Ухвала суду № 99875178, 22.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3982/21

Провадження № 2/522/5813/21

У Х В А Л А

22 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Звонецької І.М.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи на 08 квітня 2021 року.

В судове засідання призначене на 08 квітня 2021 року позивач та його представник не з`явився. Розгляд справи відкладено на 26 травня 2021 року

20 квітня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

23 квітня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

25 травня 2021 року від відповідача до суду надійшли заперечення.

У судове засідання призначене на 26 травня 2021 року з`явився представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 . Під час судового засідання суд задовольнив клопотання про витребування доказів та призначив наступне судове засідання на 29 червня 2021 року.

31 травня 2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

29 червня 2021 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

У судове засідання призначене на 29 червня 2021 року з`явився представник позивача ОСОБА_4 та представник відповідача Демченко А.О. Від представника позивача заявлено клопотання про оголошення перерви у справі у зв`язку з необхідністю уточнення позовних вимог та визначення належного відповідача. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 29 липня 2021 року.

23 липня 2021 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням за межами України.

У судове засідання призначене на 29 липня 2021 року сторони не з`явились. Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підверджується розпискою про сповіщення наступної дати судового засідання від 29 червня 2021 року. Розгляд справи відкладено на 22 вересня 2021 року.

У судове засідання призначене на 22 вересня 2021 року сторони не з`явились. Позивач про причини неявки суд не повідомив. Відповідач звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою відповідача.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове повідомлення про вручення судової повістки яка була направлена на адресу позивача. Однак зазначене поштове повідомлення повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». У зв`язку з чим, на судове засідання призначене на 22 вересня 2021 року судові повістки направлялися шляхом направлення SMS на номер представника позивача ОСОБА_2 та на електронну адресу представника позивача ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними довідками від 22.09.2021 року.

Крім того, ухвали суду у даній справі розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвали суду як і дати призначення справи до розгляду є доступними для ознайомлення.

Заяв про розгляд справи за відсутності позивача чи заяв про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин неможливості прибуття в судове засідання, не подавалось.

З огляду на складність змісту правовідносин між сторонами, справа не може бути розглянута без участі позивача. Справа вже тривалий час знаходиться в провадженні суду при цьому позивач не вчиняє будь-яких дій для прискорення розгляду справи.

Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Добросовісна поведінка кожної сторони в процесі забезпечує нормальну діяльність суду та всіх осіб, що беруть участь у процесі, з`ясування матеріальної (об`єктивної) істини у кожній справі й одночасно з цим гарантує можливість здійснення процесуальних прав іншою стороною, забезпечує її інтерес щодо швидкого та правильного розгляду справи.

Відкладення розгляду справи першочергово має на меті забезпечення реалізації принципу змагальності та гарантування доступності правосуддя. Проте в той же час занадто тривале відкладення розгляду справи призводить до затягування цивільного процесу і є перешкодою певною мірою й у доступі до суду, що є неприпустимим.

Суд розцінює безпідставні не явки позивача, що сповіщений належним чином про час, дату і місце судового засідання, як зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що є недопустимим.

Під зловживанням цивільними процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових, виходячи з матеріалів справи, витрат сторони, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. "Право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Змагальність виявляється в тому, що:

- дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача;

- суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів;

- особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду;

- сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які притримати;

- особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників;

- кожна особа зобов`язана доказати факти, на які вона покликається;

- у разі невиконання процесуальних обов`язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Диспозитивність (від лат. Dispono – розпоряджаюся) – це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення “хто хоче здійснити свої права, має сам потурбуватися про це”.

Вказані принципи надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

З системного аналізу п. 3 ч. ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 ЦПК України вбачається те, що законодавець безпосередньо пов`язує участь позивача в судових засіданнях з рухом судового процесу. Це уявляється вірним — дії суду залежать від дій позивача.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі “Каракуця проти України”).

За ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст 43, 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Також слід відмітити, що в Україні дії система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті “Судова влада” і позивач має усі можливості з отримання інформації про розгляд його справи.

Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Це не є порушенням прав учасників спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства”.)

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 “Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення” недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його представниками не вживалися передбаченими цивільно-процесуальним законодавством дії для розгляду справи, а неявки позивача та двох представників позивача у судові засідання без поважних причини після заявлення у судовому засіданні необхідності уточнення позовних вимог позбавляє суд можливості розглянути справу за наявними матеріалами справи та свідчить про незацікавленість стороною позивача розглядом даної справи.

Аналіз викладених вище обставин, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення позивачем своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразились у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що привело до затягування судового розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим застосувати наслідки, які передбачені ч.3 ст. 44 ЦПК України та залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів.

Керуючись ч.3 ст. 44 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії позивача ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: А.В. Науменко