Ухвала суду № 99875177, 24.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23316/21

Провадження № 2/522/8110/21

УХВАЛА

24 вересня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Косіцина В.В.

за участю секретаря Левченко К.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2021 року позивач звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким: визначити її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк терміном 30 (тридцять) днів з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03 серпня 2021 року ухвалою Київського районного суду міста Одеси матеріали справи № 947/23316/21 (провадження № 2/947/3972/21) за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини передано на розгляд до Приморського районному суду м. Одеси, зважаючи на те, що жодних доказів існування спадкового майна у Київському районі міста, доказів відкриття спадщини саме у Київському районі позивач не надала, а відповідачем у справі є Одеська міська рада, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Думська площа 1, що територіально відноситься до Приморського районну м. Одеси.

31 серпня 2021 року матеріали справи надійшли до Приморського районного суду м. Одеси.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В., а 01 вересня 2021 року матеріали справи передані судді.

06 вересня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та встановлено загальний порядок розгляду справи.

В судовому засіданні, на розгляд учасників справи поставлено питання про склад спадкового майна.

Представник позивача повідомив, що померлому належала 1/3 частина квартири, що розташована у Київському районі м. Одеси.

Вивчивши матеріали цивільної справи та додані документи, з`ясувавши нові обставини, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа № 643/4648/18, провадження № 61-38536св18) висловив таку позицію, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/6956/17.

Так на момент вирішення питання про відкриття провадження Київським районним судом м. Одеси матеріали позовної заяви не містили відомостей про наявність нерухомого спадкового майна на території Київського району м. Одеси, в зв`язку з чим, цивільну справу було передано за загальними правилами підсудності до Приморського районного суду м. Одеси, за місцем знаходження відповідача на підставі ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Судом зроблено витяг інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно якого за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано право приватної спільної часткової власності на квартиру в АДРЕСА_1 в розмірі 1/3 частки.

Таким чином Приморським районним судом було з`ясовано нові обставини справи, які не були враховані під час вирішення питання про передачу справи до приморського районного суд м. Одеси.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Водночас, згідно п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями етапі 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином на поданий позов розповсюджується правила виключної підсудності. оскільки до складу спадкового майна входить нерухоме майно, яке розташоване у Київському районі м. Одеса, а отже саме Київський районний суд м. Одеси є належним судом для розгляду цього позову.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.

Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.

Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну «компетентний суд», під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил виключної підсудності, свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Враховуючи викладене суд вважає, що розгляд справи з порушенням правил виключної підсудності є незаконним та призведе до порушення права позивача на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а тому вважає, що незважаючи на положення ст. 31 ЦПК України про недопустимість спорів про підсудність, справа має бути передана на розгляд суду встановленого закону за правилами виключної підсудності, а саме за місцезнаходженням нерухомого майна, що розташоване у Київському районні м. Одеси.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини необхідно передати на розгляд Київського районного суду міста Одеси.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини передати за підсудністю до Київського районного суду міста Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3б).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Повний текст складений 24 вересня 2021 року.

Суддя Косіцина В.В.