименту, заїзди зафіксовані цим протоколом ніхто не здійснював, що підтверджено самим потерпілим та свідками ОСОБА_5 й ОСОБА_17 . Опис обставин ДТП в протоколі проведення слідчого експерименту, крім визначення місця наїзду, приведено виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження, що може бути лише предметом допиту. Ці данні внесено без допиту потерпілого, який, крім іншого, показав під час судового розгляду, що не знає наведених у названому протоколі пунктів ПДР України.

Заявою ОСОБА_1 від 09.12.2020 року та протоколом огляду речей та документів від 09.12.2020 року з фототаблицею до нього, відповідно до яких оглянуто велосипед "Аіст", наданий ОСОБА_1 , та зафіксовано, що у велосипеда деформовано диск заднього колеса, задній бризговик та багажник.

Постановою від 10.12.2020 року та розпискою від 09.12.2020 року, згідно яких визнано речовим доказом у кримінальному провадженні велосипед "Аіст", що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

Результатами токсикологічного дослідження крові на вміст алкоголю від 09.06.2020 року, відповідно до якого в крові ОСОБА_2 станом на 03.05.2020 року о 10.00 год. алкоголь не виявлено.

Листом № 207 від 08.07.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є працівником ДП "Лугинський спецлісгосп" з 18.10.2016 року.

Копією наказу №94-к від 03.09.2019 згідно якого ОСОБА_2 призначено з 04.09.2019 на посаду старшого майстру лісу, що підтверджує статус правоохоронця в обвинуваченого.

Аналізуючи наведені докази суд доходить висновку, що обставини ДТП, зафіксовані в них відповідають показам обвинуваченого, потерпілого та свідків в частині місця, часу, дати, учасників та наслідків ДТП.

Отже, суд вважає, що у судовому засіданні встановлений причинний зв`язок між необережними діями обвинуваченого й настанням ДТП із тілесними ушкодженнями потерпілого.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, є узгодженими між собою, і не викликають у суду жодних сумнівів для належної правової оцінки дій ОСОБА_2 та визнання доведеності його винуватості.

Покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 співпадають в частині відсутності у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння. При цьому суд враховує, що ОСОБА_21 працює фельдшером та згідно показів не може стверджувати наявність алкогольного сп`яніння в обвинуваченого. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 на місці ДТП та пізніше 02.05.2020 не здійснювався.

Враховуючи покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 суд відхиляє покази потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є родичами й не мають медичної освіти, про керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

За вказаних обставин суд виключає з формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 перебування у стані алкогольного сп`яніння при керуванні транспортним засобом в момент ДТП та порушення обвинуваченим пп. «а» п. 2.9 ПДР України яким заборонено водієві керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Розглядаючи справу в межах пред`явленого обвинувачення встановлено, що ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху, як особа яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, що відповідає стандарту доведення обвинувачення поза розумним сумнівом, який міститься у висновку Верховного суду, викладеному в постанові від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Виходячи з класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок.

З досліджених доказів, які характеризують особу обвинуваченого слідує, що він раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей 2012, 2016 років народження, за місцем проживання, роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога й психіатра не перебуває.

Суд відхиляє надану представником потерпілого копію характеристики ОСОБА_2 від 21.01.2021, із даними про надходження скарг від жителів села щодо пошкодження обвинуваченим огорожі шляхом наїзду власним автомобілем. Дана характеристика не містить дат надходження скарг, не визначає обставин скоєного. Крім того, вину ОСОБА_2 у вказаному пошкодженні огорожі шляхом наїзду автомобілем не встановлено судовим рішенням, що не виключає спричинення такої шкоди за обставин, які виключають відповідальність.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України визнає визнання своєї вини, надання допомоги потерпілому після ДТП, намагання відшкодувати спричинену шкоду, що не прийнято потерпілим.

Інкримінована ОСОБА_2 обставина, яка обтяжує покарання, передбачена п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшла, спростована, як вказано вище, показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 а тому підлягає виключенню з об`єму висунутого обвинувачення. Інших обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшуть покарання, суд доходить висновку про призначення обвинуваченому покарання за ст. 5, ч. 1 ст. 286 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП, у виді обмеження волі строком на два роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини по кримінальному провадженню, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини, критичне ставлення обвинуваченого, який приніс вибачення за скоєне, позицію прокурора відносно не підтвердження в ході судового розгляду факту керування обвинуваченим транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння й застосування ст. 75 КК України, вбачається можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання і суд вважає необхідним звільнити його від відбування покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 названого кодексу.

Потерпілим було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого, з урахуванням уточнень, 307708,32 грн. з яких на відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 22294,16 грн. та 216000 грн., відповідно, витрат на правову допомогу 56000 грн. та витрат, пов`язних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження. Позов обґрунтовано спричиненням обвинуваченим неправомірної шкоди здоров`ю потерпілого, лікуванням, здійсненням витрат на лікування, спричиненням моральних страждань даною подією.

За змістом частин 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Приписами ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є, крім іншого, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Від кожної сторони ч. 3 ст. 12 ЦПК України вимагається довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Показами свідка ОСОБА_21 - фельдшера підтверджено необхідність застосування потерпілим корсету для спини, щодо придбання якого надано товарний чек на 720,00 грн.

Потерпілий надавши фіскальні чеки про придбання ліків й медичних товарів (шприців, систем), мінеральної води не надав підтвердження, що ці медикаменти потрібні були для лікування й були призначені йому.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з обвинуваченого матеріальних витрат потерпілого на лікування, крім вартості корсету для спини.

Судом встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого, потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Лікувальні процедури здійснюються й, наразі, необхідне носіння корсету.

Моральна шкода, за ч. 2 ст. 23 ЦК, може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, вимушені зміни в звичному укладі життя. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, при визначенні суми відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що в результаті винних дій обвинуваченого потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, що, відповідно, виключає до тепер можливість реалізації фізичних здібностей потерпілого в повній мірі, останній тривалий час лікувався, переніс біль, страх під час ДТП.

За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з наведеного розумним і справедливим є стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 40000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Суд відхиляє наданий потерпілим висновок експерта № 1-12/04 від 12.04.2021 за результатами проведеної психологічної експетизи щодо визначення орієнтовного розміру компенсації моральних страждань у 36 мінімальних заробітних плат, позаяк суму компенсації розраховано за методикою проф. О.М. Ерделевського, застосування якої припинено з 29.01.2016. Крім того, взяті при дослідженнні обставини: стан сп`яніння обвинуваченого, не здійснення останнім спроб надати домопогу було спростовано в ході судового розгляду.

На обґрунтування вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу потерпілим надано договори про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2020 із адвокатом Гарбуз М.В. та від названої дати із адвокатом Старовойт В.П.

Умовами договору із адвокатом Гарбуз М.В. передбачено сплату гонорару адвоката в сумі 28000,00 грн. за стадію досудового розслідування в даному кримінальному провадженні. Вказану суму погоджено сплатити за первинну правову консультацію, вивчення обставин справи, аналіз чинного законодавства України, аналіз судової практики по аналогічним категоріям справ, розробка тактики ведення та участі у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, підготовка, складання та відправка ряду адвокатських запитів, представництво інтересів потерпілого на стадії досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження та участь у проведенні ряду слідчих дій. Названу суму було сплачено ОСОБА_1 , як свічить копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 42 від 12.05.2020. А 08.04.2021 щодо наведеного об`єму послуг підписано між ОСОБА_1 та адвокатом Гарбуз М.М. акт приймання-передачі наданих послуг з визначенням вартості послуг у 28000 грн.

Між потерпілим та адвокатом Старовойт В.П. умовами наведеного договору (Додаток № 1) погоджено фіксований розмір гонорару, який складає 1000 дол. США й не залежить від обсягу наданих послуг. Дану суму погоджено як оплату послуг адвоката на стадії досудового розслідування. Окремого додатку, укладеного відповідно до п. 1.2 Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2020 щодо гонорару за представництво в суді ані потерпілим, ані його представником - адвокатом Старовойт В.П. не надано. Останім й ОСОБА_1 було складено акт приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2021 про те, що адвокатом надано правничу допомогу по представництву та захисту інтересів потерпілого в органах досудового розслідування із визначенням вартості у 28000 грн., яка відповідає сумі у рахунку від 12.05.2020, визначеній згідно п. 1.5 Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2020.

Захисником - адвокатом Іщук А.В. заявлено про необхідність визначення до стягнення розумного розміру витрат на правову допомогу.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається. У відповідності до ч. 2 ст. 1 КПК України, з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Як передбачено ст. 8 КПК України Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Витрати на правову допомогу п. 1 ст. 118 КПК України враховано до складу процесуальних витрат. Частина 2 ст. 120 КПК України відносить витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого до витрат на правову допомогу.

Положеннями ст. 119 КПК України суду надано право враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням зменшити розмір належих до оплати процесуальних витрат.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд, згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

У відповідності до сформованої практики Європейського суду з прав людини при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (рішення у справі "Дубовик проти України" від 15 січня 2010 року, та «Гуриненко проти України» від 18 лютого 2010 року).

Беручи до уваги, що обвинуваченому наказом ДП «Лугинське спеціалізоване лісове господарство» №94-к від 03.09.2021 встановлено оклад у 6499 грн. та він має сім`ю: дружину і двох дітей 2012, 2016 років народження, суд вважає необхідним врахувати майновий стан обвинуваченого, що менший за суму прожиткових мінімумів для працездатної особи, дітей до 6 років та дітей від 6 до 18 років на момент судового розгляду, відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду підтверджень участі представників потерпілого у слідчих діях, складання ними запитів, збирання доказів на стадії досудового розслідування.

Враховуючи наведене, строк розслідування кримінального провадження, витрати потерпілого на правову допомогу слід зменшити до 30000 грн., які саме є неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Крім того, представниками вказано про необхідність стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження, що складаються з витрат на пальне.

Стороною захисту визнано суми, сплачені представниками потерпілого за пальне для прибуття у судові засідання 22.04.2021 - 486,74 грн., 26.05.2021 - 1115,60 грн. 11.06.2021 - 1116,40 грн., 20.07.2021 - 1184 грн., 07.09.2021 - 1147,60 грн., 22.09.2021 - 1172,80 грн., а всього 6223,14 грн.

Виходячи з принципу диспозитивності, передбаченого ст. 26, положень ст. 121 КПК України суд вважає можливим стягнути витрати, пов`язні із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження в сумі 6223,14 грн. згідно із їх визнанням стороною захисту.

Доказів прибуття до місця досудового розслідування та судового провадження 13.12.2020, 16.01.2021, 21.02.2021, 04.03.2021, 02.04.2021, 12.04.2021, 23.04.2021 представниками потерпілого не надано, а матеріали справи не містять, відповідно, витрати на пальне за ці дати стягненню не підлягають.

Стягнення з обвинуваченого судового збору нормами КПК України не передбачено.

Питання про долю речових доказів вирішується судом відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно ст.124 КПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню процесуальні витрати на проведення експертиз № 11/2-488 від 01.06.2020 в розмірі 1307,60 грн. №11/2-658 від 25.06.2020 - 1307,60 грн., №0435 від 10.02.2021 року - 8400 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 06.05.2020 слід скасувати відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Клопотань про обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу від прокурора не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі строком на два роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодуваня матеріальної шкоди 720,00 грн. (сімсот двадцять грн.), на відшкодуваня моральної шкоди 40000 грн. (сорок тисяч грн.), витрати на правову допомогу - 30000 грн. (тридцять тисяч грн.), витрати, пов`язні із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження в сумі 6223,14 грн. (шість тисяч двісті двадцять три грн. 14 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 06.05.2020 скасувати.

Речові докази:

фотокартки - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

автомобіль марки «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , - залишити за належністю власнику ОСОБА_2 ;

велосипед марки «АІСТ» - залишити за належністю власнику ОСОБА_1 .

Стягнути на користь Держави з ОСОБА_2 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз № 11/2-488 від 01.06.2020 в розмірі 1307,60 грн. №11/2-658 від 25.06.2020 - 1307,60 грн., №0435 від 10.02.2021 року - 8400 грн., а всього: 11015,20 грн. (одинадцять тисяч п`ятнадцять грн. 20 коп.).

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Лугинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя В.В. Гребенюк