Рішення № 99872183, 16.09.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/4115/21

Провадження №2/592/1283/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого – судді Онайка Р.А., за участі секретаря судового засідання – Антуфьєвої В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

з участю:

представників позивача – адвокатів Кубанової А.М. та Грабар В.П.,

представника відповідача – адвоката Кузченко Т.М., -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18473, 59 грн, яка складається з: 15426,35 грн заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.09.2017 по 30.06.2020; 1988,59 грн – інфляційних витрат; 1058,65 – 3% річних. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.08.2020 Ковпаківським районним судом м.Суми за заявою ТОВ «Сумигаз збут було видано судовий наказ , яким з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 15426,35 грн та судовий збір. 16.10.2020 судовий наказ набрав законної сили та був переданий на примусове виконання. Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 30.12.2020 судовий наказ від 14.08.2020 скасовано за заявою ОСОБА_1 .. Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам. Зазначає, що відповідач є побутовим споживачем природного газу , особовий рахунок № НОМЕР_1 і користується послугами з постачання природного газу за адресою АДРЕСА_1 на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831 та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 зі змінами та доповненнями. Умови Типового договору постачання є публічним та однаковими для всіх побутових споживачів України. Всім побутовим споживачам надіслано заяви-приєднання до Типового договору з супровідним листом по формі встановленій у постанові НКРЕКП від 30.09.2016 №2500, яку споживачам необхідно було підписати та повернути ТОВ «Сумигаз збут». Відповідач не виконує зобов`язання належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість. У зв`язку з чим позивач звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 15.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.08.2021 представник відповідача надала до суду заяву у якій клопотала про застосування позовної давності при вирішенні питання про стягнення заборгованості за період з 01.09.2017 по 01.04.2018, посилаючись на позицію викладену у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №712/8916/17.

14.09.2021 представником позивача подано заперечення щодо заяви про застосування строків позовної давності, які обґрунтовує тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права з дотриманням позовної давності, а висновки Верховного Суду у справі №712/8916/17 не підлягають застосуванню у даній справі внаслідок того, що оспорювані правовідносини не є подібними.

15.09.2021 представником відповідача надані письмові пояснення, згідно яких вважає, що заборгованість за період з 01.09.2017 по 01.04.2018 не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском позовної давності, зазначає що решта позовних вимог задоволенню не підлягає у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги із зазначених в позові підстав, заперечила щодо застосування позовної давності до частини вимог, оскільки вважає, що позивач своєчасно скористався своїм правом на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки зверненню до суду з позовною заявою передувало звернення 07.08.2021 до суду з заявою про видачу судового наказу, яку було задоволено, однак ухвалою суду від 30.12.2020 за заявою ОСОБА_1 судовий наказ від 18.08.2020 був скасований. Вважає, що позовна давність перервалася зверненням ТОВ «Сумигаз збут» з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ 07.08.2021.

Представник позивача – адвокат Грабар В.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача – адвокат Кузченко Т.М. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідач не проживає за адресою АДРЕСА_1 та не є побутовим споживачем природного газу за зазначеною адресою, особовий рахунок на її ім`я не відкривався, рахунки(квитанції) за зазначеною адресою відповідач не сплачувала, заяву про застосування позовної давності до частини позовних вимог підтримала.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали суд приходить до наступних висновків.

ТОВ «Сумигаз збут» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.04.2021 (а.с.18) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.10).

Відповідач є побутовим споживачем природного газу на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та користується послугами з постачання природного газу за адресою АДРЕСА_1 на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831 та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 зі змінами та доповненнями. Умови Типового договору постачання є публічним та однаковими для всіх побутових споживачів України, укладається шляхом приєднання та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору, фактом згоди на приєднання є фактичне споживання природного газу, або сплачений позивачем рахунок, або підписана заява-приєднання.

Відповідно до п.5.2 Типового договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг Постачальника згідно з умовами цього Договору (а.с.12).

Згідно ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Розмір за надані послуги відповідно до встановлених тарифів газопостачання становить 6,19 грн./куб.м (а.с.11).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням змісту вказаної норми за період з 01.09.2017 по 30.06.2020 за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 15426,35грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.11), згідно розрахунку наведеного у позовній заяві нараховано індекс інфляції в сумі 1988,59 грн та 3 % річних в сумі 1058,65 грн, загальна сума заборгованості становить 18473,59 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, як споживач послуг газопостачання, перебуває у фактичних договірних правовідносинах з ТОВ «Сумигаз збут», але взяті на себе зобов`язання по оплаті послуг зі споживання природного газу не виконує.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання по оплаті послуг з постачання природного газу не виконував, а саме не вносив платежі за послуги з газопостачання, за ним утворилася заборгованість у розмірі 18473,59 грн.

Щодо доводів відповідача, про те що вона не є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 та фактично не проживає в зазначеній квартирі, не подавала заяви приєднання до умов типового договору, на її ім`я не відкривався особовий рахунок та позивачем не зазначено її правового статусу щодо зазначеної квартири, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна згідно якої відомості щодо права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження відсутні.

З матеріалів справи, а саме довідки наданої Управлінням «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» від 13.04.2021 (а.с.18) та довідки МЄІРЦ №657/287 від 01.04.2021 (а.с.10) вбачається що відповідачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідачем, у якості доказу не проживання та не використання послуг зі споживання природного газу за адресою АДРЕСА_1 надано копію платіжного документу АТ «Сумигаз» про нарахування плати за розподіл (доставку) природнього газу за адресою АДРЕСА_2 станом на 01.09.2021 року, де платником зазначено ОСОБА_1 , однак даний доказ не жодним чином не доводить, що позивач не проживав за місцем реєстрації у період з 01.09.2017 по 30.06.2020.

Придбання позивачем 25.11.2003 квартири АДРЕСА_3 жодним чином не спростовує її проживання за місцем реєстрації та споживання природного газу.

Твердження відповідача, що на її ім`я не було відкрито особовий рахунок за адресою АДРЕСА_1 , спростовуються наданою позивачем випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , де у графі абонент зазначено дані відповідача.

Таким чином сторонами на надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач постійно чи періодично не проживав за вказаною адресою в період, коли виникла заборгованість, а розрахунки надані підприємством до суду є обґрунтованими, такими, що відповідачем не спростовані.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин зроблену відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

За правилами частини третьої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року по справі № 712/8916/17 висловила наступну правову позицію:

Інститут наказного провадження був запроваджений у цивільному процесі України з 1 вересня 2005 року, коли набрав чинності ЦПК України, ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року. З того часу приписи ст. 264 цього кодексу про переривання перебігу позовної давності залишаються незмінними, а перелік підстав такого переривання є вичерпним.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі№ 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 07.08.2020 (справа №592/9149/20, провадження №2-н/592/395/20), винесення в послідуючому судового наказу Ковпаківським районним судом м.Суми від 14.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумигаз збут» заборгованості за спожитий природний газ за адресою АДРЕСА_1 за період з вересня 2017 по 30.06.2020 у розмірі 15426,35 грн, набрання ним законної сили та видача стягувачу для пред`явлення до примусового виконання, свідчить про те, що до моменту його скасування 30.12.2020 порушене право підприємства не підлягало додатковому захисту.

Також слід врахувати, що саме з моменту винесення Ковпаківським районним судом м.Суми ухвали від 30.12.2020 про скасування судового наказу від 14.08.2020, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, знову почався перебіг позовної давності. Оскільки саме з цього часу у стягувача виникло право звернутися з тими ж вимогами в позовному провадженні, а порушене право, після скасування наказу, знову підлягало захисту.

Таким чином, із відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.09.2017 по 30.06.2020 у розмірі 15426,35 грн, інфляційні витрати у розмірі 1988,59 грн, 3% річних у розмірі 1058,65 грн, відповідно до розрахунку проведеного позивачем, правильність якого відповідачем не спростовано.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року по справі №712/8916/17 стосуються інших обставин справи, а саме, коли у видачі судового наказу було відмовлено, а тому не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

Доводи представника відповідача про наявність іншої, зареєстрованої у зазначеній квартирі особи жодним чином не свідчать про відсутність обов`язку ОСОБА_1 сплати за спожитий природній газ, оскільки відповідно до вимог ст. 160 ЖК УРСР повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору, а згідно з вимогами ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (код ЄДРПОУ 39586236) заборгованість у розмірі 18473,59 грн, яка складається з: 15426,35 грн заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.09.2017 по 30.06.2020; 1988,59 грн – інфляційних витрат; 1058,65 – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (код ЄДРПОУ 39586236) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду безпосередньо або через Ковпаківський районний суд м. Суми. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде виготовлений 24.09.2021.

Суддя Р.А. Онайко