Ухвала суду № 99881832, 10.09.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/3528/17

Провадження № 2-аі/653/1/21

У Х В А Л А

іменем України

10 вересня 2021 року

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Мотонок Т.Я., дослідивши матеріали заяви Акерман Олега Матвійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення способу і порядку виконання постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 15.01.2018 року у справі № 653/3528/17 за позовом ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та спонукання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Акерман Олега Матвійовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення способу і порядку виконання постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 15.01.2018 року у справі № 653/3528/17 за позовом ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та спонукання вчинити певні дії.

11.06.2021 року по даній справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2021 року.

14.07.2021 року заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про причини своєї неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Клопотання до суду не направлялися.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справу за відсутності заявника ОСОБА_2 та особи, яку він представляє встановлено наступне:

Згідно ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 55 Кодексу Адміністративного України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як вбачається зі змісту ч. 1, ч. 2 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України - повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 р., під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом одного з документів, зазначених у ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі оригіналом довіреності, виданої на ведення справи в суді на підставі відповідного договору.

Суд вважає за необхідне зауважити, що повноваження адвоката щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 р. у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 р. у справі № 202/5348/18.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, остання підписана та подана до суду Акерманом О.М., яким на підтвердження повноважень на підписання від імені позивача цієї позовної заяви додано до позову копію довіреності від 12.06.2020 року, виданої в Ізраїлі.

Даною довіреністю Магазіннік Вікторія Анатоліївна уповноважила, зокрема, Акермана О.М. бути її представником, зокрема, у суді із правом вчинення всіх необхідних повноважень, у тому числі пред`явлення позову.

При цьому, зі змісту поданої до суду роздруківки ксерокопії даної довіреності слідує, що оригінал довіреності був засвідчений нотаріусом Лідією Тучинською (м.Тель-Авів, Ізраїль) та скріплений печаткою.

Крім того, у матеріалах позовної заяви міститься копія апостилю, що датована 12.06.2020 року.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 р. та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Згідно із ст. 1 Гаазької конвенції (далі - Конвенція) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Отже, у силу приписів пункту d ч. 2 ст. 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 р. №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 р. за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.

У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз`єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.

На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Разом з тим, додана до адміністративного позову копія довіреності на підтвердження повноважень Акермана О.М. діяти від імені позивача містить фотокопію апостилю на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.

Крім того, кількість скріплених аркушів довіреності з апостелем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Таким чином, з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.

Як зазначено Верховним Судом в ухвалах від 05.01.2018 року та 15.01.2018 року у справах відповідно №826/7941/17, №820/2589/17 світлокопія документу у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України не є документом, що посвідчує повноваження учасника справи.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що до позовної зави, підписаної представником позивача, на підтвердження повноважень останнього додано копії документів, які не відповідають приписам ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився перевірити дійсність його повноважень на представлення інтересів ОСОБА_3 в суді не має можливості, а тому і розпочати розгляд даної справи.

Крім того, після відкриття провадження у справі встановлено, що до матеріалів справи не долучено оригінал квитанції про сплату судового збору.

За приписами п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлена ставка судового збору у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 2270,00 грн., що визначено Законом України " Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Враховуючи наведене, за подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення особою, що звернулась до суду із такою заявою, має бути сплачено судовий збір у розмірі 681,00 грн.

Суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано порядок розгляду заяв при недотриманні закону в частині вимог до її подання.

Разом із цим, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно вимог ст. 169 КАС України, якщо заява не відповідає вимогам ст.ст. 160,161 КАС України вона залишається без руху.

Отже, заявник ОСОБА_2 зобов`язаний надати до суду належним чином посвідчену довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді, а також надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність застосування у даному випадку положень КАС України, якими визначено порядок залишення без руху позовних заяв.

Враховуючи вищевикладене, заява Акерман О.М., подана в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення, підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення недоліків.

У зв`язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам ст. ст. 160-161 КАС України, ухвалою від 14.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків та визначено спосіб усунення недоліків.

Вказана ухвала була отримана заявником 15.07.2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронної пошти. З 02.08.2021 року по 06.09.2021 року суддя перебувала у щорічній відпустці. Станом на 10 вересня 2021 року позивач не усунув недоліки позовної заяви, що є підставою для її повернення.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, оскільки позивачем у встановлений судом строк та спосіб не усунуто недоліки, а саме не надано позовну заяву, яка відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, не сплачено судовий збір, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Акерман Олега Матвійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення способу і порядку виконання постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 15.01.2018 року у справі № 653/3528/17 за позовом ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та спонукання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Генічеського районного суду Т. Я. Мотонок