Рішення № 99870731, 20.09.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5740/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Романюк В.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання Цюпака В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним та зобов`язання здійснити перерахунок.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 15.08.2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.00213.005595011, за умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 33 700 грн. 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Згідно п. п. 1.3. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%. Відповідно до умов кредитного договору п. 1.6 дата повернення кредиту 15.08.2021 року відповідно до графіку викладеного в додатку №1 до даного договору. В п. 4 визначено, що додаток №1 є невід`ємною частиною даного кредитного договору. В додатку № 1 до кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року, визначено процентну ставку -21.99, плата за обслуговування кредиту-2.15% щомісячно від початкової суми кредиту, реальна процентна ставка - 103,62210907%, загальні витрати за кредитом 59 481,08 грн., при цьому згідно графіку позичальник має сплатити 8963.80 грн. відсотків та 16817.28 грн. - плата за обслуговування кредиту.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Так, згідно колонки 7.4 Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит п. 5 Додатку №1 до кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 16 817 грн. 28 коп.

Згідно 4 Додатку №1 до кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року реальна річна процента ставка за кредитним договором складає 103.62210907 % річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строку користування кредитом становить 59481,08 грн. Позивач зазначає, що після укладення кредитного договору йому стало відомо, що встановлена банком у кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливою умовою договору та повинна надаватися на безоплатній основі, також банк здійснив неправильне нарахування процентів по кредиту, а тому є всі підстави для визнання кредитного договору частково недійсним та повернення банком зайво сплачених мною коштів. Позивач вважає, що умови кредитного договору, що передбачають плату за обслуговування кредитної заборгованості призводять до істотного дисбалансу сторін.

Позивач зазначає, що умова кредитного договору, що передбачає плату за обслуговування кредитної заборгованості призводять до істотного дисбалансу сторін та є підставою для визнання кредитного договору у тій частині недійсним. Так, загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості, що встановлений у Кредитному договорі становить 16 817 грн. 28 коп. і складає аж 187,61 % від розміру процентів по Кредитному договору та є більше чим у 2 рази. У свою чергу, розмір процентів за весь строк користування кредитом складає 8963 грн. 80 коп.

У зв`язку із наведеним позивач просить позовні вимоги задовольнити, визнати недійсними положення п. 4 додатку № 1 до кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року в частині нарахування плати за обслуговування кредиту недійсним та зобов`язати відповідача - АТ «Ідея банк», здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк», зарахувавши сплачену ОСОБА_1 плату за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року.

Ухвалою суд від 13.07.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження./а.с.17/

25 липня 2021 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позові. Мотивуючи тим, що жодних доказів, які б давали можливість дійти висновку про те, що оспорюванні позивачем пункти договору є несприятливими, відповідач не дотримався вимог закону щодо надання споживчого кредиту позивачем не надано. /а.с.23-25/.

Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року судове засідання відкладено. /а.с.31-32/.

Представник позивача подав до суду заяву про слухання справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно відзиву просить суд проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, 15 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір№Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року, за умовами якого (п.1) банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 33 700 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору банк надає кредит у день його підписання строком на 24 місяців.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.8 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку річну змінювану процентну ставку в розмірі 21,99% річних.

Згідно п. 3.2 кредитного договору, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови.

У відповідності до п.4 сторони дійшли згоди про те, що в додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено:

-детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки,

-графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування,

-сум комісії винагороди та інші платежі за договором.

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 24 щомісячних внесках відповідно до графіку , викладеного в Додатку № 1 до даного Договору.

У пункті 4 Додатку №1 до кредитного договору зазначено, що згідно з Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна ставка складає 103,62210907 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення договору складає 59 481,08 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань, відповідно до пункту 5 додатку №1 договору кредиту.

В додатку № 1 до кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року, визначено процентну ставку -21.99, плата за обслуговування кредиту-2.15% щомісячно від початкової суми кредиту, реальна процентна ставка - 103,62210907%, загальні витрати за кредитом 59 481,08 грн., при цьому згідно графіку позичальник має сплатити 8963.80 грн. відсотків та 16817.28 грн. - плата за обслуговування кредиту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно роз`яснень Пленуму ВС України, викладених в п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Одночасно особливості регулювання правовідносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що відповідач у кредитному договорі №Z06.00108.005068053 від 25.03.2019 року встановив щомісячну плату за надання інформації з приводу виконання кредитного договору, а саме: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC; повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»).

Однак відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Отже, має місце встановлення у спірних положеннях кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить наведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними.

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінюваним умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду під час розгляду справи №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 року.

Факт обізнаності позивача про свій обов`язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаних договорів платежів та зарахувати сплачену позивачем суму в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року, що на думку суду, буде повністю відповідати нормам чинного законодавства та повернути сплачену позивачем плату за обслуговування кредитної лінії, оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.20 Закону України «Про споживче кредитування», договір страхування життя відноситься до супутньої послуги, за яку Банк може отримати лише одноразову плату або споживач її сплачує за власний рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України « Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Відповідно до за ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 695/3474/17 зазначив, зокрема, що відповідно до положень абзацу 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Так відповідач, встановивши в кредитних договорах сплату щомісячної комісії (плати за обслуговування кредиту), спричинив істотний дисбаланс прав та інтересів позивача. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за обслуговування кредиту банком, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Нарахування комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) є несправедливим, зокрема, тому, що ставить у нерівне відношення позичальника порівнюючи з банком у якому є структурні підрозділи та працівники, що покликані здійснювати обслуговування кредитної заборгованості виконуючи свої функціональні обов`язки.

За таких обставин кредитні договори в частині встановлення щомісячної комісії за фактичне управління кредитом слід визнати недійсними.

Разом з тим, згідно положень статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У зв`язку із вказаним належить визнати недійною з моменту укладення договору умову п. 6.1. Кредитного договору №Z06.00108.005068053 від 25.03.2019 року в частині визначеної в даному графіку комісії, що підлягає до сплати, яка досліджена судом в судовому засіданні та сумнівів у собі не викликає.

Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення зазначених договорів платежів за обслуговування кредитної заборгованості та зарахування сплаченої позивачем суми таких платежів в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року, на думку суду буде повністю відповідати нормам чинного законодавства.

Також, суд враховує правову позицію відповідно до Постанови Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 695/3474/17. При розгляді якої суд за ідентичних правовідносин між сторонами дійшов висновку про порушення прав споживача. В зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку відповідності пункту кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, та дійшли обґрунтованих висновків про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісійної винагороди банку за обслуговування кредитної заборгованості, та зобов`язання ПАТ «Ідея Банк» зарахувати сплачену позичальником комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.

Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Європейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об`єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Згідно із п. 58 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/16663/16-ц: несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

З огляду на те, що судом було вжито всіх заходів задля забезпечення всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та їх слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

Тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному станом на день звернення позивача до суду, окремо за дві вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 1816 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.62, 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 4, 15, 16, 203, 207, 215, ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, - задовольнити.

Визнати недійсним п. 4 додатку № 1 до кредитного договору №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором з моменту укладення кредитного договору та зобов`язати відповідача - АТ «Ідея банк», здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк», зарахувавши сплачену ОСОБА_1 плату за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №Z06.00213.005595011 від 15.08.2019 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819) на користь ДСА України судовий збір в розмірі 1816 гривень 00 копійок.

Повний текст судового рішення складений 20 вересня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Романюк В. Ф.